Населення зростає - апетити посилюються
За різними даними, населення земної кулі збільшується посиленими темпами, і така тенденція буде продовжуватися. Щоправда, спостерігатимуться суттєві диспропорції між темпами зростання населення у країнах, що мають різний рівень соціально-економічного розвитку. Так, кількість населення у країнах, що розвиваються, до 2015-го, порівняно з 2000 роком, збільшиться на 20%. Натомість у розвинених країнах ці цифри будуть вдвічі нижчими, за аналогічний період там населення зросте на 10%. Зокрема, такий прогноз роблять у Міжнародному валютному фонді та ООН.
Крім того, спостереження свідчать, що країни, які розвивають, намагаються наздогнати розвинуті країни, і таким чином скоротити диспропорції у добробуті населення. Якщо до 2015 року в країнах із високим рівнем розвитку відбудеться збільшення ВВП на душу населення майже вдвічі, то в країнах, що розвиваються, ці показники збільшаться у 5,5 разу.
Цілком закономірно, що такі важливі фактори, як зростання населення та його доходів прямо пропорційно впливають на збільшення потреби в продуктах харчування. А ще з кожним роком покращуватиметься дієта споживачів, тобто вони віддаватимуть перевагу корисним і багатим на протеїни продуктам. Відповідно зміниться і цінова пропозиція на продукти харчування, тобто якісніші та корисніші коштуватимуть дорожче. Так, за даними Міжнародного Фонду Блейзера, споживання м’яса на одну особу в країнах, що розвиваються, в 2015-му, порівняно з 2005 роком, зросте більш ніж на 15%. Загалом, у світі споживання м’яса на одну особу збільшиться на 7%.
Що стосується зернових, то їх споживання також підвищиться. Якщо в країнах, економіки яких розвиваються, виникатиме необхідність нагодувати населення, то в розвинутих державах зернові використовуватимуться також і для виготовлення альтернативних джерел енергії, зокрема, при виробництві біопалива. В 2019 році споживання пшениці у світі становитиме 500 млн т. Для прикладу, в 2007-2009 роках цей показник становив 428 млн т, зазначили у Міжнародному Фонді Блейзера.
Виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера Олег УСТЕНКО:
«Історія індексу світових цін на сільськогосподарську продукцію свідчить, що з 1990 і до 2008 років ціни були відносно стабільними, хіба що коливалися в середньому на 5%. Починаючи з 2008-го, через цілу низку факторів відбулося зростання цін на продукти харчування. В першу чергу, на цю тенденцію вплинула економічна криза. В поточному році ціни знаходяться на новому рівні. У наступні роки сільськогосподарська продукція дорожчатиме, але зростання вартості буде непропорційним».
Оптимістичний сценарій експортних можливостей
Щороку через глобальне потепління у світі втрачається понад 1 млн сільськогосподарських угідь. Зокрема, Україна за 40 років втратить 12-14% таких земель. За той же час Євросоюз - майже 30% орних площ. Виходячи з цих двох критеріїв, експерти Української аграрної конфедерації зробили висновок, що Україна в 2050 році буде забезпечувати експорт не менш як 45 млн т зерна, що становитиме приблизно 15% світового експорту. Такий прогноз досить оптимістичний. Проте він напряму залежатиме від того, якою буде сучасна аграрна політика держави і чи сприятиме вона залученню іноземних інвестицій.
В УАК прогнозують, що в 2050 році за обсягами експорту зерна Україна може стабільно займати третю позицію. При цьому їй доведеться поступитися лише США, які експортуватимуть 65 млн т зернових, а також РФ, яка так само займатиме лідируючу позицію щодо експорту завдяки освоєнню нових територій під фермерські угіддя. До списку потужних експортерів зернових також увійде ЄС та Канада.
Реалізувати цей оптимістичний для аграрного сектору економіки сценарій можливо лише завдяки залученню потужних інвестицій. За розрахунками експертів УАК, потрібно $60-70 млрд. Якщо такі кошти вкладатимуться, то цілком реально отримати валової продукції на суму $60 млрд. За таких обставин українське сільське господарство буде мати 33% в структурі світового експорту.
Академік Французької академії сільськогосподарських наук, іноземний член Російської академії сільськогосподарських наук та Національної академії аграрних наук України Жан-Жак ЕРВЕ:
«Чому так мало іноземних інвестицій надходить в український аграрний сектор при такому потужному потенціалі? За статистикою НБУ, торік Україна отримала в сільське господарство кредитів на суму до $2,5 млрд. Це вп’ятеро менше, ніж потрібно. Крім того, 60% цієї суми - продовження кредитів, які були відкриті ще в попередні роки. Значить сума нового кредиту для сільського господарства становить менше $1 млрд. Скільки потрібно? Наразі собівартість вирощування 1 га зернових сягає $4-5 тис. Половину виробництва потрібно фінансувати кредитами. При наявності 38 млн га землі потрібно близько $60 млрд. Що для цього необхідно зробити? Насамперед, не спекулювати щодо ціни на зернові та на землю. Взагалі слід надати можливість оренди землі, мінімальний термін якої має становити 10 років. Самі стільки часу потрібно, аби розпочати діяльність та отримати прибуток. Інвесторам передусім важлива стабільність».
