Нещодавно жінка взяла участь в освітньо-грантовій програмі TalentA від компанії Corteva Agriscience, а її бізнес ідея пройшла у другий тур. Пані Оксана сподівається отримати грант від міжнародної компанії і придбати професійну сироварню на 100 л та охолоджувач молока. Про це фермерка розповіла в інтерв’ю Агробізнесу Сьогодні.
? Пані Оксано, в 2020 році Ви разом із чоловіком створили равликову ферму. Розкажіть, з чого починали?
– У чоловіка виникло бажання займатися вирощуванням равликів. Пройшов навчання, до речі, не коректне, бо не до кінця розказали, які будуть затрати. А ще пообіцяли викупити усіх вирощених равликів. Знайшли в Київській області, як нам здавалося, відповідну територію для равликової ферми - покинуту ферму, де колись був колгоспний корівник. Дуже багато коштів із власних заощаджень вклали в ремонт приміщень. Обладнали на полі зрошення, посадили спеціальну рослину – перко (гібрид суріпиці та ріпаку, зелений корм для равликів – ред.). Закупили маточне стадо, яке дало ікру, а вже з неї ми отримали малька. Підрощенного в спеціальних умовах равлика потім висаджували на поле. В 2020 році в усіх країнах трапився коронавірус, скрізь закрились ресторани. В Європі також не купляли равликів. То ж нам не вдалося продати перший урожай.
? Але Ви не зневірилися і знайшли певну розраду в сироварінні? Розкажіть про усі тонкощі цього процесу.
– Займаючись збиранням равликової ікри, в мене з’явилось бажання спробувати зварити сир. Перше молоко купляла у місцевих мешканців. Починала з самого простого адигейського сиру. Навчалась з відеороликів у Інтернеті. Потім почала скрізь шукати українських сироварів і школи із сироваріння. Поки чоловік займався розвитком равликові справи, будував холодильника для зберігання вирощеного урожаю, я продовжувала навчатися сироварінню. Проводила перші дегустації та вивчала нові технологічні карти з виробництва сиру. Пригощала усіх своїх знайомих, родичів, друзів. Освоїла сири з білою та голубою пліснявою, тверді сири, кисломолочні продукти.
? Так було до лютого 2022 року. Пані Оксано, Ви з чоловіком були на фермі, коли почалося повномасштабне вторгнення?
– 24 лютого 2022 …. До нас на ферму приїхали з Києва мій син з друзями, мама та знайомі. Нас було багато і ще у кожного домашній улюбленець і не один. У нас теж на той момент було вже дві собаки і чотири коти. В місцевих магазинах майже не було продуктів. Нам вдалося зробити деякі запаси. В селі на той момент було багато маленьких дітей, не в усіх була можливість купити молоко та інші продукти. Я прийшла в сільраду і запропонувала, що можу робити йогурт або кефір, кисломолочний сир та безкоштовно роздавати дітям. Молоко спочатку сама купляла, ще звернулась за допомогою в Фейсбук. Пояснила, що годую дітей і не вистачає коштів на молоко. Просила, щоб нам передали звичайної вівсяної каші. Потім, коли місцеві дізналися, що я дійсно безкоштовно роздаю дітям сир, який сама роблю, почали мені безкоштовно приносити молоко.
До 24 лютого мене в селі майже ніхто не знав, тобто знали, що на фермі живе жінка, і нічого більше. Не розуміли, що ми і живемо на цій фермі, бо для розвитку равликового бізнесу продали свій великий приватний будинок. Я намагалася переробляти молоко в шкільній їдальні, бо в мене не вистачало каструль. Але потім почали обстрілювати школу, і я повернулась на свою кухню. 7 березня роздала усім сир і, повертаючись додому, вела прямий ефір в Фейсбук і дуже дивувалась, що пусті вулиці, нікого нема. А по окраїні села вже йшли російські танки…
? Як переживали ті непрості дні?
– До нас на ферму заселилися орки зі своїми гарматами. Зникло світло та газ. Не можна було виходити за паркан. Телефони відібрали одразу, але нам вдалося приховати кілька. Майже місяць окупації та невідомості. Новини ми мали можливість слухати тільки коли починалися масивні обстріли і можна було в машині послухати радіо. У нас був єдиний «зелений коридор». Нам вдалося відправили усіх своїх на вільну територію, а ми з чоловіком залишились на фермі.
Коли нас звільнили, то перше, про що я просила наших військових, допомоги і дозволу поїхати в Бровари і забрати посилки з памперсами, кашами, ліками, свічками і сірниками. Отак у нас на фермі організувався пункт видачі допомоги: роздавали ліки, продукти, хліб, гарячі супи, одяг, засоби гігієни. До нас почали приїжджати інші волонтери. Поки не було світла, я займалась тільки волонтерством.
? Зараз у Вас є невелика контактна міні-ферма. Як з'явилися перші тварини?
– Коли відновилось електропостачання, то з’явились нові можливості навчатися сироварінню. Після деокупації також почала створювати козячу ферму з тварин, які в умовах війни залишились без власників. Зараз у мене вісім дійних кіз і багато козенят. Життя внесло корективи і ферма поповнилась вівцями, свинями та курми. Так виникла контактна ферма, яка сприяє відновленню емоційного стану відвідувачів. До нас часто приходять мами з дітьми, аби просто погладити тварин.
? Як дізналися про освітньо-грантову програму «TalentA-2023» від міжнародної сільськогосподарської компанії Corteva Agriscience? Ви їздили в її рамках на навчання за кордон? Розкажіть про враження?
– Про освітню програму для жінок дізналася через соціальні мережі. Мої друзі-волонтери підказали, що відкривається набір для навчання в TalentA від компанії Corteva Agriscience. Подала заявку і потрапила на навчання. Цікаві лекції, кваліфіковані лектори, процес навчання надає нові можливості. Також їздила на практику із сироваріння в Швейцарію. Моя бізнес ідея пройшла в другий тур, то ж тепер очікую на результат. Маю надію отримає грант. Хочу придбати обладнання для сироварні. У мене об’єм моїх можливостей обмежується об’ємом каструль. Хочу придбати сироварню на 100 л та охолоджувач молока. Матиму можливість у людей забирати молоко, бо вони утримують корів та кіз, а куди подіти молоко не знають.
На практиці із сироваріння
У аграрному бізнесі виникає багато питань, і треба шукати на них відповіді. Тому такі курси дуже допомагають. Дякуючи TalentA я познайомилась з класними проєктами, які вже реалізовані в Україні жінками в сільському господарстві.
Розмовляла Тетяна Ковальчук
