Економити на протруйнику, особливо коли йдеться про кукурудзу, вельми небезпечно. По-перше, в багатьох випадках це єдиний фунгіцидний захист, який ми застосовуємо, а хвороби накопичуються в геометричній прогресії. По-друге, шкідливість ґрунтових шкідників, сисних і злакових мух останнім часом надзвичайно зросла. Тому до початкового захисту кукурудзи слід підходити відповідально і сплановано.
Останні чотири роки на території України різко збільшився відсоток розвитку гельмінтоспоріозів (Helmirithosporium turcicum Pass.) на кукурудзі. Перший прояв цього захворювання — невеликі білуваті, а потім бурі довгасті плями на листку з темно-коричневою облямівкою. За високої вологості в центрі плям утворюється бурувато-оливковий наліт спороношення грибів у вигляді чорної повстяної плісняви. Пізніше тканини всередині плям висихають і стають світлими. Розмір плям поступово збільшується, вони досягають ١٠ см і більше, часто зливаються й охоплюють майже всю пластину листка, спричиняючи всихання.
Рис. 1. Прояв гельмінтоспоріозів (Helmirithosporium turcicum Pass.) на листку кукурудзи
Уражується спочатку нижнє листя, поступово хвороба поширюється на верхні яруси. Плями можуть утворюватися також на обгортках качанів, але качани не уражуються. За сильного ступеня ураження рослини стають сірими, ніби пошкоджені морозом або посухою. Хвороба може завдавати суттєвої шкоди. Якщо гельмінтоспоріоз листя розвивається до появи приймочок, збитки врожаю можуть сягати 50%. Сильне інфікування листя спричиняє передчасну загибель рослин.
З 2021 року помітні втрати врожаю кукурудзи на території України спричиняють гриби роду Fusarium. Під час повномасштабного вторгнення ситуація додатково погіршилася, бо велика частина кукурудзи стоїть у полі іноді до весни.
Останні чотири роки були багатими на фузаріози на всіх культурах, але активно захищалися від нього ми передусім на зернових. Коли йшлося про кількість і якість урожаю, вся наша увага зосереджувалася на фузаріозі колоса. Та згодом сільгоспвиробники часто помічали, що багато качанів кукурудзи ламається й падає на землю ще до збирання врожаю. І тільки подекуди в господарствах забили на сполох, намагаючись визначити першопричину такого явища.
Рис. 2. Опадання качанів кукурудзи внаслідок ураження фузаріозом
Відповідь же досить банальна: рослини уражено фузаріозом. Погодьтеся, втрачати врожай у фазу його повної стиглості — дуже прикро, а головне — вже нічого не вдієш, лишається хіба що розводити руками. Тож розгляньмо, що таке фузаріоз, звідки він узявся і коли треба його контролювати.
Фузаріози будь-якої культури — це непроста система взаємовідносин. Здебільшого фузаріози на кукурудзі пов’язано з фузаріозом качанів (Fusarium fujikuroi Nirenberg, Fusarium moniliforme Sheldon), але зупинятися на цих двох збудниках нелогічно.
Передусім пам’ятаймо, що фузаріозний комплекс на території нашої країни не такий уже й простий. У науковій літературі описано 21 вид грибів роду Fusarium, яких найбільше в патогенному комплексі України. Кукурудза — це середовище, яке збудники фузаріозів дуже люблять як живильний субстрат. Більшість видів там існує, навіть коли візуалізувати їх важко або майже неможливо, особливо голим оком. У мікологічному комплексі найпоширенішими й найбільш шкідливими є такі види: F. graminearum, F. culmorum, F. sambucinum, F. solani, F. heterosporum, F. gibbosum, F. sporotrichiella, F. avenaceum та F. verticillioides (Sacc) Nirenberg (F. moniliforme).
Рис. 3. Насіння, яке не зійшло внаслідок ураження фузаріозом
Тут використано систематизацію грибів роду різних авторів. Зверніть увагу, що в номенклатурі видів відбулися певні зміни відповідно до сучасних концепцій. Відтепер застосовують систематику, схвалену на VIII Міжнародній нараді з грибів роду Fusarium. Тоді постановили перейменувати вид F. moniliforme на F. verticillioides. За систематикою В. Й. Білай у секцію Sporotrichiella додано гриб F. sporotrichiella (перейменований із F. sporotrichioides) і його різновиди (F. sporotrichiella var. poae, F. sporotrichiella var. tricinctum). За систематикою німецьких учених (Gerlah, Nirenberg, 1982) секція Sporotrichiella охоплює F. poae, F. sporotrichioides, F. tricinctum, F. chlamydosporum, а також різновид F. sporotrichioides var. Minus.
Кожен із названих видів має свої характерні симптоми, притаманні тільки йому. І треба розуміти, що від відсоткового співвідношення видів у кожному конкретному агроценозі залежить можливість або неможливість візуалізувати симптоми хвороби в полі, а отже, час її візуалізації.
Розвиватися хвороба починає ще з насіння, отож симптоми можна побачити з моменту сходів. Перший помітний прояв фузаріозу — загнивання насіння й проростків у полі. Оптимальні умови для розвитку хвороби варіюють у широкому діапазоні температур і вологості. Як правило, це коливання температур удень і вночі, коливання вологості ґрунту, наявність механічних і хімічних пошкоджень. Тобто будь-який чинник, що якоюсь мірою пригнічує культуру, сприяє розвитку хвороби.
Рис. 4. Ураження кореневої системи кукурудзи фузаріозом
Помітити їх важко, бо для діагностики треба провести детальний моніторинг із розкопуванням проростків і насіння та наступну діагностику в лабораторних умовах, тому що такі симптоми може спричинити низка мікроорганізмів. Як правило, на території України діагностикою кореневих гнилей кукурудзи в період сходів нехтують, покладаючись на те, що насіння протруєне, а отже, захищене. А ще часто все, що не зійшло на кукурудзяному полі, вважають утратами від шкідників — «хтось з’їв».
Рослина гине далеко не завжди. Часто вона виживає, але радіти тут немає чому. Судинна система такої рослини не здатна забезпечити нормальний приплив води й поживних речовин для отримання врожаю. Тобто це вже сяка-така рослина, яка просто не сформує качан.
Крім того, ці рослини становитимуть серйозну небезпеку як першоджерело розвитку фузаріозу качанів. Ми знаємо, що хвороби можуть активно приходити від сусідів, але більша їх частина виникає внаслідок нашого господарювання.
Фузаріоз качанів — найпоширеніше захворювання кукурудзи, особливо в районах із підвищеною вологістю, де уражується до 50–60% посівів. На поверхні качанів кукурудзи в кінці молочної — на початку воскової стиглості з’являється блідо-рожевий наліт гриба. За густого нальоту зернівки руйнуються. Залежно від інтенсивності розвитку фузаріозу можна спостерігати різний ступінь ураження качанів. За сильного розвитку хвороби наліт патогену поширюється на весь качан, в умовах підвищеної вологості повітря наліт може утворюватися й на обгортках уражених качанів. Уражені зернівки втрачають блиск, стають брудно-бурими.
У хворому качані частина зерен, розташованих поза фузаріозним вогнищем, не має видимих ознак ураження, але вона інфікована. Сильно уражені зерна легко ламаються й кришаться, нерідко руйнуються, що особливо часто спостерігається за обмолоту хворих качанів.
На початку може бути 15–30 напівзруйнованих зернівок. Наліт — це міцелій і конідії гриба. За сприятливих для розвитку хвороби умов уражені ділянки збільшуються. Джерело інфекції — заражене насіння і післязбиральні рештки кукурудзи. Пошкоджені комахами зернівки особливо схильні до зараження грибом.
Фузаріоз качанів призводить до зниження врожаю та погіршення його якості. За високого розвитку хвороби уражується понад 60% качанів. Захворювання розвивається далі під час зберігання качанів в умовах високої вологості й недостатньої аерації.
Та головна загроза грибів роду фузаріум полягає навіть не в прямих утратах, а в тому, що продукція, зібрана з ураженого поля, або зерно, яке зберігалося разом з ураженим, міститимуть мікотоксини. Це токсичні метаболіти з різних груп хімічних сполук, що їх здатна продукувати більшість грибів роду Fusarium у процесі життєдіяльності. А зерно багатьох хлібних злаків — добрий субстрат для розвитку фузаріозів, які утворюють мікотоксини для захисту клітин гриба і є засобом нападу на здорові клітини.
Рис. 5. Фузаріоз качанів без видимих ознак хвороби
Хвороби людей і тварин, спричинені токсинами фузаріозних грибів, останнім часом стали світовою проблемою. За даними FAO, нині 25% світового виробництва зерна уражено токсикогенними грибами.
Ще наприкінці XIX ст. досліджували токсичні властивості гриба Fusarium graminearum, який спричиняв у людей захворювання внаслідок споживання продуктів, виготовлених з ураженого ним зерна (так званий «п’яний хліб»). Це стало початком вивчення фузаріотоксинів. Нині відомо близько 250 видів грибів (із них понад сорок фітопатогенів), що продукують понад 500 мікотоксинів.
Мікотоксини не лише знижують цінність зібраного врожаю, а й спричинюють захворювання домашніх тварин і птиці, що зумовлює зниження продуктивних показників. Мікотоксини біосинтезуються грибами родів Aspergillus, Fusarium, Penicillium, Claviceps, Stachybotrys, Rhizoctonia. Вони формуються протягом періоду росту грибів на зерні в полі, під час збирання, зберігання й після переробки в умовах, сприятливих для росту грибів. Наприклад, у південних і центральних регіонах Європи поширені переважно фузаріотоксини, здатні спричиняти гострі отруєння та суттєво знижувати продуктивність тварин. У країнах Північної Європи найнебезпечніший контамінант — охратоксин А: у Данії, наприклад, ним уражено 40% зерна.
Як працюють мікотоксини на молекулярному рівні? Три найважливіші механізми їхньої дії призводять до порушення різноманітних обмінних процесів в організмі: інгібування синтезу протеїну, ДНК і РНК, утворення аддуктів ДНК; порушення структури мембран та ініціювання перекисного окислення ліпідів; запуск запрограмованої клітинної загибелі (апоптозу). Внаслідок їхньої дії у тварин зростає смертність, спостерігається висока конверсія корму, сповільнений ріст, відмова від корму, зменшуються запліднюваність і виводимість.
Шкідливість грибів Fusarium graminearum, F. sporotrichiella Bilai (разом із грибами Trichoderma spp. і Trichothecium spp. та ін.) проявляється в продукуванні трихотеценів, які об’єднують понад 180 мікотоксинів чотирьох типів, найнебезпечніші з яких Т–2 токсин, диацетоксискирпенол (тип А); дезоксиніваленол (ДОН), ніваленол (тип В); роридин (тип С) і кротоцин (тип D). Найпоширеніший трихотецен — ДОН (вомітоксин), а найнебезпечніший — Т–2 токсин. Продуценти трихотеценів типів А і В уражують переважно зернові культури, а типу С — багаті на клітковину грубі корми. Трихотецени виявляють тератогенну, цитотоксичну, імунодепресивну і дерматотоксичну дії, негативно впливають на кровотворні процеси та центральну нервову систему людей і тварин. Їхню токсичну дію зумовлює пригнічення біосинтезу білка. Крім того, гриб Fusarium graminearum Schwabe продукує мікотоксин зеараленон і його похідні (встановлено 15 мікотоксинів цієї групи, у яких є естрогенні й тератогенні властивості).
Гриб F. moniliforme може продукувати фумонізини — мікотоксини, які чинять канцерогенний вплив на тварин і людей та підлягають суворому контролю в зерні.
Як же правильно контролювати цю хворобу? Для відповіді звернімося до життєвого циклу збудників фузаріозу. Патоген добре зберігається на рослинних рештках. Він належить до типових ґрунтоживучих грибів і веде сапротрофний спосіб життя. Це дозволяє йому існувати в ґрунті самостійно навіть після розкладання решток рослини-господаря. Протягом вегетаційного періоду патоген розвивається в конідіальній стадії.
Отже, початок контролю фузаріозів на кукурудзі — це контроль їх проникнення з ґрунту. Відповідно, можна стверджувати, що 60% контролю полягатиме у виборі насіння, обробленого правильним протруйником. Протруйник, яким обробляють кукурудзу, обов’язково повинен містити контактні й системні діючі речовини, що знезаразять ґрунт, не дадуть інфекції можливості проникнути з ґрунту і зможуть проконтролювати її в судинній системі у разі можливого проникнення.
Ми рекомендуємо протруйник для насіння кукурудзи Максим® Кватро. Це флудіоксоніл, 37,5 г/л + металаксил-М, 30 г/л + тіабендазол, 300 г/л + азоксистробін, 15 г/л (фенілпіроли, феніламіди, бензимідазоли, стробілурини).
Цей системний, контактно-проникний продукт здатний забезпечити в сучасному агроценозі максимальний захист від більшості хвороб кукурудзи на початкових етапах її розвитку. Максим® Кватро максимально ефективний проти всіх видів фузаріозів і проти початкового розвитку гельмінтоспоріозу на території України і Європи, зокрема проти F. moniliforme, Fusarium graminearum, F. sporotrichiella. Сьогодні це еталон захисту від фузаріозів у Європі.
Світлана ЧОНІ, канд. с.-г. наук, технічна менеджерка
з підтримки й розвитку протруйників, ТОВ «Сингента»
