Зовнішні виклики та постійне пристосування до внутрішньої конкуренції на ринку змушують аграріїв до трансформації форм і способів ведення бізнесу. Зростає роль концентрації та спеціалізації виробництва як важливих інструментів підвищення конкурентоспроможності аграрного виробництва та його прибутковості. Головне, щоб це не заважало соціальному й екологічному розвитку.
Глобальні зміни, що спостерігаються останніми роками у всьому світі, значною мірою торкаються й вітчизняної економіки. Аграрний сектор є одним із найбільш інтегрованих у світову економіку, адже частка експорту його продукції становить близько 40% щорічно. Зростання рівня конкуренції на міжнародних ринках і необхідність підвищення ефективності агробізнесу посилює з, одного боку, тенденції до його концентрації, а з іншого — до спеціалізації. Ці чинники нині стають визначальними в аграрному виробництві, особливо в умовах пришвидшення впровадження інновацій і необхідності адаптації до кліматичних змін, що потребує значних фінансових інвестицій.
Основні тенденції розвитку вітчизняного агробізнесу
Після динамічного відновлення та росту 2000–2010-х років нині вітчизняний агробізнес перебуває в процесі якісної трансформації, яка викликана глобальними чинниками нової хвилі технологічних інновацій у світі. Для багатьох керівників підприємств дуже гостро стоїть питання реструктуризації власного агробізнесу, зміни або удосконалення спеціалізації та впровадження ефективної моделі керування активами. Адже, відповідно до останніх даних Державної служби статистики щодо рентабельності основних видів економічної діяльності в агробізнесі, змушують замислитися над цими питаннями (табл. 1).
Таблиця 1. Рівень рентабельності виробництва продукції сільського господарства в усіх підприємствах України у 2020 році
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики; к- інформація не оприлюднюється
Як видно з аналізу даних табл. 1, майже по всіх видах зернових і зернобобових культурах торішній рівень рентабельності був на межі прибутковості, за винятком гречки. Традиційно прийнятний рівень рентабельності отримали у вирощуванні соняшнику. Високу рентабельність виробництва показали нішеві культури. Зокрема, рівень рентабельності виробництва насіння льону-довгунця у 2020 році становив 78%, що є найвищим показником серед усіх видів економічної діяльності в агробізнесі за аналізований період. Водночас у фермерських господарствах досить високу рентабельність отримали у вирощуванні ягідних культур, яка становила 89,3%. Збитковим є тваринництво, за винятком молока та свинини, а також меду у фермерських господарствах.
Значною мірою невисока рентабельність виробництва більшої частини продукції рослинництва була зумовлена об’єктивними причинами невисокого врожаю минулого року (внаслідок чого зросла її собівартість), а в тваринництві — вартістю кормів (табл. 2).
Таблиця 2. Собівартість виробництва продукції сільського господарства в усіх підприємствах України у 2020 році
Джерело. За даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Водночас, якщо проаналізуємо дані щодо економічної активності підприємств за останні роки, то побачимо досить помітні зміни. Зокрема, в структурі аграрного виробництва загалом протягом 2018–2020 рр. суттєво зменшилася кількість підприємств, що вирощували зернові культури (рис. 1). Таким чином значною мірою агробізнес реагує на підвищення ризикованості ведення господарської діяльності.
Рис. 1. Аналіз динаміки зміни спеціалізації підприємств України в зерновій сфері агробізнесу
Джерело. Власні розрахунки автора за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Загалом на 2346 підприємств зменшилася кількість тих із них, що виробляли культури зернових і зернобобових. До того ж спостерігалися дві протилежні тенденції. Зростала кількість господарств із площею збирання зернових і зернобобових культур у середньому більше як 2000 га, тоді як скорочувалася кількість невеликих за розмірами господарств. Це можна побачити на рис. 2.
Рис. 2. Аналіз динаміки зміни кількості підприємств України, які вирощували зернові й зернобобові культури у 2018–2020 рр.
Джерело. Власні розрахунки автора за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Однак така ситуація стосується не лише зернових культур, а й технічних і олійних. І якщо із цукровими буряками все зрозуміло, то скорочення кількості господарств, які вирощували сою та соняшник, потребує окремого пояснення причин і чинників (рис. 3). Насамперед це пов’язано з високою волативністю реалізаційних цін на сою та соняшник, що спостерігалася на ринку останні роки.
Рис. 3. Аналіз динаміки зміни спеціалізації підприємств України в олійній сфері агробізнесу
Джерело. Власні розрахунки автора за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Аналізуючи ці дані, стверджуємо про наявні процеси реструктуризації активів вітчизняного агробізнесу, який таким чином намагається оптимізувати витрати та зменшити ризики, зумовлені кон’юнктурою ринку та глобальною конкуренцією. З економічного погляду це об’єктивний процес, спрямований на підвищення ефективності діяльності. Однак, він має і побічні наслідки, що можуть мати негативний аспект. Зокрема, із соціального боку це скорочення зайнятих на підприємствах працівників.
Концентрація виробництва в агробізнесі
Однією з особливостей розвитку вітчизняного агробізнесу на сучасному етапі є висока концентрація сільськогосподарського виробництва. Для прикладу, близько 1,6% підприємств у середньому на площі понад 3000 га торік виробляли майже 30,5% зернових і зернобобових культур у цій категорії господарств (рис. 4). Водночас на другому полюсі 58,5% невеликих господарств із площею до 100 га виробили 3,7% зерна. Розв’язати цю дилему ефективності можливо тільки суттєвим підвищенням продуктивності аграрного виробництва в малих і середніх підприємств.
Рис. 4. Розподілення виробництва культур зернових і зернобобових на підприємствах України у 2020 році
Джерело. Власні розрахунки автора за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
На відміну від зернових і зернобобових культур проблема поляризації виробництва соняшнику не така складна. У вирощуванні цієї культури спостерігається більш рівномірне розподілення між концентрацією підприємств й обсягів виробництва продукції (рис. 5).
Рис. 5. Розподілення виробництва соняшнику на підприємствах України у 2020 році
Джерело. Власні розрахунки автора за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Загалом невеликі господарства за рівнем середньої врожайності поступаються великим підприємствам. Про це можна дізнатися з аналізу даних групування підприємств за розмірами зібраної площі основних сільськогосподарських культур у 2020 році.
Єдиний шлях подолати відставання малих і середніх господарств від великих підприємств за рівнем урожайності полягає в переході до науково-інноваційного розвитку та впровадженні перспективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, а також застосуванні оптимізованої системи мінерального живлення й інтегрованих систем захисту рослин. Малі та середні за розмірами підприємства цілком спроможні ефективно конкурувати з великим агробізнесом, тісно співпрацюючи з аграрною наукою.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН, експерт-дорадник
з аудиту, економіки та управління підприємством
