У жовтні 2020 року асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» спільно з Українською асоціацією бізнесу і торгівлі провели в Києві вебінар «Як вплине Європейський зелений курс на агросектор України».
«Запровадження „Зеленого курсу” може вплинути на торгівлю України з Євросоюзом. Чого нам очікувати? Як ми можемо вплинути на цей процес?», — так окреслив мету заходу у вступному слові Володимир Лапа, радник зі стратегічного розвитку асоціації «Українського клубу аграрного бізнесу».
Куди веде «зелений курс»
Посилення загрози глобальних кліматичних змін змусило Євросоюз перейти від закликів і вмовлянь до рішучих дій. У сфері економіки прагнення зменшити кліматичну небезпеку для людства вилилися в розробку «Зеленого курсу».
Про сутність цього проєкту розповів у виступі Назар Бобитський, керівник Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі: «Європейський „зелений курс” — це політичний комплекс регуляторних і фінансових заходів, що передбачає підтримку передусім європейських агровиробників із тим, щоб перейти на рейки більш сталого, кліматично нейтрального виробництва. Курс стосується майже всіх сфер економіки та покликаний спонукати виробників до зменшення вуглецевих викидів. Тут передбачено дуже важливі законодавчі норми, що можуть становити як ризики, так і можливості для експортерів із третіх країн — зокрема, з України».
Двома словами, суть проєкту полягає в тому, що європейську промисловість змушують переглянути свої виробничі моделі, щоб мінімізувати викиди вуглецю до рівня зобов’язань ЄС.
До того ж європейці прагнуть створити рівні правила гри як для своїх виробників, так і для виробників імпортних товарів чи послуг. Вони хочуть запровадити вуглецевий корекційний механізм для регулювання імпорту, що врахує вміст вуглецю в собівартості товарів чи послуг таким чином, щоб не було «несправедливої конкурентної переваги» імпортерів перед європейськими виробниками.
Механізм стосується сфери енергетики та хімії, тобто виробництва міндобрив. Доброю новиною для наших агроекспортерів є те, що агропродукція поки що не підпадає під дію цього механізму. Проте протягом наступних років ситуація може погіршитися.
Сьогодні Єврокомісія розглядає різні варіанти, як запровадити цей механізм, як урахувати наявність вуглецю в ціні імпортних товарів. Це може бути імпортне мито або внутрішній податок, що поширюється на національні й імпортні товари. Ми стоїмо на самому початку внутрішньополітичних дискусій.
Щодо часових рамок, то до кінця року триватимуть консультації всередині ЄС з усіма стейк-холдерами про формати застосування вуглецевого тарифу. Наступний етап — 2-й квартал 2021 року — Єврокомісія вже має подати законопроєкт про вуглецевий тариф на розгляд членів ЄС і до Європарламенту. За прогнозом, 2022 року відбудеться його затвердження та набуття ним чинності.
Отже, поки що агропродукція не потраплятиме під дію вуглецевого механізму, проте первинна продукція, зокрема, електроенергія та міндобрива, відчують на собі його вплив. «І нам це потрібно враховувати», — підсумував Назар Бобитський.
Шлях від ферми до тарілки з виделкою
За інформацією Назара Бобитського, в рамках «Зеленого курсу» розроблено Концепцію From farm to fork («Від ферми до виделки»), або скорочено 2FTF.
Концепція передбачає відхід від споживання населенням жирних продуктів і надмірної кількості м’яса, натомість більше наголошуватиметься на споживанні зернових і загалом на рослинній їжі.
Розробляються також певні норми для європейських виробників із мінімізації викидів вуглецю, заходи з посилення захисту довкілля та підвищення ролі органічного агровиробництва.
«Стратегія 2FTF зводиться до таких напрямів, — сказав спікер. — По-перше, заохочення розвитку органічного агровиробництва. Єврокомісія ставить завдання, щоб не менше як 20% сільгоспземель ЄС до 2030 року були орієнтовані на органічне агровиробництво. Разом із тим орні площі у ЄС вже розподілено, тож досягти зазначеної мети європейцям буде складно. Відтак зростає можливий прогноз про ліберальніший режим імпорту органічної агропродукції з країн сусідства, де зручна логістика, де є певні зобов’язання країн-партнерів. І ми тут краще позиціоновані, ніж інші треті країни щодо розширення доступу на ринок органічної агропродукції.
