На сьогодні українські фермери можуть обирати серед сотень сортів і гібридів озимого ріпаку. Більшість із них пропонують відомі вітчизняні та закордонні селекційні компанії, декларуючи дивовижні характеристики врожайності й стійкості. Тобто вибирати є з чого, однак гібрид від гібрида може відрізнятися дуже істотно. Передусім це стосується умов вирощування та строків сівби. Проте значення мають також інші чинники.
Озимий ріпак, як і всі інші сільгоспкультури, потребує і вологи, і тепла. Оптимальні умови для його вирощування переважно складаються у центральних та окремих західних регіонах України. З усім тим озимий ріпак сіють і на Півночі, і на Сході, і на Півдні України, хоча з неоднаковим успіхом. Фактично по всій території України актуальна небезпека вимерзання сходів взимку та погіршення розвитку рослин через посуху.
Саме тому найпершим критерієм вибору гібрида озимого ріпаку для вирощування у степовій і південній частині Лісостепової зони є показники посухостійкості рослин. Загалом посухостійкі гібриди ріпаку містяться в портфоліо практично кожної селекційної компанії. Це переважно ранні гібриди, що найчастіше мають обмежений потенціал урожайності. Утім, для тих умов, у яких їм доводиться розвиватися, однаково навряд чи слід розраховувати на врожайність понад 3 т/га.
Наступний критерій — вибір технології вирощування залежно від гербіцидів, що використовуються. Сьогодні в Україні активно сіють гібриди озимого ріпаку, стійкі до гербіцидів суцільної дії, зокрема, імідазолінонів. Така технологія дає змогу за умови ефективного застосування препаратів повністю подолати проблему з бур’янами в посівах ріпаку. Проте, з іншого боку, незрідка рослини за несприятливих погодних умов чи недотримання технології зазнають сильного фітотоксичного стресу через дію гербіцидів. Тому впроваджувати таку технологію слід дуже обережно.
Повертаючись до градації гібридів озимого ріпаку в плані тривалості вегетації, потрібно зауважити, що тут багато залежить від термінів сівби. Так, посіявши ранній гібрид до оптимальних термінів висіву можна наразитися на проблему надмірного розвитку рослин в осінній період. У результаті це може призвести до повної загибелі посівів. Аби цього уникнути, краще підібрати гібрид, тривалість вегетації якого гармоніює з усередненими термінами сівби, заведеними в господарстві. Якщо з об’єктивних причин цього не вдасться зробити, тоді проблему потрібно розв’язувати хімічними засобами, зокрема, регуляторами росту. Восени може знадобитися їх дворазове внесення.
Виходячи з цього, потрібно згадати про відносно новий критерій якості гібридів ріпаку — пластичність. Річ у тім, що рослина — все ж таки живий організм і, відповідно, має змогу пристосовуватися до умов вегетації, зокрема й до термінів висіву. Якщо ж посилити ці якості штучно, то можна отримати гібриди, що пластично реагують на незаплановані моменти й можуть «підганяти» інтенсивність свого розвитку під реальні умови вегетації. Це дає змогу рослинам не переростати, якщо їх висіяли в ранні терміни, а морози восени запізнюються. І навпаки — наздогнати потрібні терміни розвитку, якщо із сівбою трохи запізнилися.
Звісна річ, що це все чудово, проте пластичність гібрида може слугувати тільки додатковою позитивною рисою, і це не означає, що озимий ріпак можна сіяти, коли заманеться, хоч у листопаді. Краще не сподіватися на чудеса, а чітко дотримуватися агрономічної науки.
Аналогічно можна сказати й про таку характеристику рослин ріпаку, як адаптивність, тобто здатність виживати й розвиватися в не зовсім придатних для конкретного гібрида чи навіть культури умовах. Так, справді може трапитися, що посіяний не своєчасно і не там, де добре почувається культура, гібрид озимого ріпаку покаже себе з найкращого боку. І це чудово. Але все ж таки ліпше так не ризикувати. Та, з іншого боку, якщо обраний вами гібрид має високі характеристики пластичності й адаптивності, то вже тільки це заслуговує на увагу.
Якщо говорити про реалії вирощування озимого ріпаку в Україні, то зауважимо, що найбільшу проблему для агронома в переважній більшості становить брак вологи в ґрунті впродовж допустимих термінів сівби для ріпаку. І це досить часто перетворюється на реальну проблему. Адже якомога швидше потрібно отримати дружні сходи, які б почали розвивати кореневу систему, щоб увійти в зиму в хорошому стані.
Звісно, що для посушливих регіонів найкращими є гібриди зі швидким стартовим розвитком, спроможні витиснути максимум буквально з кількох міліметрів опадів. Якісно обробивши насіння протруйниками та внісши швидкодоступні стартові добрива, можна сподіватися, що генетика «витягне» сходи. Поряд із тим, висіявши такий гібрид у добре забезпеченій вологою зоні, можна дещо перебрати з інтенсивністю розвитку, якщо вчасно не обробити регуляторами росту.
Певні застереження щодо швидкого стартового розвитку існують і для посушливих регіонів. Так, нічого хорошого немає в тому, щоб, посіявши ріпак у фактично суху землю, отримати кволі поодинокі сходи. Після цього поле перетвориться на проблему на кшталт «передискувати шкода, а вирощувати далі — немає сенсу». Тому слід обов’язково використовувати районовані сорти й гібриди ріпаку, що передбачувано поводяться в конкретному регіоні за певних умов вегетації. Якщо з вологою зовсім кепсько і немає жодної певності, що вдасться отримати сходи, то ліпше посіяти недорогий сортовий ріпак. Якщо він не зійде, то буде не так шкода передискувати поле і посіяти озиму пшеницю.
Також слід звертати увагу на такі важливі особливості гібридів озимого ріпаку, як стійкість до вилягання й до окремих хвороб, зокрема фомозу. Зрозуміло, що абсолютної стійкості до цих негативних чинників не існує й бути не може, але краще, щоб хоч якась була. Разом із хімічними інструментами запобігання цим проблемним чинникам — це істотно підвищить шанси на отримання хорошого врожаю.
І наприкінці наголосимо на тому, що якщо ми обираємо брендове насіння гібридів озимого ріпаку відомих виробників, то маємо потурбуватися про те, щоб воно справді було оригінальним, а не «з-під поли». Інакше будь-які міркування щодо характеристики того чи іншого гібрида будуть недоречними: хто його знає, що туди насипали… Заразом слід потурбуватися й про обробку посівного матеріалу якісними інсектицидно-фунгіцидними протруйниками. Адже озимий ріпак полюбляє ціла когорта небезпечних шкідників, як і збудники численних хвороб.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
