Унаслідок багатовікової господарської діяльності природне середовище зазнало значних змін. Вона вплинула практично на всі компоненти ландшафтної сфери — ґрунти, рослинний і тваринний світ, ґрунтові та підземні води, гірські породи й мінерали та ін.
Уже історично склалося, що родючі землі України постійно у полі зору країн-загарбників. На сьогодні ми теж переживаємо і обстоюємо найдорожче — землі своєї країни. Адже кожному з нас мати-земля дає свої сили. Важкий шлях доводиться долати!
Та родючі землі України приваблюють не лише войовничі народи, а й інвазивні рослини та шкідники. Маємо гіркий досвід вирощування на корм за часів СРСР борщівника Сосновського (Heracléum sosnówskyi), який не лише не був корисним, а й став шкідливим для економіки України та країн совєтського табору. Рослина, яка ще не має статусу «бур’ян» й охоплює практично всі регіони України (узлісся, узбіччя доріг, пасовища, залізничні колії, береги річок, ставків, озер, обійстя громадян, парки, рекреаційні та заповідні території та ін.). Окрім цієї кормової і медодайної культури на терени країни мігрують такі інвазійні рослини, як амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), золотарник (золотушник) канадський (Solidágo canadénsis L.), лаконос американський (Phytolacca americana L.), ваточник сирійський (Asclepias syriaca) й ін. Слід зауважити, що ми розглядаємо ці рослини як шкідливі для сільського господарства і суспільства загалом. Але кожна рослина має певні корисні властивості: лікувальні, бактерицидні, використовують у фіто- й аромотерапії (Adomaitis, 2022, Shuvar & Korpita, 2021).
За останні 15–17 років терени західної частини України заполонили такі черевоногі молюски, як слимак іспанський (іберійський) (Arion lusitanicus). Вони завдають значної економічної шкоди сільському господарству, знищуючи посіви від з’явлення сходів і поїдаючи врожаї, а також масово поїдають/пошкоджують плоди в садах і на присадибних й дачних ділянках (виноград, полуниці, помідори, огірки, капусту, перець, патисони, картоплю, моркву, буряки, салат, гарбузові, гриби й ін.). Про їх усеїдність засвідчує живлення падлом, мертвими рештками тварин, перегноєм, екскрементами, поїдають навіть представників свого виду. Загалом слимаки пошкоджують близько 150 видів і різновидів культурних рослин. Крім того, вони завдають більше збитків, ніж колорадські жуки, адже колорадський жук поїдає переважно рослини родини пасльонових (Shuvar, 2021, Edgars, 2013).
Унаслідок швидкого розмноження (одна особина відкладає близько 450 яєць від половини серпня до пізньої осені), слимаки почали успішно адаптуватися на теренах західної частини України, де достатньо вологи, тепле літо, помірно холодні зими. Відкладають яйця найчастіше в захищених місцях — під рослинністю, під купами сміття або в ґрунті глибиною до 10 см. Зимують молюски в ґрунті, проникаючи на глибину до 50 см. Яйця відкладають у період літо-осінь. Зимують яйця, молодняк і дорослі особини.
Слимак іспанський (Arion lusitanicus) у видовженому стані сягає 14–16 см, живе 1–2 роки. Тіло його зверху має відтінки червоного, оранжевого, жовтого, коричневого кольору, але найпоширеніший — коричневого кольору (Shuvar, 2021, Păpureanu, 2014).
Наприкінці травня — на початку червня з яєць, що перезимували в ґрунті, народжуються молоді слимаки, які розвиваються два місяці, досягають за цей час зрілого віку і починають розмножуватися. Слимаки — гермафродити, тобто у їх статевій системі є чоловічі та жіночі органи, але зазвичай відбувається зустріч двох особин і перехресне запліднення. Активність проявляють від літа до початку листопада (Welter-Schulte, 2021).
Точне походження слимака іспанського не відоме. Найімовірнішими місцями його походження вважають Португалію, північ Іспанії або Францію. Інвазивний вид, який із середини ХХ сторіччя поширився практично в усіх країнах Європи, до Польщі, а згодом і до України. Слимак іспанський у Європі вважають найшкідливішим серед слимаків.
Нині іспанські конкістадори, як ще називають шкідників, поширені у всій Європі та навіть у США. Експерти переконані, що все через експорт салатів, зелені та капусти, паркових культур й ін.
Учені України та інших країн — у пошуках і збиранні статистичної інформації про мережу актуального стану/наявності чи відсутності слимака іспанського. Проте інформативний матеріал ще далекий від реалій, спрямованих на перекриття/обмеження шляхів поширення цього непроханого гостя-агресора.
В Україні потрібно негайно запровадити цільову програму, спрямовану на знищення цього інвазійного виду слимака. Зволікання на всіх рівнях у державі призведе до значної економічної шкоди — зменшення врожаїв, погіршення якості продукції та туристичної привабливості територій.
_______________________
В Україні складено інтерактивну карту, на якій показано найбільш заселені рудими слимаками території — Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська, Тернопільська та Чернівецька області
_______________________
За допомогою дослідників в Україні складено інтерактивну карту, на якій показано найбільш заселені рудими слимаками території — Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська, Тернопільська та Чернівецька області. З 2022–2023 рр. слимаки опановують терени Київщини й прямують до східних областей.
Уважаємо, що учені повинні провадити дослідження для розроблення спеціальних засобів, які б не лише знищували фізично особини цього виду слимаків, а й позбавляли/блокували їх здатність до розмноження!
Зважаючи на високу липкість їх виділення, доцільно вишукувати можливість застосування (створення близького за складом) матеріалу як прилипач у сільському господарстві. Є припущення, що цей вид слимаків може мати й корисне застосування.
Існують найефективніші природні вороги слимаків: хижі павуки, багатоніжки, туруни та жуки-стафіліни (хижаки), граки, дрозди, галки, сойки, шпаки трясогузки. Полюбляють молюск жаби, вужі та ящірки, кроти, деякі види гризунів, а з ссавців — особливо їжаки.
Серед свійських птахів не миряться з ними качки та кури. За нашими спостереженнями вже майже сім років установлено, що вони є доброю здобиччю (поїдають від маленьких до дорослих) особливо для курей породи Чеський домінант і Супер Харко.
В Австралії аграріям активно боротися зі шкідником допомагають свійські птахи — для їх знищення на десяти гектарах достатньо зграї качок з 15 особин.
На жаль, до цього часу немає чіткої системи захисту від цих шкідників. Населення випробовує і вишукує різні методи знищення: народні, агротехнічні, хімічні.
Механічний метод — це ручне збирання слимаків до підготовки пасток для їх виловлювання. Для цього доцільно послуговуватись пінцетом або наколювати їх на добре загострений дріт, опустити в посуд, наповнений водою, і додати кілька крапель плину або іншого мильного мийного засобу. Зібраних слимаків знищують також у міцному сольовому розчині або заливають кип’ятком. Мертві особини доцільно прикопати в ґрунт.
Є багато відомостей про те, що слимаки полюбляють запах пива і фруктів, які доцільно встановлювати для їх приваблювання. Не люблять сіль і мило, а потрапляючи в приготований з них розчин, гинуть. Не люблять сухий пористий матеріал (подрібнена яєчна шкарлупа, биті мушлі, дрібний гравій та ін.).
Фахівці радять застосовувати фітометод, який полягає у застосуванні запахів пряних трав: петрушки, лаврового листка, розмарину, шавлії, чебрецю, лаванди та ін.
В Україні успішно застосовують посіви люпину для приваблювання й пізнішого їх знищення.
Одним із біологічних вбивць (біоконтролю) над слимаками є паразитна нематода Phasmarhabditis hermaphrodit (торгова марка Nemaslug).
Учені України, як й інших країн, стурбовані наростанням їх агресії та адаптацією до природних умов України. Тому доводиться хаотично застосовувати різні методи, серед них і хімічні засоби — крайній метод. Проте вони отруйні для молюсків, а також небезпечні отруєнням домашніх тварин і людини, тому їх застосування має бути під особливим контролем. З хімічних засобів результативними є блакитні гранули метальдегіду — «Гроза», «Мета», «Антислизень», «Патруль» й ін. Рекомендують також обприскувати ґрунт і рослини 1%-м розчином залізного або мідного купоросу. Відрадно, що в торговій мережі появляються засоби від слимаків і в сухому вигляді, не шкідливі для рослин і ґрунту: «Слимакоїд», «Ферамол», «Хижак», «Слимакостоп» та ін.
Є деякі продукти, які слимаки не зносять: нашатирний спирт, оцет, сіль, мелена кава, гірчичний порошок та ін.
У теплицях крім застосування інсектицидів та народних методів потрібно обробляти внутрішню поверхню після збирання врожаю, перекопувати ґрунт. Також доцільно застосовувати сірчані димові шашки, якими ефективно знищують хвороботворні гриби й інших шкідників.
Систематичне виловлювання і знищення слимаків на грядках, доріжках і під укриттями сприятиме значному зменшенню їх чисельності.
Проблема така складна і важлива, її масштаби разючі, що у всіх європейських країнах цього слимака занесено до карантинних видів. На жаль, в Україні жодної офіційної позиції влади щодо цього наразі немає, адже вичікування і бездіяльність — шлях до протилежного ефекту.
Таким чином, тільки система ретельних заходів боротьби повсюдно і на всіх рівнях у суспільстві сприятиме отриманню очікуваного результату. Адже зволікання/нехтування всіма доступними заходами й засобами призведе до ускладнення проблеми, яку доведеться розв’язувати надто дорого і тривалий час.
Іван ШУВАР, д-р с.-г. наук, професор,
заслужений діяч науки й техніки України
Богдан ШУВАР, канд. екон. наук, доцент
Ганна КОРПІТА, канд. с.-г. наук, доцентка
Львівський національний університет природокористування