По-друге, передбачено заохочення застосування аграріями біологічних ЗЗР. На нашу думку, тут певні можливості з’являються для наших виробників.
Третій напрям — дуже цікавий. Єврокомісія виділяє додатково 1 млрд євро в рамках європейської програми наукових досліджень HORIZON 2020 для фінансування досліджень згідно з пріоритетами кліматичного курсу. На практиці це означає, що наші дослідники зможуть подавати заявки на гранти для проведення освітніх програм для кадрів агрокомпаній з упровадження якісних методів агровиробництва або для фінансування досліджень.
Ми сприймаємо це як унікальну можливість для нашого агроекспорту, зокрема для членів УКАБ, отримати додаткове фінансування та виходити на рівень партнерства з науково-дослідними інституціями у ЄС».
Про ризики та загрози
Назар Бобитський звернув увагу присутніх на наявні ризики ухвалення «Зеленого курсу» для українських експортерів агропродукції. Насамперед експерт розповів про очевидні ризики.
1. Єврокомісія хоче зменшити до 2030 року обсяги використання хімічних пестицидів в агросекторі на 50%. Це відіб’ється на імпорті агропродукції — виникає ризик торговельного бар’єра та збільшення вимог до залишкових рівнів хімічних препаратів у продукції рослинництва.
2. Другий можливий ризик — це вимога до європейського тваринництва.
За свідченням Єврокомісії, агросектор у ЄС відповідальний за 11% парникових викидів, до того ж 50% їх припадає на тваринництво. Ця сфера може потрапити під законодавчі обмеження через необхідність зменшення викидів вуглецю.
Зокрема, може йтися про встановлення контролю на ринку ЄС за виробництвом і дистрибуцією кормових добавок на основі сої. Найперше увага сконцентрується на бразильських агровиробниках, а ми можемо бути наступними.
3. Третій очевидний ризик — проблема посилення резистентності шкідливих мікроорганізмів від неправильного застосування антибіотиків у вирощуванні тварин і виробництві м’ясопродуктів. У рамках цієї концепції ЄС вимагатиме від агровиробників скорочення застосування антибіотиків у тваринництві на 50% до 2030 року. Відповідно, ми передбачаємо посилення контролю залишкових рівнів антибіотиків у м’ясі тварин.
Крім того, спікер зупинився на висвітленні перспективних ризиків, щодо яких немає поки чітких часових рамок ухвалення відповідних актів Єврокомісією.
Перший масштабний ризик — це сертифікація вилучення вуглецю (ІІІ кв. 2021 року). Фермерські господарства, агрокомпанії перевірятимуть на те, які техніки застосовуються, щоб обмежити рівень викидів вуглецю. Поки що методологія скорочення викидів не відома. Очевидно, серед 27 країн — членів ЄС з різними умовами ведення агровиробництва виникатимуть питання, тож розробляється механізм відповідно до різноманіття умов виробників.
Другий перспективний ризик — нові вимоги до маркування харчових продуктів. Це для нас додатковий адміністративний бар’єр. Щодо його встановлення є великий опір із боку агросектору різних країн ЄС. Остаточний формат рішення ще невідомий, кінцеві часові рамки — 4-й квартал 2022 року.
Третій перспективний ризик — запровадження критерію знеліснення, тобто, наскільки той чи інший продукт (наприклад, ріпак, кукурудза або тваринний продукт) виробляли на шкоду площ лісів, руйнування заплав річок, інших екосистем, що важливі для зменшення вуглецевих викидів.
Поки що у Єврокомісії немає чіткого бачення такого заходу, часові рамки його ухвалення ще невідомі.
«Пропетлювати», як раніше, — вже не вийде
На прохання учасників вебінару присутні експерти проаналізували позицію українського агроекспорту щодо запровадження «Зеленого курсу».
На думку Назара Бобитського, ми не маємо альтернативи в цьому питанні, ми мусимо бути в темі. Більше з тим, ми повинні бачити, де ми можемо адаптуватися, де потрібні перехідні періоди та як досягти компромісу з ЄС.
Тому потрібно аналізувати законодавство, з’ясовувати, які можливості відкриваються й пропонувати поширити цей механізм і для нас, щоб українські виробники не наражалися на кордоні на проблему безпечності своїх товарів.
Цікаво розкрив у своєму виступі традиційну позицію «подвійних стандартів» багатьох агроекспортерів Тарас Качка, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України — торговий представник України: «У нас, на жаль, досі є бажання й відповідати вимогам ЄС, і далі використовувати те, від чого ЄС відмовляється. Це позиція виробників хімічної продукції, а їх часто підтримують її споживачі. Це питання ціни, контрактів, взагалі звички. У цих дискусіях, у самонавіюванні, що ми можемо відкласти в часі, якось там „пропетлювати” — це взагалі улюблена тактика. Бізнес досить часто формує запит до влади домовитись про додатковий перехідний період.
Однак логіка перехідних періодів у нас завершується, тому що ми 10 років наздоганяли ЄС у регуляторному середовищі. Це й був для нас перехідний період. Тепер, коли правила формуються на майбутнє, слід відмовлятися від логіки перехідних періодів. Треба наперед формувати дебати, проговорювати про те, що бізнес свідомий того, що ми вийдемо на певний показник.
Ми справді хочемо досягати цих цілей. Питання в тому, як їх досягти. Але якщо навіть ми не візьмемо на себе якихось цілей, то фінансовий світ усе одно змусить противників декарбонізації платити більше. Це вже тепер видно у великих проєктах, зокрема, в кредитуванні. Тож якщо ваш бізнес не „екофрендлі”, то ви програєте».
Як виробити правила, сприятливі для України
Керівник Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі запропонував рекомендації щодо позиції українського агроекспорту в переговорах із ЄС.
«Ми повинні чітко окреслити, якими мають бути ключові критерії залучення України до „Зеленого курсу”. Маємо також доводити своїм партнерам, що Україна не є звичайною третьою державою у відносинах із ЄС, у нас існують міцні угоди з ЄС, тому нас не мають стосуватися торговельні бар’єри. Угода про асоціацію з ЄС і діалог з урядами дає нам можливість активно захищати свою позицію.
Нам слід зрозуміти, які сектори агроекспорту можуть потрапити під ці ризики — зернові культури чи олійні, молокопродукція чи м’ясо птиці. Також це стосується пріоритетних сфер застосування ЗЗР, де ми повинні відстежувати ризики цих потенційних законопроєктів. До речі, у ЄС є механізм винятків для застосування пестицидів. Треба говорити, що ми діємо в одному правовому полі, що в нас єдині з ЄС правила гри, які мають поширюватися й на нас, говорити про непотрібність торговельних бар’єрів.
У рамках Угоди про асоціацію з ЄС ми маємо канали для діалогу з ЄС, тому потрібно наполягати на консультаціях з українським агробізнесом, щоб мати можливість безпосередньо доводити нашу позицію.
На основі додатків до Угоди про асоціацію з ЄС, які регулюють наші зобов’язання про використання пестицидів або органічне виробництво, слід пропонувати відповідні зміни з тим, щоб наш агросектор міг адаптуватися, слід чітко формулювати перехідні періоди для наших виробників.
Імовірно будуть досягнуті політичні домовленості між Україною та ЄС, з тим щоб переглянути принципи співпраці. Оновлення Угоди про асоціацію дасть унікальну можливість урахувати нові тренди в контексті цієї кліматичної кампанії.
Ми повинні розміняти свою готовність підтримати їх рамкову угоду на додаткові преференції для наших експортерів.
Маємо доносити до держав — членів ЄС і до європейського бізнесу, зацікавленого в співпраці з нашими експортерами, що потрібно шукати консенсус, прийнятний для українських експортерів і їхніх партнерів у Європі.
Нашим агровиробникам варто спитати у своїх контрагентів у ЄС, чи вони потерпатимуть від запровадження „Зеленого курсу”, та якої позиції у цих питаннях вони дотримуються.
Ми маємо діяти в коаліції з європейськими виробниками — нашими союзниками, діяти в резонанс із тією частиною європейських виробників, які зацікавлені в тому, щоб обмеження були мінімальними.
Своє бачення необхідних кроків представив у своєму виступі Тарас Качка.
«У нас комплексний підхід до діалогу з ЄС щодо „зеленої угоди”, ми прагнемо бути партнером із ЄС в рамках цього питання. Практичні речі є в додатках 30 і31 до Угоди про асоціацію з ЄС, вони стосуються питань довкілля та зміни клімату.
Днями у ЄС відбувся саміт щодо майбутнього агросектору, на якому говорилося про зменшення застосування пестицидів, про розширення виробництва органічної агропродукції. Це ті ініціативи, що безпосередньо впливають на нашу торгівлю з ЄС.
Для нас важливо вести діалог про безпечність харчових продуктів. Нині ми вже вийшли на рівень, коли наше законодавство повною мірою відповідає вимогам ЄС — з урахуванням тих законопроєктів, що підготовлені до другого читання в парламенті.
А далі питання відкрите, тому що є правила, які ЄС ще не сформував. Для нас було б добре, якби враховували специфіку України або її внесок у торгівлю. І це стосуватиметься потенційних обмежень у використанні засобів агрохімії та збільшення ролі органічної агропродукції, а також методів контролю харчової продукції.
Ми маємо активніше працювати в рамках діалогу щодо запровадження певних мит, можливості експортувати з України продукції агровиробництва або щодо питань сертифікації агропродукції.
Наприклад, якщо ми використовуємо агрохімікатів менше, ніж ЄС, то це треба рекламувати! Маємо конкурентну перевагу — економніше використовуємо пестициди, тому нам не треба зменшувати його, а треба не збільшувати, до того ж ефективність агровиробництва збережеться. Або ми маємо потенціал до збільшення застосування, і тоді вийдемо на такий самий його рівень, на який європейці вийдуть після зменшення.
Тобто нам не треба брати за мету зменшення застосування на 50%, а треба говорити, що ми вийдемо на європейський рівень використання на ту саму дату.
Друга наша конкурентна перевага — це те, що ми якось „розігналися” з органічним агровиробництвом, особливо з органічними кормами для тварин. Наприклад, органічну кукурудзу, що експортують до країн ЄС, там додають до харчових ланцюжків у тваринництві. І про це також треба нагадувати нашим європейським партнерам.
Нам треба максимально активізуватися й брати участь в усіх онлайн-обговореннях, що тривають у ЄС з цих питань, щоб від України був голос і було більше пропозицій. Чим більше ініціатив — тим краще. Поступово за кілька місяців усе консолідується в організований процес. Сьогодні й від уряду є багато різних ініціатив».
Нині найкращий момент, щоб якомога більше про себе заявляти, щоб надалі обговорювати нові правила й виробляти підхід, сприятливий для України.
Загроза чи шанс?
Учасників вебінару хвилювало питання: чи зможе взагалі Україна витримати вимоги «Зеленого курсу»?
«Кожний агровиробник має попередньо оцінити в рамках єдиних правил гри — як далеко ми можемо зайти в імплементації „Зеленого курсу”», — запропонував Назар Бобитський.
Натомість відповідь Тараса Качки вочевидь була продиктована впевненістю в успіху: «„Зелений курс” для нас буде негативним, якщо ми сприйматимемо його як додаткове навантаження на бізнес. Такі стратегії відразу вмикають механізми саботажу та зриву досягнення цілей.
Ми маємо не так відштовхуватися від настроїв бізнесу, як разом із бізнесом знайти той потенціал, той двигун, який це все може обернути на позитив.
І тому поки що я бачу це все більше як шанс, ніж як загрозу. І якщо тепер не сформулювати правильно свої цілі та цілі держави щодо зміни клімату, то це обернеться втратою часу».
