Захід називався: «Огляд перспективних ринків для експорту аграрної техніки». На ньому презентували аналітичний огляд перспективних для вибору напрямів експорту шести країн — Польщі, Румунії, Словаччини, Сербії, Казахстану, Узбекистану.
Оскільки організатори заявили про ухил у бік експорту продукції машиновиробництва, у заході взяли участь виробник зерноочисного обладнання «Завод сільгоспмашин», завод жниварок «Джон Грейвз», виготовлювач обладнання для пелет з органіки ICK Group, завод посівної та ґрунтообробної техніки «Фаворит», виробник причепів і зернометачів «Завод Мороза» та інші вітчизняні підприємства, зацікавлені у виході на закордонні ринки, — усього 42 учасники.
Очільниця відділу аналітики Державної установи «Офіс із просування експорту» Ольга Гвоздьова, фахівці з просування експорту Андрій Литвин та Анна Міленіна, директор ТОВ «ДЛГ Україна» Юлія Бондаренко говорили про перспективи експорту українських товарів сільськогосподарського машинобудування, змальовували вимоги та бар’єри торгівлі на закордонних ринках. Нагадали про можливості для українських компаній брати участь у програмах та субсидіях, що їх машиновиробникам надає Євросоюз. Ольга Гвоздьова назвала популярні категорії українського експорту, зокрема агрегати для зерноочищення і сортування зерна, техніка для борошномельної промисловості, ґрунтообробні машини. Також ми експортуємо мінеральні добрива і продукцію агрохімії.
Багато провідних інноваційних машинобудівельних підприємств, що мають доходи у сотні мільйонів доларів і продають свою техніку на кількох континентах, свого часу організовувалися у сільських кузнях чи міських гаражах і майстернях. Назвемо деякі з них: «Лемкен», «Ведерштад», «Хорш», «Пьотінгер», «Селфорд», «Джон Дір», «Грегуар Бессон», «Джакто» та багато інших. Так само нині постають в Україні та виходять на міжнародні обшири потужні машинобудівні компанії: «Завод Кабзаренка». «Завод Мороза», «Завод Степаненка» та ін. Деякі з них вже змогли вийти на ринки Польщі й навіть Австралії. Проте українці здатні на більше. У більшості європейських країн наразі трендом є створення експортних альянсів, тобто об’єднань для спільного просування на міжнародні ринки своєї продукції. В Україні ми лише розпочали працювати у цьому напрямі.
Державна установа «Офіс із просування експорту України», яка проводила вебінар, була утворена Урядом з метою активізації експорту товарів та послуг українських виробників. Рік тому Офіс сприяння експорту приєднався до групи європейських організацій ETPO, яка має на меті активізацію міжнародної торгівлі й для цього сприяє розповсюдженню найліпших практик, консалтингу і передового досвіду.
Ця європейська мережа експортної взаємодопомоги об’єднала близько 60 тис. підприємств не лише з ЄС, а й зі 65 країн. За допомогою такої структури малий і середній бізнес має шанси підібрати собі покупців чи продавців на міжнародних ринках, залучити новітні технології, відшукати інвесторів та партнерів, просунути власні винаходи й технологічні напрацювання на міжнародному ринку.
Кремлівська антиукраїнська пропаганда полюбляє вкидати в інформаційне поле гасла на кшталт «в Європі Україна нікому не потрібна». Насправді ж ми бачимо, що наша торгівля з ЄС постійно зростає, й сприяти цьому готові спеціально створені інституції — як українські, так і міжнародні.
Коментар
Анна МІЛЕНІНА, експерт із міжнародних закупівель Офісу з просування експорту України
— Перед тим, як приймати рішення про експорт продукції, варто зрозуміти, які із закордонних ринків «ваші». Не варто брати в розробку кілька країн паралельно. Це розпорошить ваші ресурси. Краще поступово відпрацьовувати ринок за ринком. Варто обирати не той, який є потенційно більшим і привабливішим, але ринок тієї країни, який для вас є зрозумілішим. Слід також бачити, чи відповідає ваш продукт вимогам саме того ринку, куди ви його спрямовуєте. Чи готовий його прийняти ваш клієнт? Чим детальніше визначите «портрет» свого ідеального клієнта, тим влучнішою буде робота з ним. Тож результати співпраці будуть набагато продуктивнішими.
Віктор БОРЗНЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
