Таке насіння бур’янів належить до шкідливих домішок, які у суміші з іншими можуть засмічувати зерновий ворох на рівні від 2 до 15%. Наявність домішок насіння сегетальної рослинності значною мірою знижує якість зерна.
Шкідливість домішок
- Насіння деяких бур’янів, маючи специфічний запах, передає його зерну. А тому воно повинно бути повністю вилучене з зерна під час переробки його на борошно або крупу.
- Багато домішок негативно впливають на збереження зернових мас. Наприклад, насіння дикорослих рослин, попадаючи у зернову масу під час обмолоту, в більшості випадків дозрівають пізніше насіння зернових колосових культур і містять вологи на 10–20% більше, ніж зерно основної культури. В результаті цього в зернових масах створюються умови, що сприяють розвитку мікроорганізмів, самозігріванню та іншим процесам, що викликають псування зерна.
- Під час переміщення надміру засміченої зернової маси порушується її однорідність. У результаті поштовхів і струшувань легкі домішки, насіння у квіткових плівках, щуплі зерна переміщуються до поверхні насипу, а важчі — до низу, тобто відбувається явище самосортування.
- Серед домішок бур’янів є насіння і плоди бур’янів, які за морфологічними, фізичними та іншими ознаками схожі з насінням основної культури і можуть бути відокремлені від останньої лише спеціальними способами. У засмічених посівах соняшнику, пшениці, вівса, проса різко знижується вміст олії, білка, збільшується лужність проса, вівса, соняшнику.
- Шкідливість багатьох бур’янів посилюється у результаті виділення їх кореневою системою в ґрунт токсинів. Саме вони здатні уповільнити енергетичний потенціал насіння овочевих культур, пшениці, гороху, ячменю під час проростання.
Що конкурує із насінням культурних рослин?
Так, за незначного вмісту в продовольчій пшениці сім’янок гірчака повзучого у борошні, яке виготовляється із засміченого зерна, з’являється гіркота. Наявність у борошні навіть незначної кількості розмеленого насіння таких бур’янів, як куколю, куколю п’янкого, блекоти, перетворює її у продукт, не придатний для вживання людиною і тваринами внаслідок вмісту шкідливих для організму сполук.
Отруйні домішки в насінні
Найбільшу увагу необхідно приділити таким шкідливим домішкам, як отруйне насіння бур’янів, наприклад гірчака повзучого, софори лисохвостної, пажитниці п’янкої, геліотропа опушеноплідного, в’язелю різнокольорового та триходесми сивої.
Наявність триходесми сивої у партіях зерна не допускається. Це багаторічна рослина, стебла якої висотою до 100 см, трав’янисті. Плід — горішки, яйцеподібно-овальні, сіро-коричневі, що розпадаються під час дозрівання, довжиною 7–10 мм, шириною 6–7 мм. Триходесма сива містить алкалоїди триходесмін, інканін. Найбільша кількість алкалоїдів знаходиться у насінні, зокрема у недозрілих до 1,5%, повністю дозрілих до 2,7%. Через вміст алкалоїдів триходесма належить до особливо шкідливих домішок. Алкалоїд триходесмін вражає нервову систему людини і тварин.
Небезпечно не тільки насіння триходесми, небезпечним стає зерно, яке було у контакті з ним. Небезпечні також стебла і листя триходесми.
Гірчак рожевий поширений у більшості областей країни у посадках просапних культур, посівах зернових колосових культур, овочевих культур, у садах і виноградниках. Належить до найнебезпечніших і найбільш злісних карантинних бур’янів.
Гірчак рожевий має біле насіння, яйцеподібної форми, стисле по боках, голе, з поздовжніми борозенками і чубчиком, який легко обламується. Насіння гірчака за розміром подібне до зерна пшениці, тому важко від неї відокремлюється; отруйне, має гіркий смак. Коренева система проникає у грунт до 10 м. Гірчак рожевий як отруйна рослина різко знижує якість сіна, продуктивність пасовищ і може викликати отруєння тварин.
Софора лисохвоста, або звичайна — це небезпечний і карантинний бур’ян, який дуже важко знищувати. Рослини софори лисохвостої мають висоту 60–80 см, покриті сріблясто-повстяними притиснутими волосками. Коренева система складається із головного кореня, який вертикально заглиблюється до 6–8 м, і бічних горизонтальних коренів, що залягають на глибині до 60 см і досягають у довжину 5–10 м. Цвіте у травні-червні, а плодоносить у червні-липні.
Розмножується не тільки насінням, а й вегетативно за допомогою кореневої системи, здатної регенеруватися із надземних органів, і відрізками коренів. Небезпечний бур’ян, особливо в умовах зрошуваного землеробства.
Домішки подрібненого насіння софори у борошні роблять хліб гірким і отруйним.
Небезпечно: всі види софори отруйні, містять алкалоїди a-спартеїн, софокарпін, матрін і можуть використовуватися як інсектициди, лікарський засіб та барвник.
Пажитниця п’янка — однорічна рослина, яка має пряме стебло висотою 40–80 см. Сходи появляються у березні-травні. Проростають у грунті за глибини не більше 6 см. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у липні-серпні. Максимальна плодючість однієї рослини 600 зернівок. Маса 1000 зернин — 6–8 г.
Краще росте і розвивається на суглинкових і багатих на азот грунтах.
Небезпечно: у бур’яну виявлено наявність рідкого отруйного алкалоїду темуліну до 0,06%. З інших речовин у насінні наявні: гіркий глюкозид, вільні жирні кислоти, дубильні речовини. Темулін викликає параліч центральної нервової системи, моторики і деяких нервових парасимпатичних закінчень, обумовлюючи стан сп’яніння, потьмарення свідомості, порушення дихання, загальну м’язову слабкість, атоксію, зниження внутрішньої температури тіла, порушення зору і смерть від зупинки дихання. Під час отруєння спостерігалися також розлади травного тракту (болі, блювота, пронос) обумовлені дією вільних жирних кислот. Темулін викликає збудження тварин під час поїдання насіння із кормом.
Геліотроп опушеноплідний — однорічна рослина заввишки 20–50 см. Насіння — горішки від сірого до темно-коричневого забарвлення, яйцеподібні, сильно опушені.
Крім геліотропа опушеноплідного, зустрічаються також європейський, дрібноцвітий, запашний та інші.
Небезпечно: всі види геліотропів містять алкалоїди. У геліотропа опушеноплідного виявлені геліотрин і лазиокарпін. У сухій траві їх міститься 0,3–0,4%, у насінні — до 1%. У посушливі роки сума алкалоїдів значно зростає — до 4,9%. Токсична дія їх обумовлена головним чином ураженням печінки. У літературі описані випадки отруєння геліотропом свиней, овець, великої рогатої худоби та птахів. За даними Г. А. Хмельницького (1987), токсичні дози насіння на 1 кг маси тіла для свиней становлять від 1 г, для овець — 2 г.
Вживання хлібопродуктів із борошна, яке містить мелене насіння геліотропа, викликає геліотропний токсикоз у людей, що виявляється ураженням печінки. Алкалоїди геліотропа мають акумулятивну властивість і гепатотоксичну дію, що призводить до різкого порушення функції печінки, гемопоезу.
У разі вживання значної кількості хліба з домішкою геліотропа захворювання може спричинити смерть потерпілого від печінкової коми. Смерть настає у 20–30% випадків отруєнь.
Домішки його насіння у зерні сільськогосподарських культур не допускаються!
В’язіль різнокольоровий — це багаторічна рослина з повзучим гіллястим кореневищем і з численними порожнистими, гіллястими, сланкими або висхідними гілками. Частинки бобу в’язеля за формою і величиною мало відрізняються від зерна, що ускладнює його очищення.
Небезпечно: насіння в’язеля дуже гірке на смак і містить отруйну речовину — глюкозид коронілін. Вона викликає нудоту, запалення слизових оболонок травних органів, негативно впливає на роботу серця.
Кількість видів бур’янів, які ростуть на полях одночасно з культурними рослинами та спричинюють засмічення врожаю цих культур, надзвичайно велика і досягає декількох сотень. Тому, крім вищезазначених, до найшкідливіших також необхідно віднести кукіль звичайний, буркун жовтий і білий, вівсюг звичайний, полин гіркий.
Насіння куколю отруйне, містить сапонін (глюкозид агроспермін), що викликає наркотичні дії і руйнування червоних кров’яних тілець. У товарному зерні домішка куколю допускається до 0,5%, а в зерні, що направляється на переробку на борошно, не більше 0,1%.
Поширеними шкідливими домішками є два види буркуну: жовтий і білий. Кількість насіння його в партії зерна показують в штуках на 1 кг.
Вівсюг звичайний — злісний бур’ян. Насіння за формою і величиною схожі з зерном вівса, від якого відрізняються тим, що під час дозрівання, вони легко відокремлюються завдяки підково-з’єднувальному сполученню біля основи у вигляді ямочки. Завдяки швидкому і масовому розмноженню є дуже небезпечним бур’яном, виснажує грунт і знижує урожай пшениці.
Полин гіркий потрапляє у зернову масу у вигляді квіткових кошиків. Всі рослини мають сильно виражений запах, що передається зерну, спричиняючи гіркий смак, який обумовлюють глюкозиди й ефірні олії.
Зерно повинно прийматися хлібоприймальними підприємствами з наявністю шкідливої домішки, у тому числі насіння бур’янів, за сукупністю усіх видів не більше 1%.
Те, що важко відокремити
Існують домішки насіння бур’янів виділені в групу домішок, які важко відокремлюються із загальної маси домішок. До них, які важко відокремлюються із зерна пшениці озимої, належать домішки насіння бур’янів: гречки виткої і татарської, пажитниці п’янкої, куколю звичайного. З зерна жита — бромус житній, а ячменю та вівса — вівсюг звичайний, гречка витка, софора. З проса — амброзія полинолиста, мишій сизий, плоскуха звичайна, гірчиця польова. Під час здійснення заходу з очищення зерна від домішок насіння бур’янів, враховуючи такі технологічні параметри і властивості, зокрема геометричні розміри (довжину, ширину і товщину), масу, щільність, колір, стан, форму поверхні, аеродинаміку та інші, планують та обирають найефективніший спосіб очищення.
Позбавитись домішок
Очищують зерно від насіння бур’янів за допомогою повітряних струменів: горизонтального (машини первинного очищення) або вертикального спрямування (у зерноочищувальних колонах, на сортувальних столах тощо). Для безперебійної роботи машин необхідно регулювати силу струменя та періодично очищувати фільтри і пилозбиральники. У разі, якщо необхідно очищувати вологий ворох зерна, швидкість повітряного струменя збільшують. Для цього знизу під металеву сітку повітря подається вертикально на пневматичні сортувальні гірки, розподіляючи зернову масу за щільністю та коефіцієнтом тертя.
Після первинної обробки на пневматичних сортувальних столах, зернову масу розподіляють на фракції. Під час цією операції зерно пшениці, вівса, ячменю, гречки очищають від насіння дикої редьки, а також інших домішок. Маючи різну щільність, а також розмір і форму, домішки розшаровуються у зерновій масі у різних шарах.
Широко розповсюджені операції щодо відокремлення домішок насіння бур’янів від зерна за допомогою решіток (сит) із різними розмірами та формою отворів, через які просіюється насіння. Наприклад, зерно жита і насіння пирію мало відрізняється за шириною і значно відрізняються за товщиною, тому його сепарують на ситах із довгастими отворами. У разі просівання вологого і мало сипучого зерна збільшують частоту коливань решіток.
Для відокремлення зерна від насіння бур’янів за різної їх довжини застосовують дискові або циліндричні трієри. Перші поділяються на вівсюжні або кукільні і розрізняються за розмірами комірок.
За формою поверхні і конфігурацією зерна чи насіння зернову суміш розподіляють на фрикційних (гірки) і гвинтових (змійки) сепараторах.
На сьогодні існує принципово новий спосіб очищення зерна — за допомогою гравітаційного руху (самоплину) зернової маси нерухомими решетами і розділення крупних та дрібних домішок. До основних переваг гравітаційного очисника зерна порівняно з традиційними належать: відсутність травмування зерна, забезпечення попереднього очищення зернової маси від довгих домішок на рівні 77%, зменшення втрат зерна до 1%, очищення зерна від основних домішок без витрат енергії, здійснення операції з очищення під час завантаження зерна у сховище, а також невеликі маса і габарити, зручність установлення (безпосередньо над сховищем).
Очищення зернових мас від домішок насіння бур’янів і сортування найефективніше здійснюється на сепараторах вібраційної дії. Під час вібрації виконується основне завдання сепарування: переміщення часток фракцій, що розподіляються у різні напрямки робочого простору.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
