До того ж існують елементарні вимоги до експлуатації та догляду жаток для зернозбиральних комбайнів, які незрідка ігнорують через низку причин. На це також варто звернути пильну увагу.
Так, від початку слід потурбуватися про збереження ресурсу стрічки — одного з найдорожчих компонентів транспортерної жатки. Після збирання врожаю трапляється так, що жатки, зокрема й стрічкові, з полегшенням заганяють на місце зимового зберігання разом із комбайнами. З тим не зважають на те, що стрічки, як і всякі гумові вироби, насамперед бояться ультрафіолету й морозів. Їх конче потрібно зберігати в теплому закритому приміщенні.
Натомість відбувши жнива, відповідальні особи іноді лишають жатки просто неба. Влітку на них впливають пряме сонячне проміння, а взимку — мороз. Навесні їх заливає тала вода, і, як наслідок, стрічку, яка могла б відпрацювати кілька сезонів, замінюють на другий рік після придбання жатки. А це чималенькі й марно витрачені гроші.
Взагалі умови зберігання жаток зернозбиральних комбайнів незрідка в деяких господарствах далеко не найкращі. Часто аграрії забувають послабити пасок приводу різального апарата (в результаті — передчасне провисання й розтягнення), зняти стрічки, почистити жатку від пожнивних решток і бруду, які створюють агресивне середовище, що провокує розкладання, виникнення іржі тощо.
Не всі також ураховують, що збирати врожай стрічковими жатками також категорично не рекомендується. Окрім згубного впливу морозу безпосередньо на самі стрічки існує ще одна небезпека: на валах, які обертають стрічку, утворюються гострі крижані нарости, які під час обертання ушкоджують її.
Також у виборі шнекових хедерів слід звернути увагу на міцність основного силового каркаса, бо інакше після тривалих переїздів може виникнути прогинання, що призведе до некоректної роботи шнека жатки чи утруднення роботи різального апарата.
Як відомо, привід мотовила на жатках може бути механічним варіативним або гідравлічним, що здійснюється за допомогою гідромотора. Перевага останнього варіанта полягає в тому, що він надає змогу оператору точніше керувати швидкістю мотовила, синхронізуючи швидкість обертання мотовила зі швидкістю комбайна. Вибір приводу жатки залежить від комплектації комбайна. Так, якщо комбайн не обладнаний лінією для приводу гідромотора мотовила, то слід вибирати жатку з механічним приводом.
Слід ураховувати, що грабліни мотовила можуть бути пластиковими або металевими. Звісно, що останні є надійнішими, однак у пластикових граблін є величезна перевага. Річ у тім, що в разі обламування (а таке трапляється досить часто), грабліна спокійно проходить в похилу камеру і, не накоївши бід, проскакує через молотильний барабан. Тоді як потрапляння металевих елементів до молотильно-сепарувального пристрою може накоїти лиха.
Саме мотовило повинно мати досить великий діаметр, аби нормально працювати з високорослими сільгоспкультурами. Кількість променів цього технічного вузла визначає рівномірність подачі маси до різального апарата і далі — до шнека. Окрім цього, діапазон горизонтального та вертикального регулювання мотовила має бути досить широким, щоб збирати як високі, так і полеглі посіви.
Цікаво, що неабияке значення має й забарвлення мотовила, яке не повинно відбивати світло й сліпити оператора та водночас бути добре помітним для людини в кабіні комбайна.
Різальний апарат жатки може оснащуватися приводним механізмом шайби (МКШ) або планетарним приводом Шумахера. Завдання приводу — забезпечити швидкість різання, що дозволяє комбайну працювати на високих швидкостях збирання.
У разі застосування приводу Шумахера коса рухається строго в горизонтальній площині, що унеможливлює її вібрації. Натомість для МКШ характерні вібрації різального апарата і коси. Це спричиняє інтенсивніше зношування пальців і сегментів різального апарата.
Слід взяти до уваги, що на жатках із різальним апаратом подвійного зрізування, що мають подвійний сегмент, експлуатаційні витрати є нижчими, бо навіть якщо один із сегментів у цій здвоєній парі вибивається, то жатка однаково продовжує прорізати стеблостій. Якщо ж застосовується стандартний різальний апарат, при вибиванні сегмента відразу виникає потреба в його заміні.
На довговічність експлуатації шнека жатки істотну роль відіграє товщина та якість металу, з якого виготовлено трубу і витки шнека. Важливою є також висота витка шнека — вона визначає можливість подачі великої маси культури до похилої камери.
Подавальні пальці шнека можуть бути розташовані в середній частині шнека — спірально або по всій довжині — в ряд. Зазвичай у спірального компонування більш рівномірна подача маси, але продуктивність є дещо нижчою. На противагу цьому розташування подавальних пальців у ряд знижує плавність подачі, але підвищує продуктивність роботи. Однак зростає навантаження на похилу камеру та ймовірність її забивання.
Також бажано мати регулювання пальців шнека по вильоту й концентратор, який забезпечує поламання пальця в певному місці. Якщо палець ламається в запрограмованому місці, то його утримує в цьому положенні спеціальний кронштейн, що дозволяє запобігти його потраплянню всередину комбайну.
Згадаємо також і те, що кожен виробник жаток пропонує низку додаткових опцій, покликаних підвищити продуктивність, якість і безпеку експлуатації цього пристрою. Як свідчить досвід, більшість таких технічних рішень є доволі корисними, тому краще на них не заощаджувати.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні