Цінові ризики та як їх мінімізувати
Цінові ризикив в агропромисловому комплексі
Сільське господарство як галузь схильне до чималої кількості ризиків у порівнянні з іншими сферами господарювання. Серед найбільш істотних можна виділити кліматичні та фітосанітарні. Сільгосптоваровиробники завжди намагалися убезпечити себе від них, чи то встановлюючи іригаційні системи, чи то застосовуючи останні досягнення агрохімії.
Але жоден аграрій, мабуть, не поставить під сумнів те твердження, що ціновий ризик є ключовим для рентабельності його господарської діяльності. Можна виростити урожай, дотримуючись усіх агротехнічних норм, можна навіть застрахуватися від несприятливих погодних умов, але якщо в кінцевому результаті ціни на вироблену продукцію не дозволяють навіть окупити витрати на її виробництво, це одним махом зводить нанівець усю працю і витрачені зусилля за рік.
Простий приклад цінового ризику
У 2010-2011 сезоні аграрій зібрав урожай соняшнику, середня ціна у вересні становила 3200 грн/т (на базисі СРТ переробні підприємства). Що робити далі - продавати зараз чи зберігати, оплачуючи вартість зберігання й очікуючи зростання ціни?
У результаті ціни піднялися і досягли максимуму в травні-червні 2011 року: 5200 грн/т. Ті, хто продав урожай у цей період, отримали найбільший прибуток і виправдали ціну зберігання. Різниця між ціною у жовтні і в травні сягає 2000 грн. Але хто знав, що вартість підніметься настільки і що треба продавати саме в цей період, а не пізніше і не раніше.
Проте ситуація на цьому ж ринку два роки тому, протягом 2008-2009 маркетингового року, була кардинально протилежною. Так, стартові ціни на початку сезону 2008-2009 опустилися до 1900 грн/т. За аналогією з 2010-2011, у 2007-2008 МР чи варто було б зберігати урожай знову-таки кілька місяців до сезонного піку?! І ось аграрій витратив кошти на зберігання свого врожаю, водночас ціна в цей період, після тривалого падіння, піднялася лише до 2200 грн. Різниця між жовтнем і травнем тепер становила 300 грн. Чи варто було зберігати? Звісно, набагато вигідніше було б продати в жовтні і відразу отримати гроші? І це без урахування інфляції.
Коливання цін на сільськогосподарську продукцію зумовлює нестабільність доходів для аграріїв, що і є ціновим ризиком у сільському господарстві. Як бачимо з таблиці «Вплив цінових коливань на фінансовий результат», коливання цін у минулому сезоні (1 червня 2010-30 червня 2011) на олійні культури досягали понад 2000 грн/т. Різниця у ціні, пропонованої на купівлю ячменю у червні 2010 року (700 грн/т) і в травні 2011 року (1845 грн/т), становить 1145 грн/т або 263% від початкової ціни! Таким чином, для господарства, що обробляє 3000 га землі і має традиційну сівозміну, ризик коливання ціни (ціновий ризик) перевищив 7,5 млн грн. Тобто якщо ціни реалізації сільгосппродукції були на низькому мінімальному рівні, то можна говорити про те, що підприємство не отримало додаткової виручки в 7,5 млн грн. Ризик величезний, навіть для такого середнього за своїми розмірами сільгосппідприємства. Як знати, коли реалізовувати урожай, щоб ціни були виправдано високими і при цьому гарантувати рентабельність виробництва? Ключовим фактором в успішній торгівлі сільськогосподарською продукцією для сільськогосподарського виробника буде знання про ринкові тенденції на зерновому та олійному ринку для визначення оптимального періоду реалізації врожаю.

