Вирощування кукурудзи має великі перспективи, оскільки ця культура потребує майже удвічі менше вологи, порівняно з іншими зерновими для отримання 1 кг сухої речовини, відповідно, у більш посушливих регіонах шанси на вищі врожаї з нею зростають.
Основною перевагою кукурудзяного силосу є висока концентрація у ньому обмінної енергії. Так, в 1кг СР вміст обмінної енергії може сягати 11,5 МДж, що дозволяє порівнювати цей корм із зерном ячменю. Завдяки високій енергетичній цінності використання кукурудзяного силосу дозволяє зменшувати частку концентрованих кормів у раціоні, не знижуючи при цьому його поживності для високопродуктивних тварин.
Натомість кукурудзяний силос характеризується порівняно низькою протеїновою поживністю. Протеїн кукурудзяного зерна погано розщеплюється — лише близько 37%. На практиці це означає, що більша частка протеїну, не розкладаючись до аміаку в рубці, потрапляє до кишечника, де розщеплюється до амінокислот.
Так само, на відміну від крохмалю інших рослин, кукурудзяний крохмаль не руйнується у рубці. Він найбільш повно засвоюється тваринами, що дозволяє підвищувати рівень глюкози в крові, завдяки чому у корів зростає молочна продуктивність, покращується обмін речовин та збільшуються щоденні прирости у молодняку.
ВАРТО ЗАУВАЖИТИ!
У той же час, кукурудзяний силос також має ряд обмежень для використання, що пов’язано передусім із його низькою протеїновою поживністю, високим рівнем кислотності та іншими якостями. Так, зокрема, кукурудзяний силос не рекомендується згодовувати коровам під час сухостійного періоду, оскільки каротин, що в ньому міститься, не перетворюється повною мірою у вітамін А, який їм дуже потрібний, а надлишок органічних кислот у кормі погіршує життєздатність телят після народження.
Хоча кукурудзяний силос є дуже добрим кормом, у порівнянні з іншими травами він коштує у кілька разів дорожче. При цьому вирішальним фактором на користь або проти його заготівлі є забезпечення високої якості. У гарантуванні якості силосу провідну роль відіграють такі технологічні фактори, як визначення оптимального часу для заготівлі, техніка і технологія для збирання й заготівлі, в тому числі подрібнення, закладання та ущільнення у силосній ямі або траншеї та її герметичне укриття.
Правила заготівлі кукурудзяного силосу
Для кукурудзи характерно, що її поживна цінність зростає практично постійно до кінця вегетації, завдяки збільшенню частки качанів та маси зерна. Так, під час цвітіння поживна цінність кукурудзи може сягати 1, 7 МДж обмінної енергії, а до фази воскової стиглості зерна здатна зростати до майже 3,0 МДж. У той же час найбільшу поживність качанів відмічають у фазі воскової стиглості — майже 5,6 МДж. Через що більшість рекомендацій щодо укосу кукурудзи на силос зазначають фазу воскової стиглості як найбільш оптимальну. В цей час вміст сухої речовини в силосній масі становить не менш як 25%, а вміст обмінної енергії сягає вище 11 МДж у кілограмі корму.
Під час збирання кукурудзи необхідно також звертати увагу на висоту стерні, що залишатиметься на полі. З одного боку, чим більше її залишається, тим вищою буде поживність корму, оскільки нижні частини рослини містять мало поживних речовин. З іншого, висока стерня також забезпечує менше попадання до скошеної маси часток землі, що в подальшому під час силосування є важливим фактором імовірного занесення до корму небажаних мікроорганізмів — клостридій, здатних значно завадити ферментації та погіршити якість і безпечність корму.
Наступним важливим етапом після визначення оптимального часу для збирання є встановлення розміру частинок корму під час подрібнення перед закладанням на силос. Тут спрацьовує загальне правило: чим більш вологий корм, тим довшими можуть бути його часточки. Орієнтуючись за фазах стиглості, у фазі молочно-воскової кукурудзу рекомендують нарізати по 2-3 см (за вологості корму 70-75%), а у фазі воскової стиглості — не більше 1 см (вологістю 60-70%).
Дуже важливо звертати увагу на дроблення самого зерна. Так, у готовому кормі 95% його має бути подрібненим. Така необхідність пов’язана з тим, що в шлунку корови оболонка кукурудзяного зерна не пошкоджуватиметься. Відповідно, якщо зерно потрапляє до корови цілим, таким самим цілим воно і виходить, не дозволяючи тварині використати поживні речовини, що в ньому містять. Відповідно, нехтування його подрібненням може значно скоротити поживність корму, особливо з крохмалю та обмінної енергії.
Небажано заготовляти надто вологий корм. Так, за високої вологості корму — понад 80% — втрачається значна частина так званого силосного соку — рідини з розчиненими в ній поживними речовинами, передусім цукрами. Через це концентрація цукру в кормі знижується, що негативно впливає на розвиток та життєдіяльність молочно-кислих бактерій. У результаті за високої вологості гальмується молочнокисле та активується маслянокисле бродіння, в результаті чого силос псується, погіршується його поживність та смак. Його неохоче поїдають корови. У разі відкриття такий корм швидко втрачає стабільність та активно гріється. Нагрівання його є прямою вказівкою на втрату енергії та поживних речовин. Відповідно, такий корм загалом може втрачати до 35% своєї вихідної поживності.
Для боротьби з високою вологістю силосної маси до зеленого корму перед заготівлею інколи додають подрібнену солому ярих зернових. Хоча такий підхід і дозволяє дещо скоригувати загальну вологість маси, однак також зумовлює зниження загальної поживності готового корму через додавання малопоживного компоненту, інколи до 20% загальної маси. На додаток, якщо солома буде низької якості — погано подрібнена, містить бруд або плісняву — якість готового корму може значно погіршитися. Тож перед її додаванням доцільно зважити всі плюси та мінуси цього підходу.
Надто сухий корм також погано силосується, зокрема, дуже погано трамбується, через що якість готового корму також може суттєво страждати. Додавання до маси води дещо вирішує проблему, але також не дозволяє отримати найбільш оптимальний результат. Відповідно, коригування якості зеленої маси кукурудзи перед закладанням на силос доцільне лише у виключних випадках, коли погодні та інші технічні умови просто не дозволяють чекати. В іншому разі збирання корму в оптимальну фазу стиглості з оптимальною вологістю має бути запорукою отримання гарного корму.
Наступним вирішальним кроком після збирання та подрібнення зеленої маси кукурудзи є її закладання та ущільнення. Добре трамбування є невід’ємною передумовою проходження ферментативних процесів, тобто консервування корму. Необхідно пам’ятати, що молочно-кислі бактерії, які консервують силос, є анаеробами, тож можуть працювати лише в безкисневому середовищі. Воно і забезпечує добре трамбування корму в ямі або траншеї із досягненням оптимальної щільності у 750 кг/м³ за вологості вище 70%. Для отримання такого показника кожен шар свіжого корму, що завозиться на яму або траншею, повинен рівномірно розподілятися. Для цього необхідна узгоджена робота всіх, хто працює на траншеї та возить корм із поля. Провідну роль має відігравати готовність працівників на ямі або траншеї прийняти нову партію корму. Для рівномірного розподілу та доброго ущільнення товщина кожного нового шару не повинна перевищувати 30 см. Необхідно також розуміти, що виправити помилки у разі закладання більшого об’єму маси шляхом довшого трамбування не вдасться. Більше того, надто інтенсивне трамбування одного і того ж самого місця тільки пошкодить корму, а до глибшого шару для ущільнення дістатися так і не вдасться. Для роботи на ямі або траншеї необхідно обирати справну техніку, без підтікання оливи або іншого можливого забруднення, яке може погіршити якість корму. Доцільно також обирати техніку з помірною площею контакту з кормом, оскільки чим вона більша — тим менше навантаження, тобто менший ефект ущільнення досягатиметься.