Президент агрохолдингу Harmelia Джон ШМОРГУН:
«Сільськогосподарські площі України становлять 11% загальної площі Європи. 32 млн га орних земель, з них обробляється 27 млн га. В середньому одне фермерське господарство в Україні обробляє 5 тис. га. Це вп’ятеро більше, ніж в Євросоюзі. Оскільки землі масштабні, то їх досить ефективно можна обробляти. Окрім того, не варто забувати і про сприятливі кліматичні умови, чорноземи, якими славиться країна. Врожайність, звісно, бажає кращого. Проте її можна підвищити в середньому на 50%, а то й вдвічі. В цьому полягає великий потенціал для держави. Провадження новітніх технологій, використання чималих площ землі, інвестування в аграрний сектор, а також модерні методики управління аграрним господарством - це той перелік заходів, які здатні підвищити урожайність.
Загалом, потенційні можливості України щодо експорту зернових - мінімум 80 млн т. За прогнозами Світового банку, українська держава взагалі здатна експортувати 100 млн т зернових щорічно».
Голова Союзу підприємців при Кабінеті міністрів, президент Української аграрної конфедерації Леонід КОЗАЧЕНКО:
«За попередніми прогнозами та розрахунками, світовий експорт зерна в 2050 році становитиме 350 млн т, з яких 45 млн, тобто 15% - частка України. В середньому 5 людям на планеті впродовж року потребують 1 т зерна для проживання. Якщо Україна два роки тому експортувала 22 млн т зерна, то відповідно вона нагодувала 115 млн людей. Коли будемо експортувати 45 млн т, то простий підрахунок підкаже, що 300 млн осіб на планеті Україна може прогодувати впродовж року. Найперспективнішими ринками для української сільськогосподарської продукції є Близький Схід та Північна Африка, адже країни цих регіонів найбільш приречені, з точки зору продовольства, в найближчі роки. Вони практично «сидять» на сотнях мільярдів доларів, але сільське господарство там практично відсутнє. Україна могла б експортувати туди продукти харчування, а натомість отримувати енергетичні ресурси цих країн. Такі тенденції вітчизняні виробники й держава в цілому мають брати на озброєння».
Філософія: аграрію і так вистачить, - ні до чого не призведе
Реалізувати експортний потенціал шляхом застосування ручного управління агарним ринком просто неможливо. Сучасна аграрна політика швидше оббирає товаровиробників, ніж допомагає їм реалізувати потенційні можливості, - переконані в Українській аграрній конфедерації. Так, торішні втрати аграріїв на суму 39,2 млрд грн напряму пов’язані із забороною експорту, податками, які сплачують виробники, а також із так званим ціновим регулюванням продуктів харчування (йдеться про фіксацію ціни на гречку, на хліб тощо). Натомість сільгоспвиробники отримали від держави допомогу у вигляді дотації, пільг щодо податку на додану вартість (10 млрд грн товаровиробники не платять), а також завдяки спеціальному режиму оподаткування. У балансі сума державної допомоги становить 23,3 млрд грн.
За період останніх трьох років сільське господарство як соціальний донор віддало державі 77,4 млрд грн або 11,2% від загального обсягу валової продукції. Жодна галузь економіки в Україні, та й у Європі стільки не віддає, тому поки що реальних перспектив немає вийти на світове лідерство щодо експортних можливостей, заявляють в Українській аграрній конфедерації.
Генеральний директор Української аграрної конфедерації Сергій СТОЯНОВ:
«Розмови про аграрний потенціал і вислів, що Україна - аграрна держава, вже починають дратувати, а незабаром взагалі можуть перетворитися у міф. Чому таке відбувається? Тому що в українських політиків за двадцять років не закріпилась філософія первинності інтересів аграрного виробника. Вислів «Україна - аграрна держава» передбачає, що все має відштовхуватися від аграрія, від фермера, натомість закони повинні бути вторинними. Побутує думка, що виробники і так заробляють, позаяк ціни на аграрну продукцію досить високі. Але така вартість швидше свідчить про необхідність виживання для аграрія, а не про його процвітання. Вітчизняні фермери вп’ятеро менше добрив вносять, ніж потрібно. Статистика свідчить, торік іноземні інвестиції в аграрний сектор становили $40 млн, тоді як загалом в народне господарство надійшло $6 млрд. Оскільки в сільське господарство спрямовано так мало коштів, то це вердикт для нього. Якщо вести мову про вітчизняні інвестиції, то це гроші, які лише перекладаються з одного місця в інше. Замало і 4 млрд грн державної підтримки для сільського господарства в цьому році».
І виною цьому не виробники, а політика держави
В інших країнах розмір державних дотації різний: у США - 100 євро, в ЄС - 775 євро, в Японії - 9,5 тис. євро на гектар вирощування культур. Саме тому у цих державах ціни на продукти харчування для споживачів є доступними. В Україні все по-іншому. Оскільки коштів для дотацій, як завжди, бракує. Експерти переконані, що потрібно змінювати підходи до аграрної політики. Втричі менше тоді доведеться платити і державі, і виробникам, щоб вирішити проблеми доступності продовольства для населення країни та реалізувати експортний потенціал.
