Чинники врожайності
На стан посівів ріпаку до збирання істотно впливають як абіотичні, так і біотичні чинники. До перших належать погодні умови, до других — вплив живих об’єктів. Якщо вчасно не вжити належних заходів із догляду за посівами, то постає низка проблем:
- забур’янення;
- ураження хворобами та шкідниками;
- осипання насіння;
- підвищена вологість.
Збирання ріпаку
В основному є дві системи збирання врожаю ріпаку: скошування у валки з подальшим підбиранням і обмолочуванням; пряме комбайнування спеціально облаштованою жаткою.
Скошування у валки через великі втрати не набуло такого широкого застосування, як пряме комбайнування. Перевагу роздільний спосіб збирання має у разі нерівномірного розвитку посіву, наприклад, якщо поле сильно засмічене бур’янами.
Технологія прямого комбайнування ріпаку нині є загальноприйнятою та стандартною. За цього методу на жатку обов’язково встановлюють бокові ножі, а саму її подовжують приставкою, що дає змогу зменшити втрати врожаю на 90%. Приставка потрібна для того, щоб стручки потрапляли на неї, коли стеблини рухаються шнеком. Що вище стебло ріпаку, то вища ймовірність втрати стручків. У цьому разі велику роль відіграє висота зрізу стерні. Велика частка втрат припадає на бокові ножі. В крайньому разі один із бокових ножів слід виставляти із нахилом назад у напрямку руху комбайна. Для запобігання втратам потрібно встановити низьку частоту обертання мотовила та забезпечити рівномірний рух комбайна.
На противагу роздільному комбайнуванню прямий спосіб збирання підвищує олійність насіння ріпаку приблизно на 1–2% та при цьому скорочує витрати, сприяючи підвищенню урожайності.
Термін жнивування визначити дуже складно, тому часто збирати починають зарано. Причина не лише в тому, що в ріпаку період цвітіння триває приблизно три-чотири тижні, в нього й дозрівання теж нерівномірне та розтягнуте. Оптимальний термін дозрівання припадає на період, коли перші стручки на основному стеблі розтріскуються. У цьому разі на нижніх стеблах дозрівають пізні стручки, стебло вже підсихає до потрібного стану.
Строки і способи збирання визначають за кольором і вологістю насіння
Обмолочування починають за вологості насіння 12–13%. У зв’язку з тим, що насіння ріпаку на зберігання приймають за вологості 8–9%, низька вологість у період збирання врожаю економить витрати на його просушування до потрібних параметрів, але при цьому підвищується ризик осипання насіння від розтріскування стручків. Якщо під час жнив стеблини ще зелені, або є сильне засмічення бур’янами, то вологість насіння може підвищитися на 2–5%. Для покращання результативності комбайна висоту зрізу роблять максимально можливою.
Недоліки прямого комбайнування
Жнива зміщуються на один тиждень. Ріпак через нерівномірне дозрівання на 3–4% має більшу вологість насіння і погано очищається під час обмолочування.
Небезпека осипання насіння за вітряної погоди.
Останнім часом більшість господарств віддає перевагу прямому комбайнуванню, що дає можливість у стислі строки провести збиральну кампанію та зменшити ризики втрати врожаю.
Обмолочене за вищої вологості насіння має у собі хлорофіл, що погіршує якість олії. Якщо під час збирання стебла ще зелені, або присутнє сильне засмічення бур’янами, то вологість може підвищитись на 2–5%. Оптимальна вологість насіння для обмолоту становить 10–13%. Нижче 10% втрати насіння можуть сягати 50%. Для зниження втрат насіння під час жнив проводять десикацію посівів, що дає можливість підсушити рослини та зібрати насіння ріпаку за базової вологості (7%).
Щоб звести втрати до мінімуму, рекомендується проводити збирання на високому зрізі, на 2–5 см нижче рівня нижнього ярусу стручків. Під час обмолоту стежать, щоб насіння не пошкоджувалось, тому що під час зберігання його якість погіршується. Вміст сторонніх домішок у бункерній масі допускається не більше 10%; олійних (битого і обрушеного насіння) — до 3%.
Для вирівнювання дозрівання рослин ріпаку, особливо на забур’янених посівах підмаренником чіпким, ромашкою, та з метою зниження ураження рослин збудниками альтернаріозу, фомозу, сірої і білої гнилей, чи за необхідності прискореного збирання урожаю на 5–6 днів раніше оптимальних строків прямим комбайнуванням, застосовують десиканти.
Наразі для десикації озимого ріпаку зареєстровано багато препаратів на основі диквату, глюфосинату амонію та гліфосату, передусім це гліфосати.