Цінова волатильність стала таким же звичним явищем на ринках аграрної продукції як, скажімо, на фінансових і валютних. І з цим необхідно рахуватися кожному сільгоспвиробнику: чи то це аграрій, який вирощує сою у південній Америці, чи то кукурудзу в Угорщині чи соняшник в Україні.
Як компанія «ОДА» допомагає сільгоспвиробникам в Україні мінімізувати ризик, пов'язаний із волатильністю аграрних ринків, розглянемо далі.
Досвід роботи в Євросоюзі та Україні
Власне, консалтингова компанія Offre & Demande Agricole (ODA), яка на сьогодні є лідером у Європі на ринку консалтингових послуг в аграрному секторі, була створена для того, щоб відповісти на ключові питання, які найбільше цікавлять сільгоспвиробників: «Коли продавати свою продукцію, щоб не прогадати? Як використовувати інструменти (ф'ючерси, поціони) страхування цінового ризику? Де брати і як застосовувати надійну ринкову інформацію».
Інформація про ринок, можливість його прогнозування є величезною цінністю в сучасних умовах високої цінової волатильності на аграрних ринках. Наразі вплив на формування ціни таких фундаментальних факторів, як рівень світового попиту і пропозиції, світових запасів сільськогосподарської продукції, а також кон'юнктурних чинників (валютний паритет, вартість фрахту, торговельної динаміки між країнами) складно переоцінити.
Метою нашої компанії є забезпечення необхідною інформацією про аграрні ринки та адаптація стратегій продажів, які дозволили б реалізовувати врожай за оптимально високими цінами.
Що стосується тваринницьких господарств та переробних підприємств (борошномельних, виробників комбікормів), то рекомендації, запропоновані нашою компанією, дозволяють купувати зернові та олійні культури за мінімальними цінами.
Знаючи, що ринки зернових та олійних культур в Україні корелюються зі світовими, як це видно з графіка, то легко припустити, що якщо ціни на світових ринках підвищуються, варто очікувати ідентичної тенденції і в Україні. Звичайно, за умови, якщо політичне регулювання ринку відсутнє.

Якщо, як приклад, розглядати минулий маркетинговий рік із пшениці (2010-2011), для прогнозування цін необхідно визначити рівень загальної пропозиції продукції і попиту на неї у світі. Під пропозицією розуміємо загальну кількість продукції на ринку, тобто рівень виробництва, початкові запаси та імпорт. Попит визначається рівнем споживання цієї продукції на внутрішньому ринку (продовольче, кормове споживання...) і її експортом. Складання балансу з культури та визначення рівня кінцевих запасів і буде вирішальним фундаментальним фактором формування ціни. Якщо запаси знижуються, це сигнал для споживачів нарощувати темпи закупівель, підвищуючи тим самим ринкову ціну, якщо ж навпаки, бачимо, що підвищення виробництва провокує підвищення запасів, то і ринок не має передумов для підвищення тренду.
Чому наші клієнти-аграрії не реалізували зернові в першій половині кампанії, а дочекалися наших рекомендацій і в березні 2011 року реалізували 75% обсягу врожаю пшениці на піку цін?! На початку сезону в червні минулого року через несприятливі кліматичні умови, а точніше тривалу посуху в ЄС, Росії, Казахстані, аналітиками компанії було оцінено зниження світового виробництва, що, своєю чергою, позначилося на цінах як на світових ринках, так і в Україні (див. графік 2). Прогноз зростання цін було передбачено з початку маркетингового року.

Рекомендації зі зберігання зернових виправдалися. Так, вже через 9 місяців борошномельна пшениця виросла на 182%. Тепер аграрій міг реалізовувати її не по 1100 грн/т, а вдвічі дорожче. Ціни в Україні підвищувалися, хоч і не досягаючи рівня вартості пшениці в Євросоюзі (275 євро/т або 3000 грн/т), через чинні на той момент квоти на експорт зернових культур. Але все-ж витрати на зберігання виправдалися, ціни значно зросли, а з ними і прибутковість господарства.
Подальше підвищення цін було обумовлено підтвердженням істотного зниження виробництва пшениці в Канаді та Австралії... Оператори ринку переконалися в тому, що рівень світових запасів сільськогосподарської сировини не такий вже й значний, щоб гарантувати продовольчу безпеку в світі, ігноруючи при цьому немобілізовані запаси Китаю та Індії.
Як бачимо, волатильність цін на аграрних ринках стає все більш актуальним фактором, з яким необхідно рахуватися і планувати подальшу діяльність в агробізнесі. Для аграріїв, які володіють інформацією про цінові прогнози, волатильність буде тією унікальною можливістю, що дозволяє реалізовувати урожай за більш високими цінами.