Об’єктивна необхідність
агроаудиту
Ринкове реформування вітчизняної економіки і постійне загострення конкуренції товаровиробників за ринки збуту, ресурси та необхідність запобігання загрозам фінансових ризиків підвищують в агробізнесі вимоги до керівників за результативність і наслідки прийняття управлінських бізнес-рішень. В цих умовах стратегічною складовою бізнесу повинен стати агроаудит як відповідь на стійку тенденцію до ускладнення ведення бізнесу в сільському господарстві через об’єктивні процеси його інтеграції у світову економіку, потребу залучення кредитного фінансування, що зростає, і реалізацію інвестиційних проектів.
Не менш важливим чинником є самоусвідомлення і розуміння, передусім з боку власника, необхідності періодичного проведення агроаудиту ефективності агробізнесу і пошуку слабких сторін, які потенційно можуть вплинути в перспективі на фінансові результати діяльності.
Адже кожне аграрне господарство має власний економічний потенціал для конкурентоспроможного і прибуткового розвитку. Однак не кожне використовує повною мірою його ефективно. Цьому може заважати передусім низьке ресурсне забезпечення сільськогосподарського виробництва, нераціональна спеціалізація, низький рівень планування витрат і управління виробництвом, а також несприятливі природно-кліматичні умови господарської діяльності, кон’юнктура ринку та безлічі інших чинників.
Насамперед сам термін аудит походить від лат. audit — слухати. Як правило, під аудитом прийнято вважати процедуру перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.
Агроаудит — це окремий різновид більш поглибленої і спеціалізованої перевірки ведення агробізнесу на предмет не лише відповідності чинному фінансовому законодавству, але й у загальному розумінні — об’єктивна оцінка його ефективності у відношенні до тих чи інших критеріїв. Останні можуть охоплювати складні питання взаємозв’язку організації виробництва й операційної діяльності, дотримання технологічних вимог і норм, інші аспекти.
Зазвичай аудит переважно застосовують у своїй діяльності великі аграрні підприємства і агрохолдинги, тоді як для більшості малих та середніх господарств він є перш за все винятком, аніж правилом у повсякденній виробничо-фінансовій сфері економічних відносин.
Виникає закономірне питання: чому малий і середній агробізнес, а подекуди й великий не приділяє належної уваги аудиту власного виробничо-фінансового стану та економічної діяльності? Відповідь, на наш погляд, не може мати лише просте пояснення щодо відсутності зацікавленості, небажання витрачати грошові кошти на незрозумілу для багатьох аграріїв перевірку їх фінансового стану або ж навіть посиланням на традиційний вітчизняний менталітет, який із пересторогою сприймає усі ці новації.
По суті, щоразу, коли перед аграрієм постає вибір підходу до застосування цього інструменту незалежного управлінського контролю, що може передбачати як поверхневий або ж більш поглиблений варіант його проведення залежно від конкретної ситуації та поставлених цілей, багато хто з представників вітчизняного агробізнесу просто не вбачає сенсу у цій процедурі.
Нині агроаудит потрібний усім без винятку — власнику, інвестору, а також банкіру. Адже лише за умов достовірної оцінки виробничо-фінансового стану агробізнесу можливо дізнатися про його реальну ефективність та вартість, а не паперову, як це часом подається. Окрім цього, висновки агроаудиту формують певний рівень довіри до будь-якого виду агробізнесу, що поліпшує його шанси на отримання кредиту або ж залучення відповідних інвестицій.
Водночас, агроаудит також не менш важливий безпосередньо для самого агробізнесу, адже дозволяє з погляду незалежного спостерігача подивитися на його ефективність, виявити слабкі місця та оцінити можливі подальші кроки щодо обґрунтування перспектив, які мають за мету не лише сприяти підвищенню конкурентних переваг підприємства, але й забезпечити їх адаптацію до ринкового економічного середовища та умов господарювання.
Фінансовий аспект агроаудиту полягає не тільки в оцінці достовірності ведення бухгалтерського обліку витрат і доходів, але й комплексному його аналізі як з точки зору чіткого дотримання вимог чинного законодавства, так і доцільності тих чи інших управлінських рішень з урахуванням певних особливостей технології сільськогосподарського виробництва. Це потребує не лише відповідної кваліфікації, але й відповідного фахового рівня та досвіду, оскільки сільське господарство має безліч особливостей організації виробництва, притаманних лише цій галузі економіки.
Загалом потреба в агроаудиті об’єктивно зумовлена нинішнім досить складним перехідним періодом адаптації вітчизняного сільського господарства до інноваційних технологій, іноземних інвестицій, сучасних стандартів ведення бізнесу в процесі його інтеграції зі світовим аграрним ринком. З іншого боку, аграрії постійно відчувають потребу в залученні додаткового
фінансування.
Так, за даними аналізу результатів обстеження сільськогосподарських підприємств, яке проводилося ДССУ, виявлено певні очікування респондентів щодо стану їхньої ділової активності на I квартал 2017 р. порівняно з попереднім (діагр. 1).
Діаграма 1. Очікування окремих агропідприємств України щодо
стану їхньої ділової активності на I квартал 2017 р.,
за даними вибіркового обстеження
Джерело: за даними Державної служби статистики України
Досить значна частина з обстежених аграрних підприємств (близько 35%) до факторів, що стримують виробництво, віднесла фінансові обмеження. І ця проблема з року в рік залишається актуальною для аграрія, лише інколи поступаючись фактору погодних умов року.
Тобто фінансові обмеження залишаються одним із суттєвих чинників, які стримують розвиток вітчизняного агробізнесу. Вирішення зазначеної проблеми лежить у площині пошуку шляхів покращення доступу аграрію до фінансово-кредитних і інвестиційних ресурсів. Якщо з інвестиціями значних проблем впродовж останніх років не виникало, то кредитна сфера залишається головною проблемою вітчизняного сільського господарства. Лише за минулий рік обсяг капітальних інвестицій у сільське, лісове та рибне господарство становив близько 45 млрд грн, що на 51% більше, ніж у 2015-му. Окрім цього, в харчову промисловість і переробку було спрямовано близько 16,9 млрд грн (124,4% до 2015 року). Разом освоєні капітальні інвестиції у вітчизняному агропромисловому комплексі сягнули 61,1 млрд грн. Проте не все гаразд із доступом аграрія до банківських кредитів, які для більшості з них залишаються неосяжною мрією.
Аналіз даних опитування «Ділові очікування підприємств України», розміщений на офіційному сайті НБУ, свідчить, що у I кварталі 2017 р. потреба сільськогосподарських підприємств у позикових коштах суттєво зросла порівняно з попереднім періодом IV кварталу 2016 р. — із 20,4 до 37,0%.
При цьому баланс оцінок щодо посилення жорсткості кредитних умов збільшився для підприємств сільського господарства за вказаний період від 10,0% до 24,3%, тоді як середній показник по всіх галузях економіки, відповідно, скоротився із 30,0% до 27,7% (діагр. 2).
Діаграма 2. Оцінки респондентів (підприємств різних галузей економіки)
щодо змін жорсткості кредитних умов за видами економічної діяльності в Україні
Джерело: за даними бюлетеня
Таким чином, важливе значення сьогодні належить достовірній інформації про діяльність господарюючих суб’єктів, яка необхідна однаково власнику чи керівнику аграрного підприємства для вибору стратегії найбільш оптимальних управлінських рішень щодо підвищення ефективності його діяльності, а банкам та іншим кредиторам — безпосередньо для зваженої оцінки платоспроможності суб’єкта господарювання.
Агроаудит — це саме той інструмент незалежного управлінського контролю, що може істотно підвищити шанси агробізнесу на отримання додаткового кредитного фінансування за умов формування якісно нового ринку аудиторських послуг для сільського господарства і відповідного інституціонального середовища довіри та компетенції.
Потенціал розвитку
агроаудиту в Україні
Ринкове середовище й економічні умови ведення агробізнесу постійно зазнає динамічних змін, і можливості, які використовувалися вчора, не будуть працювати завтра.
Сьогодні на ринку отримує максимальний економічний зиск той аграрій, який застосовуючи новітні інформаційні технології, своєчасно отримує достовірну інформацію про власні операційні витрати та має розгорнутий бюджет доходів, що дозволяє виявити вузькі місця в агробізнесі, скоротити неефективні витрати та пристосуватися до складних умов господарювання. У цьому сенсі агроаудит має значний потенціал для розвитку на вітчизняному ринку послуг для агробізнесу.
Зокрема, минулого року за попередніми статистичними даними, кількість збиткових великих і середніх підприємств України за показником «фінансові результати до оподаткування» у відсотках до загальної їх чисельності в галузі сільського, лісового та рибного господарства становила 10,6% проти 8,5% у 2015-му. Саме цей сегмент агроформувань представляє значний інтерес для агроаудиту.
В цілому внутрішній ринок послуг із проведення агроаудиту можуть сформувати близько 45,4 тис. сільгоспвиробників, що використовують 19,8 млн га (майже 50% усієї площі в країні) земельних угідь, і з яких досить значна частина потенційно зацікавлена у збереженні власних конкурентних позицій на ринку та суттєвому покращенні фінансових можливостей розвитку агробізнесу. Переважна більшість з них — це малі і середні агроформування фермерського типу та аграрні підприємства. Для кожного з цих господарств дуже гостро стоїть проблема фінансування власних витрат, залучення кредитів та отримання державної підтримки.
Розвиток системи вітчизняного агроаудиту — це важливий і необхідний крок у світ цивілізованого сільського господарства, яке функціонує на основі довіри, прозорості й ефективності ведення господарської діяльності.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. економ. наук,
старший науковий співробітник
лабораторії маркетингу,
економічного аналізу та захисту
інтелектуальної власності
Кіровоградської державної
сільськогосподарської ДС НААН