Єдина загроза для українського бізнесу — відсутність чіткої позиції. Ця позиція може бути скептичною, позитивною, але вона має бути. Найгіршим може бути те, що дебати у ЄС відбудуться, цілі сформулюються, а Україна не заявить про свою позицію. Сьогодні є хороший шанс сформувати свою позицію щодо захисту довкілля. Тому що раніше наша промисловість часто стояла на позиції тихого саботажу: декларуємо хороші цілі, але потім воно якось не так у ділі…
Наш голос матиме значення
В українських медіа часто лунає теза, що Європа, мовляв, з низки причин «втомилася» від України та її постійних проблем.
Чи є можливість за таких умов урахувати позицію України під час перегляду Угоди про асоціацію з ЄС? — таким було запитання однієї з учасниць форуму.
Назар Бобитський щодо цього був налаштований оптимістично: «Додатки 30 та 31 до Угоди про асоціацію з ЄС стосуються питання реагування на зміни клімату, вони й можуть стати предметом нашої дискусії з ЄС. А Додаток 5 стосується харчових продуктів, у ньому можна прописати всі перехідні періоди для українських експортерів».
«Угода про асоціацію з ЄС загалом потребує оновлення, — зазначив Тарас Качка. — Зокрема, там є посилання ще на Кіотський протокол, а не на Паризький. І тому тут є можливість прописати взагалі всю „рамку”.
Однак тепер у нас є можливість ставити питання ширше: а якою взагалі має бути європейська економічна політика? Цей шанс також не варто проґавити, слід використати всі можливості участі в публічних консультаціях.
Мені довелося свого часу давати кілька коментарів щодо рішень ЄК — це відповідний файл просто прикріплюється на сайті. Це треба робити, слід висловлювати нашу позицію. Всі думки, висловлені в ході дискусії, потім консолідуються».
Дзвінкий і чистий голос громади
Володимира Лапу — вочевидь «за посадою» — зацікавило питання, як можуть впливати на ситуацію запровадження «Зеленого курсу» українські неурядові організації та бізнес-асоціації.
«Дуже важливо не нехтувати можливостями, які відкриваються для громадських організацій і бізнес-асоціацій, — наголосив у відповідь йому Назар Бобитський. — Їм слід коментувати передбачені зміни та допомагати урядові. Їх голос має бути дзвінким, чистим і ясним. Слід доводити позицію українського бізнесу на публічних консультаціях у європейських структурах. Водночас не має бути дисонансу з тим, що каже уряд.
Крім того, ми не маємо забувати, що ЄС — це не єдиний суб’єкт. Це, так би мовити, 27 овець, які Єврокомісія щоразу намагається «загнати до однієї кошари». Серед них є ті, які можуть нам допомагати з того боку. Це суб’єкти харчової галузі, що працюють із нашим експортом, мають налагоджені канали поставок продукції. Треба також діяти через уряди країн — членів ЄС.
Отже, долучаємося до гри, використовуємо голос бізнесу. Нам головне розуміти ваші потреби, ваші конкретні застереження як бізнесменів, як виробників, які працюють у полі, на землі — що можливо та що неможливо в цій ситуації. Ми готові взаємодіяти».
Своєрідний підсумок дискусії підбив Тарас Качка: «Мій головний меседж про те, що треба вибудовувати бізнес-стратегії на рівні корпорацій і компаній та рушати далі — це завдання на найближчий квартал. Сподіваюсь, в уряді інтерес до цього питання не пропаде. І думаю, що кадрові зміни в уряді не вплинуть на увагу до цього питання. Але тут треба відштовхуватися від стратегії бізнесу».
Важко щось додати до слів досвідченого посадовця. Хіба що те, що сама ця стратегія бізнесу вочевидь має базуватися на неминучості встановлення «Зеленого курсу» за сучасних суспільних обставин.
Іншими словами, якщо вже «Зеленого курсу» не уникнути — то треба принаймні долучитися до його розробки…
Марко БУГАЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
