Спецрежим
Сільськогосподарські підприємства, які зареєстровані суб’єктами спецрежиму з ПДВ (далі — сільгосппідприємства-спецрежимники), не сплачують до бюджету суми податкового зобов’язання з ПДВ, а акумулюють їх на спецрахунках для подальшого відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам (нарахованих) на вартість виробничих факторів або з іншою виробничою метою (ст. 209 ПКУ).
Крім цього, суми ПДВ за операціями з постачання молока, худоби, птиці власного виробництва, а також молокопродуктів, молочної сировини і м’ясопродуктів теж не сплачуються у бюджет, а скеровуються підприємствами для підтримки власного виробництва. Але для цього не потрібно реєструватися суб'єктами спецрежиму з ПДВ, такий прядок оподаткування вказаних операцій прямо передбачений п. 209.18 ПКУ для усіх підприємств, що здійснюють вищевказані операції, але не зареєстровані як суб'єкти спецрежиму з ПДВ.
Також читайте: Електронне адміністрування ПДВ
Спецрахунки у банках відкриваються суб’єктами спецрежиму з ПДВ у сфері сільського та лісового господарства і рибальства відповідно до Порядку № 11. Сума ПДВ на спецрахунку не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільгосппідприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПКУ, з 1 січня 2018 р. має бути перерахована на поточний рахунок сільгосппідприємства-платника ПДВ у зв'язку з втратою чинності ст. 209 ПКУ (див. пп. 4 п. 2 розділу XIX ПКУ та Порядку № 11).
Особливості сільгосп-ПДВ
ПКУ передбачає три механізми справляння ПДВ для сільгосппідприємств: загальний режим справляння ПДВ, спеціальний режим справляння ПДВ для сільгосппідприємств-спецрежимників та особливості справляння ПДВ для переробних підприємств згідно п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ (який діє до 1 січня 2015 р., але не виключено, що його можуть продовжити).
З метою оподаткування ПДВ (п. 209.6 ПКУ) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є «постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якому питома вага вартості таких товарів/послуг становить не менш як 75 % вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, з урахуванням особливостей, передбачених для новоутвореного підприємства». З метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільгосппідприємства не включаються оподатковувані операції з постачання капітальних активів, що перебували у складі його основних засобів не менше, ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними та не становили окремої підприємницької діяльності.
Згідно з п. 209.7 ПКУ з метою застосування спецрежиму сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1–24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані внаслідок здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 поширюється дія спецрежиму оподаткування ПДВ, за умови що такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються безпосередньо платником податку — суб’єктом спецрежиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником. Винятком є підакцизні товари, крім продукції первинного виноробства — виноматеріалів (УКТ ЗЕД 2204 29–2204 30).
Реєстрація сільгосппідприємств як суб'єктів спецрежиму з ПДВ здійснюється згідно з розділом VI Положення № 26. У реєстрі суб’єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників ПДВ на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності. Заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ за формою № 1-РС (додаток 7 до Положення № 26) має бути подана сільськогосподарським підприємством до контролюючого органу не пізніше, ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа бажає перейти на застосування спеціального режиму оподаткування, та у місяці, який передує початку такого податкового періоду. Фактично це означає, що таку заяву треба подати у період з 1 по 10 (11), а у лютому — по 8 (9) число місяця, що передує початку першого звітного періоду.
Якщо місяцю, в якому подається заява за формою № 1-РС, передує місяць, у якому сільськогосподарським підприємством, не зареєстрованим як платник ПДВ, вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 розділу V ПКУ, таке підприємство спочатку реєструється платником ПДВ на загальних умовах відповідно до розділу III Положення № 26, після чого переходить на застосування спеціального режиму оподаткування згідно з цим розділом.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, але залишається у підприємства, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань (далі — ПЗ) від поставок продукції та сумою податкового кредиту (далі — ПК), що підлягає відшкодуванню у звітному періоді. Для визначення ПЗ (ст. 187) та ПК (ст. 198 ПКУ) залишається «правило першої події» як загальновстановлений метод. Це означає виникнення ПЗ за датою зарахування (отримання) коштів від покупця або за датою відвантаження для товарів (крім експорту за митною декларацією та послуг відповідно — за датою оформлення документа, що засвідчує факт виконання). Аналогічно виникає право на ПК — за датою тієї події, що відбулася раніше: списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Отже, кожен платник податку має «вхідний» ПДВ, тобто ПЗ і «вихідний» ПДВ, тобто ПК. Додатна різниця між ними підлягає перерахуванню на спецрахунок у банку замість сплати до бюджету, а від’ємна різниця не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду згідно з п. 209.3 ПКУ.
Таким чином, спеціальний режим дає змогу платникові не сплачувати до бюджету суми ПЗ з ПДВ, нараховані на поставлені сільгосптовари/послуги, а повністю акумулювати їх на спецрахунку у банку для відшкодування сум ПК з ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, які визначено у пп. 209.15.1 ПКУ.
Для сільгосппідприємств, які є платниками ПДВ на загальних підставах та відповідають критеріям спецрежиму, але не обрали такий спецрежим, діє п. 209.18 ПКУ, який регламентує сплату ПДВ переробними підприємствами. Так, сума ПДВ за реалізовані такими підприємствами молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, молочні продукти та сировину і м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільгосппідприємств та спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.
Звітність із ПДВ
Форми податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міндоходів від 13.11.2013 р. № 678. Нижче в таблиці показано коротку характеристику декларацій із ПДВ, що їх можуть подавати сільськогосподарські підприємства.
Коротка характеристика типів декларації з ПДВ згідно із Наказом №678
Нормативна база
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 г. № 2755-VI
Положення № 26 — Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міндоходів від 16.01.2014 № 26
Порядок № 11 — Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 р. № 11
Порядок № 678 — Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міндоходів від 13.11.2013 р. № 678.
