Сучасний стан у державі
Державна підтримка аграрного сектору є невід’ємною складовою системи заходів із забезпечення продовольчої та економічної безпеки країни в сучасному світі, оскільки вказана галузь суттєво залежить від погодно-кліматичних змін, ринкової кон’юнктури і цінової волативності, а також багатьох інших чинників ендогенного та екзогенного характеру впливу.
Особливо важливе і стратегічне значення варто приділяти саме державній підтримці вітчизняного аграрного сектору, який сьогодні забезпечує майже до 40% валютних надходжень від усього експорту товарів та є надійним джерелом підтримання платіжного балансу країни.
З іншого боку, незважаючи на досить значне зростання останніми роками виробництва валової продукції, аграрний сектор ще не повною мірою використовує наявний ресурсний біокліматичний потенціал як через обмеженість фінансових ресурсів за відсутності необхідних обсягів власних обігових коштів, так і внаслідок ускладнення доступу до позичкових та залучених банківських кредитів і їх високої відсоткової ставки.
Більшість аграріїв, як правило, мають реальну потребу не лише в залучені коштів зі сторони для фінансового забезпечення нових інвестиційних проектів, які допоможуть суттєво підвищити конкурентоспроможність сільськогосподарського виробництва, але й державної підтримки сталого розвитку сільських територій, збереження навколишнього довкілля, адаптації галузі до змін клімату, впровадження нових стандартів якості й екологічної безпечності продукції.
Стан фінансування державної підтримки АПК у 2019 році передбачає виконання наступних її програм.
Із загального фонду державного бюджету Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (зі змінами) Міністерством аграрної політики та продовольства передбачені видатки в обсязі 12341643,0 тис. грн, із них за програмами підтримки розвитку АПК — 5909,0 млн грн, у тому числі:
- 2801030 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» — 127,2 млн грн;
- 2801230 «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» — 800,0 млн грн;
- 2801350 «Державна підтримка розвитку, закладання молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» — 400,0 млн грн;
- 2801460 «Надання кредитів фермерським господарствам» — 200,0 млн грн;
- 2801540 «Державна підтримка галузі тваринництва» — 3500,0 млн грн;
- 2801580 «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» — 881,8 млн гривень.
Зі спеціального фонду державного бюджету Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» Міністерством аграрної політики та продовольства передбачені видатки спеціального фонду в обсязі 2671,7 млн грн (із власними надходженнями установ і організацій), з них на підтримку розвитку підприємств АПК — 54,3 млн грн (2% від загального обсягу), а саме за бюджетними програмами:
- 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» — 5000,0 тис грн;
- 2801460 «Надання кредитів фермерським господарствам» — 44500,0 тис. грн;
- 2801490 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу» — 4773,0 тис. грн.
Необхідно відзначити, що цих коштів явно недостатньо для повноцінної державної підтримки аграрної галузі. Якщо в сумі їх перевести за курсом, передбаченим у державному бюджеті 2019 р. (1 дол. США — 29,4 UAH), то виходить близько 419,8 млн дол., або в середньому 21,8 дол. із розрахунку на 1 га ріллі для усіх аграрних підприємств країни, які в основному є їх отримувачами. Багато це чи мало — можна дізнатися з аналізу даних щодо державної підтримки в різних країнах світу.
Державна підтримка за кордоном
Порівняльний аналіз обсягу й структури державної підтримки аграрної галузі в різних країнах світу доцільно проводити на основі використання методології Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD).
Основним показником моніторингу й оцінки стану аграрної політики та державної підтримки за цією методикою є рівень сукупної підтримки сільського господарства (в англомовній інтерпретації Total support estimate — TSE), який складається із підтримки виробників, споживачів і загальних послуг. Цей показник безпосередньо включає загальну суму трансфертів, одержуваних від платників податків і споживачів у результаті проведеної державою політики підтримки сільського господарства.
Загалом він вимірює загальні витрати підтримки сільського господарства, тобто включає сумарно показники PSE, GSSE, і трансфертів від платників податків споживачам в CSE, що відображено на діагр. 1.
Діагр. 1. Система показників оцінки заходів сукупної підтримки сільського господарства за методикою OECD
Джерело: складено за даними аналізу інформації OECD
У складі державної підтримки сільського господарства ці три основних напрями розшифровуються наступним чином: субсидії виробникам (Producer Support Estimate — РSE), бюджетне фінансування загальних послуг (General Services Support Estimate –GSSE) і трансферти споживачам (Consumer Support Estimate — CSE).
Співвідношення їх характеризує пріоритетні напрями витрачання коштів державного бюджету у різних країнах, залежно від обраної аграрної політики та стратегії розвитку сільського господарства. Зокрема, у Росії, ЄС, Канаді, Туреччині понад 80% коштів йде на підтримку сільгоспвиробників, від 1 до 5% становлять трансферти споживачам. Решту бюджетних коштів фінансової підтримки витрачаються на розвиток інфраструктури, сільськогосподарську освіту, маркетинг і просування товарів та інші загальні послуги.
Водночас, в США вказані пропорції розподілу цих коштів зовсім інші: передусім близько 51% державної підтримки формують трансферти споживачам, 39% спрямовується на підтримку агровиробників і 10% — на фінансування загальних послуг. Основним пріоритетом аграрної політики США є розширення внутрішнього і зовнішнього ринків збуту сільськогосподарської сировини та продовольства. З метою стимулювання внутрішнього попиту більше половини аграрного бюджету США витрачається на внутрішню продовольчу допомогу. Вона здійснюється у рамках програми із розподілу продовольчих талонів (Supplemental Nutrition Assistance Program — SNAP) та безкоштовних шкільних сніданків (The National School Lunch Program — NSLP). Із державного бюджету фінансується також просвітницька робота з питань здорового раціонального харчування та проведення відповідних наукових досліджень.
На відміну від США у країнах ЄС, Канаді, Туреччині і Росії основним механізмом аграрної політики є безпосередньо надання прямої підтримки сільськогосподарським виробникам. Вона здійснюється за допомогою різноманітних виплат на тонну продукції або голову тварин, субсидування придбання основних і оборотних коштів, підтримки ринкової ціни і є дієвим засобом підйому аграрного сектора. При цьому в Росії, Китаї і Канаді переважає пов’язана цінова, ресурсна, продуктова підтримка, а в ЄС і США — незв’язана.
Серед основних світових виробників аграрної продукції найбільшу державну підтримку в абсолютному вимірі у 2016 р. отримало сільське господарство країн ЄС і США, відповідно, на суму майже 100,9 і 82,1 млрд дол. США.
Аналізуючи номінальні показники динаміки рівня сукупної підтримки сільського господарства досліджуваних країн за період 2000–2016 рр., можна побачити їх певні коливання в окремі роки.
Вітчизняний аграрний сектор, за оцінками фахівців OECD, в окремі роки мав від’ємне значення показника сукупної підтримки сільського господарства (зокрема, у 2011, 2013 і 2014, а також в 2015 і 2016 рр.), що зумовлено її значним скороченням впродовж останніх років внаслідок погіршення фінансово-економічної ситуації у країні, девальвації національної грошової одиниці та обмежених можливостей державного бюджету.
Досить цікавим є порівняння окремих країн світу за відносним показником рівня сукупної підтримки (TSE), який характеризується відсотковою її часткою у ВВП країни.
Варто окремо відзначити, що цей показник оцінювання рівня TSE не враховує частки галузі сільського господарства в економіці країни. Так, для економіки України частка сільського господарства є порівняно вищою, ніж у ЄС чи США. Однак його використання дозволяє додатково оцінити не лише рівень державної підтримки сільського господарства, але й динаміку його зміни.
Так, впродовж 2000–2016 рр. у ЄС показник сукупної підтримки сільського господарства відносно ВВП (валового внутрішнього продукту) знизився із 1,17% в 2000 р. до 0,68% у 2016 р. За аналізований період у США теж спостерігається аналогічна тенденція зменшення відносного рівня сукупної підтримки сільського господарства, однак із дещо нижчими темпами скорочення. Теж саме стосується Австралії і Канади, а також Туреччини і в цілому країн OECD.
Для співставлення окремих країн світу за розміром державної підтримки сільського господарства можна скористатися даними діагр. 2. Як видно з аналізу, найвищий рівень державної фінансової підтримки із розрахунку на 1 га ріллі в країнах ЄС та Туреччині, що становить, відповідно, 931,7 і 839,2 дол. У США цей показник сягає близько 492,4 дол., а у Канаді — 121,8 дол. США.
Діагр. 2. Державна підтримка сільського господарства в світі та Україні
Джерело: складено за даними аналізу інформації OECD і державного бюджету України
У цілому загальними тенденціями останніх років є скорочення обсягів прямої підтримки сільськогосподарських виробників у багатьох країнах світу. Однак навіть за умов її зменшення вказаний рівень підтримки досить суттєво перевищує аналогічний у вітчизняних аграріїв. Тому держава має зважати на ці обставини та розробити ефективний механізм вирівнювання обсягів підтримки вітчизняних агровиробників з метою забезпечення їм конкурентних переваг із закордонними фермерами, що мають набагато вищий його рівень.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємствами
