Так, за останні 50 років температура повітря, за даними агрометеостанції Херсон, у липні підвищилась на 2,4ºС, у серпні — на 3,0ºС і у вересні — на 2,0ºС. Опади в липні і серпні практично не змінились, а в вересні зменшились на 17–62%.
В роки з посушливим літньо-осіннім періодом єдиним попередником, який гарантує отримання своєчасних сходів пшениці озимої і добрий розвиток рослин в осінній період, є чорний пар. У дослідах Інституту зрошуваного землеробства НААН запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–10 см на час сівби пшениці озимої за останні 15 років після чорного пару становили 11,8 мм, гороху — 8,2, зайнятого і сидерального пару — 7,7 і кукурудзи МВС — 6,3 мм. Водночас загальновідомо, що отримання дружніх сходів і добрий розвиток восени забезпечують запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–10 см на рівні 10–12 мм. Вони створюються лише на чистих парах, оброблених восени минулого року. Тому за останні 45 років у дослідах нашого Інституту не було жодного разу, коли б у полі чорного пару не одержували сходів пшениці озимої за умов сівби в оптимальні строки.
Необхідно звернути увагу на те, що запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см на час сівби пшениці озимої значною мірою визначають рівень її врожаю — між цими показниками спостерігається пряма залежність, і коефіцієнт кореляції досягає r=0,86–0,91.
Гідрологічний режим чорних парів упродовж року формується протягом двох періодів: із вересня до березня — це період водонакопичення, а з квітня до вересня — водовитрачання. Основні запаси продуктивної вологи в чорного пару, як правило, створюються за рахунок опадів осінньо-зимового періоду. Протягом весняно-літнього в полі чорного пару відзначаються втрати практично всієї вологи опадів, що випадають в цей час та частини накопичених за осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди.
Цікаві деталі!
Важлива гідрологічна роль чорного пару є в тому, що він має здатність накопичувати вологу в усьому метровому шарі ґрунту. Так, за результатами багаторічних досліджень Інституту зрошуваного землеробства НААН, у шарі ґрунту 0–100 см на час оптимальних строків сівби пшениці озимої запаси продуктивної вологи в полі чорного пару сягали 92,5 мм. На 32,0 мм вони були меншими після сидерального пару (злаково-хрестоцвіта сумішка на сидерат) і на 37,3 мм — після зайнятого (багатокомпонентні злаково-бобові сумішки на зелений корм). Найбільш низькі вологозапаси були після кукурудзи, яку збирали в фазі молочно-воскової стиглості — 47,7 мм.
Результати багаторічних експериментальних досліджень, одержаних в Інституті зрошуваного землеробства НААН, свідчать, що, починаючи з квітня, запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см в полі чорного пару зменшуються зі 125 мм до 124 мм у березні, у травні — до 120 мм, у червні — до 117 мм, у липні — до 113 мм, у серпні — до 112 мм і у вересні до 107 мм. В цілому за період квітень-вересень втрачається 17 мм вологи ґрунту, або 14,4% від весняних запасів, а також вся кількість атмосферних опадів за цей час 233 мм.
Втрати вологи значною мірою залежать від гідротермічних умов та догляду за полем чорного пару. Волога втрачається в основному з верхнього шару ґрунту, і зберегти її в повному обсязі практично неможливо, особливо за посушливого літа. Водночас, попри істотні втрати вологи в полі чорного пару сумарні її запаси залишаються значними. Це забезпечує можливість сівби в оптимальні строки й отримання своєчасних і дружніх сходів пшениці озимої, добрий її ріст, розвиток восени та високу морозо- і зимостійкість.
Крім того, необхідно відзначити, що в гостро посушливих умовах Півдня України у полі чорного пару волога рівномірно розподілена по всьому профілю кореневмісного шару ґрунту. Тут не спостерігається сухого прошарку, який має місце в більшості років після непарових попередників, коли коренева система пшениці озимої розвивається тільки у верхніх шарах ґрунту, які містять запаси продуктивної вологи, що призводить до призупинення ростових процесів, прискорення розвитку рослин і, як результат, зниження її урожайності та погіршення якості зерна.
В південній частині степової зони парове поле в сівозмінах на неполивних землях здебільшого розміщують після соняшнику або сорго зернового, де на час збирання запаси вологи у метровому шарі ґрунту практично завжди знаходяться на рівні вологості в’янення. В наших дослідах від збирання соняшнику до сівби пшениці озимої, посіяної по пару, випадало в середньому 500,2 мм опадів. За цей час запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту підвищились на 94,9 мм, тобто з загальної кількості опадів лише 19% було витрачено на накопичення, а 81%, або 405,3 мм — втрачено.
Вищі запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см чорного пару забезпечували і формування найвищого рівня врожаю зерна пшениці озимої. Так, у стаціонарних дослідах Інституту зрошуваного землеробства НААН урожайність зерна в полі по чорному пару становила 6,2 т/га, після гороху вона була нижчою на 1,4 т/га, а після зайнятого та сидерального пару — на 2,1 т/га. Після кукурудзи, що збиралася у фазі молочно-воскової стиглості урожайність зерна знизилась до 3,9 т/га, або на 2,3 т/га. Необхідно звернути увагу на те, що дія чорного пару не обмежується лише пшеницею озимою, а простежується і на наступних двох-трьох культурах зернопросапних сівозмін.
Тривала післядія чорного пару на декілька наступних за пшеницею озимою культур сівозміни робить таку ланку найбільш прибутковою. Так, ланка сівозміни чорний пар-пшениця озима-сорго-соняшник забезпечує умовний чистий прибуток 4,79 тис. грн у розрахунку на 1 га сівозмінної площі за рентабельності 195%. У разі заміни чорного пару горохом рівень рентабельності ланки знижується до 149%, зайнятим паром — до 133% і кукурудзою МВС — до 73%.
Водночас високу ефективність чорні пари забезпечують за умов ретельного догляду за ними. Найкращим основним обробітком поля, що відводиться під чорний пар, є осінній з обертанням скиби на глибину 25–27 см. Заміна глибокої оранки на безполицевий глибокий і мілкий в наших дослідах, проведених на темно-каштанових ґрунтах, призводила до зниження урожайності пшениці озимої на 0,8–1,0 т/га.
Проте такі результати забезпечує обробіток поля під пар з осені. Якщо ж його перенести на весну, то це призводить до суттєвого зниження урожайності пшениці. Так, за результатами наших досліджень, якщо підготовка площ під зайнятий пар виконувалася із середини травня, врожайність пшениці озимої знижується на 20–25%, у червні — на 30–35%.
Своєчасний і якісний догляд за паровими площами дозволяє зменшити втрати вологи з ґрунту. У весняний період для знищення бур’янів краще провести 1–2 культивації ґрунту на глибину 8–10 см, а в другій посушливій половині літа чорні пари варто обробляти боронами з сегментами типу БЗСС-1. Це дозволяє уникнути утворення ущільненої підошви та зменшити швидке пересихання ґрунту в орному шарі. Тому протягом літа за будь-яких умов поле чорного пару доцільно обробляти на глибину від 4–5 до 6–8 см Якщо ж у полі присутні коренепаросткові бур’яни, то краще проводити хімічний догляд гербіцидами суцільної дії. Таку систему догляду за парами виконують у ДП ДГ «Асканійське» ДСДС ІЗЗ НААН Херсонської області, що дозволяє щорічно отримувати врожайність зерна на рівні 5,8–6,1 т/га.
Значний ефект досягається, коли поверхня парового поля на 80–85% вкрита післяжнивними рештками. При цьому втрати вологи з ґрунту зменшуються на 20–25%. Це спостерігається під час застосування сівби в попередньо необроблений ґрунт. Так, за нашими спостереженням, у ФГ «Росток» Верхньорогачинського району Херсонської області запаси продуктивної вологи восени на парах без основного обробітку становлять 75,4 мм, тоді як за традиційної системи 64,0 мм.
Чорний пар істотно впливає не лише на гідрологічний режим ґрунту, а й на його фітосанітарний стан. Так, у посівах пшениці озимої найменша кількість бур’янів спостерігається по чорному пару. В 1,3–1,6 разів більша їх кількість після гороху і в 2,5–3,4 разів більша після інших попередників. Аналогічно цьому змінювалась забур’яненість і в посівах наступних за пшеницею озимою культур — ячменю та соняшнику.
Попередники також впливають і на видовий склад бур’янів. Так, у наших дослідах у посівах пшениці озимої по чорному пару найбільшу частку — 40–42% становили бур’яни, що зимують, тоді як після інших попередників їх частка зменшувалась до 20–32%.
За інтенсивного обробітку ґрунту весною у полі чорного пару швидко активізуються біологічні процеси, нагромаджується більша кількість нітратного азоту внаслідок мінералізації органічних речовин. Це значно покращує поживний режим пшениці озимої.
Отже, дані експериментів та виробництва свідчать, що за нинішніх умов ведення землеробства в Південному Степу чорний пар є стабілізуючим фактором виробництва зерна пшениці озимої і, тому його необхідно ефективно використовувати. За нашими розрахунками, питома вага чорного пару в структурі посівних площ господарств південного посушливого, сухого та дуже сухого Степу, які спеціалізуються на виробництві зерна, повинна становити 17–20%.
Анатолій КОВАЛЕНКО, канд. с.-г. наук, с. н. с.
Володимир МАЛЯРЧУК, канд. с.-г. наук
Інститут зрошуваного землеробства НААН
Анастасія МАЛЯРЧУК, канд. с.-г. наук
Південно-Українська філія УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого
