За даними статистичної звітності, господарства регіону проводять сівбу переважно у відповідності до рекомендацій Центру наукового забезпечення АПВ області. Проте важливо не лише своєчасно розпочати сівбу, а й диференціювати терміни сівби стосовно певного сорту чи екологічної групи сортів, відповідно до їх реакції на зміну погодних умов.
При визначенні строків сівби слід виходити з того, що оптимальні умови перезимівлі і високу продуктивність забезпечують посіви, де рослини вегетували до початку зимівлі 50–55 діб і утворили не менше 2–3 стебел.
Сівбу озимих зернових культур першочергово необхідно розпочинати з гірших, але добре підготовлених попередників (кукурудза на силос та зерно, соняшник, соя), пластичними сортами універсального або напівінтенсивного типу Ужинок, Куяльник, Отаман, Одеська 267, Шестопалівка, Польовик, Запорука, Повага, Донецька 48, Подолянка, Волошкова, Колос Миронівщини, Досконала та інші.
Урожайність сортів озимої пшениці залежно від строків сівби по
попереднику чорний пар, т/ га (Кіровоградська ДСГДС НААН)
При настанні оптимальних строків сівбу по попередниках чорний та зайнятий пар, однорічні та багаторічні трави, горох, ріпак проводити сортами високоінтенсивного типу універсального використання Смуглянка, Епоха одеська, Заграва одеська, Благодарка одеська, Місія одеська, Істина одеська, Нива одеська, Мелодія одеська, Мирлєна, Наталка, Миронівська сторічна, Фаворитка та ін.
За пізніх строків сівби після попередників соя, соняшник, кукурудза на зерно підготовка яких затримується, висівати сорти інтенсивного типу універсального використання, які характеризуються високою кущистістю: Антонівка, Пилипівка, Херсонська безоста, Зміна, Безмежна, Турунчук, Борвій та інші.
Продуктивність різних за інтенсивністю вирощування сортів озимої пшениці постійно вивчається у Кіровоградській ДСГДС НААН, що дає можливість визначати найбільш придатні сорти до вирощування в умовах регіону.
Для одержання стабільних, гарантованих урожаїв сортів озимої пшениці, обов’язково слід уникати ранніх строків сівби (до 2–5 вересня) та пізніх (після 5 жовтня), а також проведення сівби на площах, неякісно підготовлених та з недостатніми запасами продуктивної вологи в верхньому шарі ґрунту.
Оптимальні строки сівби забезпечують захист рослин озимої пшениці від шкідливих організмів. При ранніх — посіви сильно пошкоджуються жужелицею, злаковими мухами (пшенична, шведська), інтенсивно розмножуються гессенська муха, злакові попелиці, цикадки, розповсюджується борошниста роса, кореневі гнилі. Водночас неприпустимо й затягувати сівбу, оскільки у слабо розкущених з осені посівів знижується зимостійкість, а у весняний період вони більшою мірою пошкоджуються шкідниками і хворобами, особливо твердою сажкою.
Залежно від строків сівби необхідно корегувати й норми висіву насіння, враховуючи попередник, наявність вологи в ґрунті, його родючість та біологічні особливості сортів. Найбільш доцільними нормами висіву сортів після попередників чорний і зайнятий пар прийнято вважати 4,0–4,5 млн шт. схожих зерен на 1 га. На гірших за агрофоном непарових попередниках оптимальні норми висіву становлять 5,0–5,5 млн шт./ га. Посіви ранніх строків потребують зменшення норми висіву, а більш пізніх — збільшення на 0,5–1,0 млн шт./ га. Слід мати на увазі, що при несприятливих агрометеорологічних умовах норма висіву повинна збільшуватись на 15–20%.
Результати досліджень переконливо свідчать про значний вплив строків сівби на формування урожайності зерна озимої пшениці, а в окремі роки він у декілька разів перевищує вплив сортового фактора.
За період з 1986 по 2013 роки, як показують отримані результати досліджень, відбулося зміщення оптимальних термінів сівби пшениці озимої на більш пізні календарні строки. В цьому відрізку часу можливо виділити два періоди. Перший, згідно з результатами досліджень, тривав із 1986 по 1998 роки, а другий — з 1999 по 2013. Ці два періоди, не дивлячись на спільну закономірність зі зміщення оптимальних термінів сівби з ранніх на пізніші, мають свої особливості, що й лягло в основу їх виділення. В першому періоді воно носило нестійкий характер і переривалося в окремі роки певними коливаннями, тоді як у другому таке зміщення мало чітко виражену закономірність у 90% досліджуваних років.
Вища урожайність зерна озимої пшениці по попереднику чорний пар у період з 1986 по 1998 роки отримана за сівби з 10 по 25 вересня і становила від 5,21 до 5,30 т/га. Надранні строки сівби (25 серпня) знижували урожайність озимої пшениці на 0,92–1,01 т/га, а пізні (2 жовтня) — на 0,57–0,66 т/га. Сівба пшениці озимої на початку першої декади вересня (2.ІХ) також забезпечувала меншу урожайність пшениці озимої порівняно з оптимальними строками, але вона все ж таки була більшою, ніж за сівби 2 жовтня. Результати свідчать, що урожайність озимої пшениці при сівбі 2 вересня у середньому сягала 4,86 т/га проти 4,64 т/га при сівбі 2 жовтня.
За період з 1999 по 2013 роки вища врожайність пшениці озимої формувалася при сівбі 17 та 25 вересня, відповідно, становила 5,46 та 5,50 т/га. Але в цей період сівба 2 вересня забезпечувала істотно меншу врожайність порівняно з сівбою 2 жовтня. Вона у середньому сягала 4,42 т/га проти 5,31 т/га при сівбі 2 жовтня. Водночас урожайність пшениці озимої при сівбі 2 жовтня виявилася більшою порівняно з сівбою 10 вересня, яка становила 5,10 т/га.
Певним підтвердженням тези про зміщення термінів сівби на більш пізні є також те, що у другому періоді урожайність пшениці озимої при надранніх (25 серпня), ранніх (2 вересня) і на початку оптимальних (10 вересня) строках сівби виявилася меншою порівняно з першим періодом (1986–1998 рр.). Так, середня урожайність зерна пшениці озимої у той період при сівбі 2 та 10 вересня, відповідно, становила 4,86 та 5,27 т/га, тоді як із 1999 по 2013 роки — відповідно, 4,42 та 5,10 т/га. Починаючи зі строку сівби 17 вересня у період з 1999 по 2013 роки, урожайність пшениці озимої була більшою, ніж у період з 1986 по 1998. Наприклад, за сівби 25 вересня у першому періоді урожайність пшениці озимої у середньому становила 5,21 т/га, а в другому — 5,50 т/га. Більш значне зростання урожайності пшениці озимої відмічено при сівбі 2 жовтня з 4,64 т/га до 5,31 т/га.
Добре відомо, що усереднення показників урожайності за певний відрізок часу дозволяє простежити загальну закономірність їх зміни залежно від строків сівби. Але ж це не дає можливість побачити ті варіації, що відбувалися в окремо взятому році за певних погодних умов впродовж вегетації рослин пшениці озимої.
Урожайність пшениці озимої залежно від строків сівби по попереднику
чорний пар, т/ га (Кіровоградська ДСГДС НААН)
Дані наведеної вище таблиці свідчать, що у період з 1986 по 1999 рік вища урожайність пшениці озимої в окремо взятому році формувалася за різних строків сівби, починаючи з 25 серпня і до 2 жовтня. Зміщення термінів сівби з ранніх на пізні відбувалося переривисто зі значними відхиленнями в той чи інший бік.
За цей відрізок часу урожайність пшениці озимої при сівбі 25 вересня перевищувала урожайність при сівбі 2 вересня лише у 7 роках із 13 досліджуваних, а сівба 25 вересня забезпечувала більшу урожайність порівняно з висівом 10 вересня у 4 випадках, зокрема, у 1989, 1992, 1993 та 1997 роках.
З 1986 по 1999 роки урожайність пшениці озимої при сівбі 2 жовтня виявилася більшою порівняно з сівбою 10 вересня лише у 1991 та 1992 роках і, відповідно, становила 4,09 та 4,42 т/га проти 3,85 та 3,58 т/га.
У період з 1999 по 2013 роки урожайність пшениці озимої при сівбі 17 та 25 вересня в усі досліджувані роки була більшою порівняно зі строком сівби 10 вересня. До того ж сівба 2 жовтня забезпечувала більшу або ж майже однакову урожайність, порівнюючи з 10 вересня, у 12 роках із 14 досліджуваних.
Аналіз отриманих результатів свідчить, що в зоні північного Степу України оптимальний період сівби пшениці озимої по чорному пару в окремо взятому році досить звужений і становить переважно 7–14 днів. Про це переконливо свідчать факти, що із 27 років у 20 найвища врожайність пшениці озимої була отримана в двох строках сівби або навіть одному, і лише в двох роках 1989 і 1999 урожайність майже не залежала від строків сівби.
Комплексні спостереження за ростом і розвитком рослин озимої пшениці дозволяють вважати, що основними причинами зниження урожайності посівів озимої пшениці ранніх строків сівби можуть бути:
-
фізіологічна старість рослин, що закінчивши стадію яровизації, недостатньо загартовуються і мають низький рівень морозостійкості;
-
надмірний ріст вегетативної маси зумовлює наступне перевитрачання вуглеводів на процес дихання протягом зимівлі та різке зниження рівня морозостійкості і виживання рослин, особливо при подовженні тривалості зимового періоду;
-
надмірне загущення стеблостою внаслідок підвищеної індивідуальної кущистості і переростання сприяє значному поширенню збудників хвороб і шкідників, ураженню рослин захворюваннями, пошкодженню прихованостебловими та іншими шкідниками, що призводить до виснаження рослин, зменшення рівня зимостійкості рослин і щільності продуктивного стеблостою;
-
при пізньому відновленні вегетації на фоні різкого стресового підвищення температурного режиму, сухості повітря і ґрунту спостерігається значне відмирання осінніх пагонів і ослаблених рослин.
Ранні строки сівби озимої пшениці можуть забезпечувати високий рівень урожайності, але за умови раннього припинення осінньої вегетації рослин, і якщо дещо пізніше вона відновлюється навесні.
Пізні посіви озимої пшениці зменшують урожайність внаслідок нерозкущеності рослин і недостатньої щільності продуктивного стеблостою. У роки з пізнім відновленням весняної вегетації за підвищеного температурного режиму повітря і весняних суховіїв спостерігається повільне відростання рослин і значна їх загибель, що зумовлює необхідність пересіву. Однак і пізні посіви можуть різко підвищувати свою продуктивність в умовах глибокої осені, пізнього припинення осінньої і раннього відновлення весняної вегетації. За таких умов рослини пізніх строків сівби у фазі 2–4 листків як стадійно молоді не завершують стадію яровизації, добре загартовуються і мають достатній рівень морозо- та зимостійкості.
За даними наукових досліджень Кіровоградської ДСГДС НААН та виробничої перевірки у 2014–2015 рр., при сівбі в пізні строки (із 01.11 по 01.12), за умови раннього відновлення вегетації, сприятливих погодних умов у весняний період та відповідного догляду посіви озимої пшениці забезпечували рівень врожаю 4,38–4,48 т/га (фаза входження у зиму: 1–2 листки — «шильце»), 4,08–4,25 т/га (сходи відсутні, проростки розміром 0,5–2,0 см), ячменю озимого — 3,79–3,80 та 3,62–3,69 т/га відповідно.
Дослідження, проведені впродовж 2011–2013 років із сортами Подолянка, Землячка одеська та Шестопалівка, показали, що за останні роки строки сівби, за яких озима пшениця забезпечує максимальну урожайність, здвинулися ще на більш пізні календарні терміни.
В умовах 2011 р. по чорному пару істотно вища урожайність зерна сортів Подолянка (6,34 т/га) та Землячка (5,67 т/ га) була сформована за сівби 25 вересня. Суттєво вища урожайність у сорту Шестопалівка (5,33 та 5,49 т/га) була при сівбі 17 та 25 вересня.
При дослідженні цих сортів в умовах 2012 р. істотно вищу урожайність (4,36; 4,16 та 4,35 т/га відповідно) отримано за сівби 2 жовтня. В 2013 р. також суттєво більшу урожайність (8,57; 8,52 та 9,38 т/га відповідно) одержано за сівби 2 жовтня.
При вирощуванні озимої пшениці в середньому за 2011–2013 рр. вищу врожайність сортів Подолянка (5,88–6,01 т/ га), Землячка (5,70–5,88 т/га) та Шестопалівка (5,90–6,13 т/ га) одержано при сівбі 25 вересня та 2 жовтня.
Строки сівби мали дещо інший вплив на урожайність озимої пшениці по попереднику соя. В умовах 2011 р. досить високу урожайність сортів Подолянка (5,32–5,51 т/га), Землячка (4,68–4,86 т/га) та Шестопалівка (5,34–5,58 т/га) отримали при сівбі з 10 по 25 вересня.
Урожайність сортів озимої пшениці залежно від строків
сівби по попереднику соя, т/ га
В 2012 р. у сортів Землячка одеська (3,25–3,33 т/ га) та Шестопалівка (3,28–3,40 т/ га) високою урожайність також була за сівби в період з 10 по 25 вересня, а в сорту Подолянка (3,85 і 3,79 т/га відповідно) за сівби 10 і 17 вересня.
В 2013 р. у сортів Подолянка (7,55 т/га) та Землячка одеська (8,08 т/га) високою урожайність була за сівби 10 вересня, а в сорту Шестопалівка (8,37–8,39 ц/ га) — за сівби з 10 по 25 вересня.
По попереднику соя в середньому за 2011–2013 рр. вищу урожайність сортів Землячка (5,24–5,38 т/га) та Шестопалівка (5,70–5,75 т/га) отримали при сівбі з 10 вересня по 25 вересня, а в сорту Подолянка — при сівбі 10 та 17 вересня (відповідно, 5,64 і 5,45 т/га).
Інакше впливали строки сівби на урожайність озимого ячменю по попереднику соя.
Урожайність сортів озимого ячменю залежно від строків
сівби по попереднику соя, т/ га
В умовах 2010–2011 вегетаційного року істотно більшу урожайність сортів Достойний (4,41 і 4,48 т/га) та Тутанхамон (5,66 і 5,54 т/га) отримали при сівбі 17 та 25 вересня відповідно, а сорту Зимовий (5,43 т/га) — за сівби 17 вересня.
При вирощуванні ячменю озимого в умовах вегетаційного періоду 2011–2012 року суттєво більшу врожайність сортів Достойний (2,45–2,50 т/га) та Тутанхамон (2,93–3,06 т/га) отримали за сівби з 17 вересня по 2 жовтня, а у сорту Зимовий — 2,94 і 2,80 т/га, відповідно, за сівби 17 і 25 вересня.
В умовах періоду вегетації 2012/13 року істотно вищу врожайність сортів Достойний (5,43–5,69 т/га) та Тутанхамон (5,86–6,16 т/га) також отримали за сівби в період з 17 вересня по 2 жовтня, а у сорту Зимовий (5,78 т/га)– за сівби 17 вересня.
В середньому за 2011–2013 рр. при вирощуванні озимого ячменю по сої на насіння вищу врожайність сортів Достойний (4,12 і 4,21 т/га) та Тутанхамон (4,96 і 4,86 т/га) отримали за сівби 17 та 25 вересня, а у сорту Зимовий (4,72 т/га) — за сівби 17 вересня.
На підставі отриманих данних рекомендується в умовах північного Степу України сівбу озимої пшениці по чорному пару проводити в період з 25 вересня по 2 жовтня, по непарових попередниках сорти лісостепового екотипу висівати з 10 по 17 вересня, а степового — з 10 по 25 вересня.
Озимий ячмінь по непарових попередниках сіяти в період з 17 по 25 вересня, при необхідності допустимо висівати типово озимі сорти до 2 жовтня, а сорти-дворучки — до 10 жовтня.
Отже, оптимізація строків сівби без додаткових витрат на вирощування сприяє збільшенню дохідності виробництва зерна.
