Унаслідок цього щороку відчувається брак збиральних потужностей, особливо ж у лісостеповій і північній частині України. Зерно розпочинають збирати на Півдні, а тоді поступово перевозять частину власних та орендовані комбайни північніше, щоб встигнути зібрати й там. Насправді навіть до війни ця схема працювала не дуже добре, бо збиральних машин таки бракувало.
Що вже казати сьогодні, коли певну частину цього парку дефіцитної сільгосптехніки було втрачено внаслідок бойових дій чи просто викрадено рашистами. Це стосується як південних областей, так і східних та північних. Усім відомо про викрадену з Мелітополя новеньку сільгосптехніку, що злодії вивезли аж до Чечні. Та, однак, втрати сільгосптехніки, зокрема і зернозбиральних комбайнів, є набагато масштабнішими.
Це зумовлює очевидні проблеми для фермерів й організацій, що надають послуги зі збирання врожаю. Жнива вже не за горами, і наразі в терміново слід потурбуватися про технічне забезпечення збирання ранніх зернових і ріпаку, а згодом — соняшнику й кукурудзи.
Тому однією з категорій сільгоспмашин, що мають найбільший попит, наразі є саме комбайни, а головним джерелом їх надходження — ближчі країни Західної Європи, передусім Польща та Німеччина. Ситуація з логістикою наразі є такою, що багато з Північної Америки не навозиш — добре, щоб до України встигала потрапляти вчасно зброя. Тому очевидно, що до нас попрямує потік вживаних комбайнів із Європи.
Чому саме вживаних — зрозуміло: 200–300 чи більше тисяч євро за новий комбайн можуть сьогодні віддати незначний відсоток вітчизняних аграріїв. Та в принципі у цієї категорії господарств власні комбайни й так мають бути. У більшості фермерів із коштами нині сутужно, найбільше, на що вони можуть розраховувати, — знайти хорошу вживану машину з помірним напрацюванням.
Саме цим характеризуються комбайни з Євросоюзу, які застосовують переважно на фермах із невеликими площами. Тому цілком реально знайти «майже нову» збиральну машину з адекватним цінником.
Звісно, також варто звернути увагу на урядові програми пільгового кредитування для аграріїв. Їх нині гучно рекламують, і доводилося бачити, що такі програми передбачають для підтримання фермерів понад 20 млрд гривень. Але то все справа ймовірно не дуже швидка, тоді як комбайни потрібні фактично тут і тепер.
У виборі вживаного зернозбирального комбайна дуже важливою є персона продавця, а також технічне супроводження угоди. Ідеально, якщо всі клопоти на себе візьме український посередник, з яким господарство працює вже не перший рік. Це може бути як компанія, що спеціалізується на імпорті вживаної техніки, так і офіційний дилер бренду, що продає і нову, і вживану техніку. Адже навряд чи хтось побажає придбати кота в мішку.
Якщо ж було вирішено самим вибрати комбайн десь у Німеччині та привезти його до України, все одно потрібна додаткова експертна підтримка. Адже хтось повинен переконатися в тому, що машина у хорошому технічному стані, організувати доставку, вирішити всі митні питання… Щиро кажучи, без кваліфікованої підтримки тут буде дуже важко, враховуючи наші бюрократичні реалії, які нікуди не зникли навіть за часів війни.
Говорячи про технічні вимоги до вибору комбайна, нагадаємо, що клавішні моделі зорієнтовані на якісну роботу за врожайності до 5–6 т/га, а роторні — для більшої маси зерна з гектара. Тому потрібно точно оцінити потреби власного господарства, включно з переліком культур і їх середньою врожайністю.
Те саме стосується вибору жатки до машини з огляду на середню врожайність у господарстві, рельєф полів, реальну продуктивність і потужність двигуна моделі. Звісно, що власник господарства прагне працювати з максимальною продуктивністю, завантажуючи комбайн майже на всі 100%. Один з елементів досягнення цього — ширина робочого захвату. Чим довша жатка, тим швидше збиратиметься врожай.
Але ж є різниця: чи комбайн рухається по рівному полі, чи під гору, чи врожайність на полі становить 5 т/га чи 10 тощо… Тому, встановивши жатку максимально допустимої для конкретної моделі комбайна довжини, можна створити самому собі проблеми. Машина «задихатиметься», витрачатиме надмір пального, швидше зношуватиметься, неякісно обмолочуватиме… Тому завжди краще обирати золоту середину, потурбувавшись і про продуктивність роботи, і про витрату пального та ресурс техніки.
Також важливо зауважити на інтелектуальне забезпечення комбайна. Адже сучасні моделі зернозбиральних машин можуть працювати в різних режимах нижчої/вищої врожайності та різних культур, що збирають. І, скажімо, виставивши режим збирання кукурудзи, та ще й на певну середню врожайність, можна спрацювати з мінімальної витратою пального, максимальною продуктивністю та якістю обмолоту. Це дасть змогу виграти і час, і гроші. Також важливо звернути увагу на зручність і швидкість заміни підбарабань для збирання різних культур. Адже в одних моделях на це можна витратити буквально кілька хвилин, а в інших — ледь не пів дня.
Сучасний комбайн також має бути зручним для роботи людини протягом тривалого часу. Йдеться навіть не так про кондиціонер чи клімат-контроль — це обов’язкова умова, а про комфортабельність крісла, ергономіку й оглядовість кабіни, а також освітлення. Людина в комбайні повинна мінімально втомлюватися та комфортно працювати впродовж багатьох годин незалежно від погодних умов і часу доби. Будь-які некомфортні чи незручні чинники безпосередньо відіб’ються на продуктивності якості збирання зерна.
Дуже добре, якщо машина буде оснащена, бодай, базовими елементами, що застосовують у точному землеробстві. Це насамперед рух за точним сигналом, щоб уникнути пропусків, що безпосередньо впливає на продуктивність роботи, а також системи визначення поточної врожайності поля і вологості зерна. Останній чинник важливий для ухвалення рішення про збирання врожаю в конкретний день чи годину дня. Поточна ж врожайність окрім інформативності дає змогу створювати карти врожайності полів. Сьогодні це перетворюється ледь не на обов’язкову вимогу в рослинництві.
Ну, і, звісно ж, важливо передбачити якісне сервісне обслуговування машини разом із постійною наявністю складників. Не варто обирати машину якогось екзотичного для наших країв виробника чи просто нетипову модель комбайна. Навіть за умов мирного часу це означало неминучі проблеми та загрозу простою в жнива, і що вже казати про умови воєнного часу.
Так чи інакше, без додаткових збиральних потужностей українським аграріям цьогоріч не обійтися. Тому варто вже нині розпочати підбір нехай вживаного, але такого потрібного зернозбирального комбайна. Та, звісно ж, якщо дозволяють фінансові можливості, краще обирати нову машину.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