Під час силосування не бажано перериватися. Якщо об’єм ями або траншеї та залучена техніка це дозволяють, то закладати корм бажано за один підхід. Якщо ж об’єми більші, то на ніч його необхідно обов’язково закривати плівкою. Загалом її використання рекомендується не лише зверху, а і по стінках траншеї, для забезпечення кращого ефекту герметизації. Таким чином, після закінчення закладання корму краї плівки завертають, створюючи навколо силосу герметичні умови. По краях укладаються спеціальні грузила, зазвичай це мішечки, наповнені піском. На відміну від використання старих покришок, з яких може стирчати залізна проволока, що пошкоджуватиме плівку, мішки є безпечним та надійним допоміжним матеріалом, який повторює контури траншеї та попереджає проникнення повітря під краї плівки. В ущільненому та герметично закритому силосі розпочинається анаеробне бродіння за участі молочно-кислих бактерій.
Коли корм готовий і розпочинається його згодовування — зазвичай через 4-6 тижнів після закладання — його також слід регулярно закривати плівкою після відбирання. Сам відбір необхідно проводити акуратно, не вириваючи, а відрізаючи пласти, для того щоб не пошкодити закладені шари та зберігати контактну поверхню корму з повітрям якомога меншою. Такий підхід попередить проходження гнилісних процесів всередині корму за участі аеробних мікроорганізмів та втрату поживності його через нагрівання. Відповідно, він зберігатиметься довше свіжим та прохолодним, матиме гарний смак і добре поїдатиметься тваринами.
Думка експерта
Олександр ДОБРЕНЬКИЙ, агроном-консультант Департаменту кукурудзи та соняшнику ТОВ «КВС-УКРАЇНА» в Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях
— Для покращення ефективності виробництва силосу агрономи-консультанти компанії «КВС-УКРАЇНА» надають широкий спектр рекомендацій щодо оптимального вирощування та збирання гібридів кукурудзи на силос. Наприклад, ми пропонуємо нашим клієнтам послугу аналізу силосу. Як це відбувається? Після завершення збирання зеленої маси та її закладки в силосні ями в господарствах наших клієнтів, ми відбираємо проби силосу та відправляємо їх на аналіз до профільних європейських лабораторій, а після отримання результатів — безкоштовно передаємо їх в господарства. За потреби можемо розшифрувати показники та надати рекомендації щодо оптимізації якості силосу у наступному сезоні. Тобто керівник чи агроном господарства отримують персональну кваліфіковану консультацію за показниками власного господарства. Зазначу, що згідно з отриманими результатами, тільки 40% господарств збирають зелену масу на силос в оптимальні строки. Тобто не всі українські аграрії готують якісний силос, а, отже, й витрати на його виробництво не виправдовуються повною мірою.
Щоб покращити ситуацію зі строками збирання кукурудзи на силос, наша компанія вже цього року починає тестування супутникового моніторингу вмісту сухої речовини в гібридах кукурудзи. У власному електронному кабінеті господарство матиме змогу відслідковувати стан своїх посівів кукурудзи на силос з частотою у шість днів. Дані поступатимуть з європейських супутників та місцевих метеостанцій.
Лінійка силосних гібридів KWS орієнтована на пропозицію гнучких умов збирання. Це забезпечується такою особливістю гібридів, як повільна втрата вологи листям та стеблом під час дозрівання, тобто їх високою ремонтантністю, раннім цвітінням та достиганням качанів до оптимальної фази. Результати врожайності свідчать, що насіння селекції KWS посідає провідне місце на ринку України: за даними минулорічного дослідження компанії Клеффманн Груп Юкрейн, KWS є № 1 серед насіння кукурудзи на силос в грошовому виразі з часткою 24%, а гібрид БОГАТИР ФАО 290 — № 2 у силосному сегменті насіння кукурудзи з часткою 11%.
Марія ЯРОШКО, вет. лікар, магістр МВА