Але слід розрізняти поняття десикації і дефоліації. У випадку, коли застосовують гліфосати, слід вживати термін дефоліація, оскільки вегетативні частини рослини ріпаку поступово жовтіють і висихають, та й процес висихання генеративних органів значно повільніший, одночасно висихають листя й стебла. Обробку посівів гліфосатами проводять за побуріння 70% стручків у ріпаку або за два тижні до збирання. Препарати на основі гліфосату блокують рослинний фермент, який бере участь у синтезі ароматичних кислот. Вони швидко проникають у судинну й кореневу системи рослини. Однак симптоми дії гліфосату можна помітити лише через два тижні. Крім того, необхідно пам’ятати, що у разі застосування препаратів із групи гліфосатів забороняється використовувати ріпак на корм тваринам та ріпакову олію у харчовій промисловості, а за передчасного їх застосування відмічається зниження вмісту олії у ріпаку на 8–12%, оскільки максимальне її накопичення відбувається перед збиранням та призведе до значного зменшення ціни на ріпак.
Посіви ріпаку обприскують до початку збирання врожаю за пожовтіння та побуріння 70–75% стручків у культури одним із препаратів, згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Процес десикації, на відміну від дефоліації, відбувається значно швидше. Десикація проводиться десикантами на основі диквату.
Саме за рахунок зневоднення оброблена рослина відмирає, оскільки у механізмі впливу діючої речовини закладено ефект підсушування. Таким чином, застосовуючи препарати на основі диквату та дикват диброміду, досягається головна мета десикації — різке зменшення вологості насіння, і не відмічається впливу на зниження кількості олії у насінні ріпаку та на її якість. Різниця наявності вологи в насінні, яке оброблене препаратами на основі диквату та гліфосатами, сягає понад 20%. Саме в цьому полягає суттєва різниця між десикацією та дефоліацією. Крім того, досить швидко висушуються стебла та листя, що сприяє прискоренню збирання врожаю та зменшенню втрат. Десикацію проводять у момент почорніння перших насінин, і коли насіння у середньому ярусі основного стебла має від червоно-коричневого до темно-коричневого забарвлення (всі стручки жовтуваті). Через 7–10 днів можна почати збирання врожаю ріпаку.
Для запобігання прямих втрат під час збирання від розтріскування стручків використовується препарати, основу якого становить клейка речовина, одержана із хвойних порід дерев. Плівка, що утворюється на оброблених цими препаратами стручках, захищає їх від розтріскування і допускає проникнення повітря, не перешкоджає випаровуванню вологи зі стручка, проте запобігає його набуханню від атмосферної вологи, що дає змогу недозрілому насінню висихати без погіршення якості, та уникати розтріскування стручків до повного висихання рослин із передзбиральною вологістю 10–12%. Кращим засобом для застосування у період дозрівання ріпаку є авіаобприскування або висококліренсні обприскувачі.
Посіви рекомендуємо обробляти ввечері або в хмарну погоду, оскільки у разі потрапляння препарату на рослину утворюються хімічні сполуки, які швидко розкладаються під дією ультрафіолету.
Багато аграріїв вважають, що ріпак необхідно збирати перед пшеницею. З точки зору організації робіт це здається найкращим рішенням. Однак сьогодні ця стратегія не відповідає віянням часу. Як показує практика, обмолот ріпаку в багатьох місцях починається занадто рано.
Сучасні сорти ріпаку високоврожайні, але рослина дозріває в основному пізніше, і, головне, окремі його частини дозрівають менш рівномірно, ніж у традиційних сортів. До того ж проявляється дія застосовуваних фунгіцидів і регуляторів росту. Вони проникають у гормональну систему рослин і сприяють тому, що стручки не так швидко розкриваються. Процес старіння сповільнюється. З одного боку, це підвищує урожайність, поліпшує здоров’я і стійкість рослин, але, з іншого, вимагає від аграрія більшої витримки під час визначення терміну збирання врожаю. Збирання за 8 днів до повної стиглості ріпаку викликає втрати в розмірі 2–5 ц/га і зниження вмісту олії на 3–4%.
Підвищена вологість нерівномірно дозрілого ріпаку призводить до злипання обмолочуваної маси. Вибирати термін збирання необхідно, орієнтуючись на фазу розвитку рослини, за якої рослина в верхньому ярусі може відкрити стільки стручків, скільки в нижній частині рослини дозріває. Нижні стручки на рослині, як правило, більш урожайні, ніж верхні. Тому потрібно дуже ретельно стежити за дозріванням стручків у нижньому ярусі посівів і паралельно контролювати їх осипання вгорі.
Насіння у момент дозрівання має блискуче, чорно-коричневе забарвлення. Після настання оптимального моменту збирання слід без зволікання зібрати врожай, щоб уникнути подальшого розтріскування стручків.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин
