Режим зрошення рослин
Насамперед це стосується зрошення. На зрошенні кукурудза має певні переваги проти інших культур: по-перше, як найпродуктивніша, по-друге, як культура, що потребує найменшої кількості поливної води для отримання додаткової кількості зерна завдяки зрошенню. Стратегія й технологія зрошення кукурудзи ґрунтуються на кількох простих принципах: знання потреб рослини на кожній стадії її розвитку, знання погодних умов, що зумовлюють евапотранспірацію рослини й глибину родючого шару, завдяки запасам якого можна збільшувати інтервали між циклами зрошення.
Сучасні технології вирощування кукурудзи передбачають різні способи штучного зволоження: дощування, крапельне, по борознах й ін. Доведено високу ефективність мікродощування, яке значною мірою відповідає агроекологічним потребам кукурудзи, оскільки зволожує не лише ґрунт, а й створює сприятливий мікроклімат у приземному шарі повітря й запобігає негативному прояву термічного стресу. Комбіноване застосування різних способів поливу (наприклад, підґрунтового і мікродощування) дозволяє збільшити рівень урожайності зерна на 15–20% за зменшення витрат зрошувальної води до 30%. Режим зрошення кукурудзи переважно складається з комплексу вегетаційних та освіжальних поливів. Проведення осіннього вологозарядкового поливу під кукурудзу малоефективне, оскільки у степовому регіоні за осінньо-зимовий період випадає 150–250 мм опадів, які забезпечують акумуляцію достатньої кількості вологи в активному шарі ґрунту. Якщо у цей період випадає менше як 90–100 мм атмосферних опадів, доцільно запланувати й провести весною передпосівний полив нормою 300–500 м³/га для зволоження до найменшої вологоємкості 0,5–0,7 м шару ґрунту.
_______________________
Вибір попередників відіграє вирішальне значення в забезпеченні біологічної потреби рослин кукурудзи у воді, поживних речовинах, а також регулюванні чисельності шкідливих організмів
_______________________
Вибір попередників відіграє вирішальне значення в забезпеченні біологічної потреби рослин кукурудзи у воді, поживних речовинах, а також регулюванні чисельності шкідливих організмів. Порівнюючи з іншими польовими культурами, кукурудза менш вимоглива до попередників, кращими для неї є озимі культури, соя, інші зернобобові та багаторічні трави. Можливе також повторне розміщення кукурудзи на одному полі, але не більше ніж два рази поспіль, оскільки триваліша монокультура призводить до значного накопичення інфекції летючої сажки, кореневих і стеблових гнилей і сприяє підвищенню чисельності кукурудзяного метелика та інших шкідників.
Механічний обробіток ґрунту є невіддільною складовою будь-якої системи землеробства. Основний обробіток ґрунту проводять з урахуванням типу ґрунту, попередника, рельєфу й характеру забур’яненості кожного поля. Він регулює водний, температурний, поживний, повітряний режими та вологоємкість ґрунту, що особливого значення набуває в посушливих умовах вирощування. Після збирання попередника без розриву в часі необхідно провести лущення або дискування на глибину 6–8 см, а після проростання бур’янів — на глибину 8–10 см. Передпосівна культивація проводиться безпосередньо перед сівбою й може використовуватись при внесенні ґрунтових гербіцидів для їх перемішування з ґрунтом. Унаслідок цього ефективність дії ґрунтових гербіцидів підвищується до 15–20% за посушливих умов.
Необхідність мінерального живлення
Кукурудза досить вимоглива до підвищеного мінерального живлення і як культура тривалого вегетаційного періоду здатна засвоювати поживні речовини впродовж життєвого циклу. Для нормального росту й розвитку рослинам кукурудзи потрібні макро- та мікроелементи, тому що неповноцінне мінеральне живлення може спричинити затримання формування листків, цвітіння волоті, запліднення й формування зерна. Брак азоту найбільше затримує ростові процеси, фосфору — пригнічує розвиток кореневої системи й репродуктивних органів, калію — уповільнення процесу фотосинтезу. Щоб розрахувати кількість добрив на запланований урожай насіння кукурудзи, потрібно для кожного локального масиву враховувати наявність доступних для рослин кукурудзи сполук азоту, фосфору і калію в ґрунті, коефіцієнт їх використання рослинами, частки використання добрив у рік їх внесення та інші природні та антропогенні фактори. Основну частину фосфорних і калійних добрив уносять під зяблеву оранку, азотні — під весняну культивацію і при підживленнях. Застосування регуляторів росту рослин на посівах кукурудзи позитивно впливає на ріст і розвиток рослин і, як наслідок, на формування врожаю.
Строк сівби є одним із головних чинників одержання високих урожаїв кукурудзи. Це питання вивчається давно, але щорічно в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, з’являються нові, різні за стиглістю та морфологічними ознаками, гібриди кукурудзи, які по-різному реагують на вплив факторів зовнішнього середовища. Тому для кожної групи гібридів потрібно визначити оптимальний строк сівби, враховуючи вимоги культури до умов проростання й особливості весняних агроекологічних умов. Визначаючи строк сівби, важливо орієнтуватися на групу стиглості гібрида — за ранньої сівби, у недостатньо прогрітому ґрунті насіння проростає дуже повільно, легше ушкоджуються дротяником, частина їх може покритися цвіллю й загнити; за пізньої — у степових посушливих районах, внаслідок швидкого наростання весняних температур і пересихання ґрунту сходи можуть вийти зрідженими й урожай різко знизиться. Оптимальна глибина загортання насіння — 5–7 см, обов’язково у вологий шар ґрунту. За пересихання ґрунту глибину загортання можна збільшити до 8–10 см.
Формування оптимальної густоти стояння рослин кукурудзи за різних строків сівби на одиниці площі є важливим агротехнічним заходом підвищення врожайності культури. Густота стояння є одним із важливих чинників у сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських культур, який визначає ефективність складових життєдіяльності агроценозу — ростові процеси та їх розвиток, дозволяє максимально реалізувати продуктивність рослин і найефективніше використовувати запаси ґрунтової вологи й поживних речовин ґрунту. З розширенням посівних площ кукурудзи в Україні вивчення впливу густоти стояння рослин на врожайність культури набуло особливої актуальності Оптимальна густота стояння змінюється щорічно залежно від біотипу гібридів, погодно-кліматичних умов, зокрема посушливих умов, особливо на другому етапі розвитку рослин. Залежить густота стояння від вологості ґрунту, а також забезпеченості рослин поживними речовинами. Недотримання оптимальної густоти стеблостою загрожує значною втратою врожаю, зокрема в умовах посухи Південного Степу України. Норму висіву розраховують на таку густоту рослин: середньоранніх гібридів — 55–60 тис. шт./га, середньостиглих — 45–50 тис. шт./га, пізньостиглих — 35–40 тис. шт./га.
Застосування гербіцидів на посівах кукурудзи
Правильне застосування на посівах кукурудзи високоефективних гербіцидів ґрунтової й післясходової дії дає змогу відмовитись чи обмежитись мінімальною кількістю механічних заходів догляду за рослинами. Чітке виконання регламенту застосування нових високоефективних гербіцидів є основною умовою отримання високих і стабільних урожаїв кукурудзи.
Економічно обґрунтованим порогом доцільності застосування ґрунтових гербіцидів у посівах кукурудзи є наявність не менше як 400 шт./м² насіння злакових бур’янів у 10-сантиметровому шарі ґрунту. При виборі кращого гербіциду для кожного поля необхідно знати флористичний склад бур’янів на ньому.
Усунути проблему забур’яненості посівів кукурудзи неможливо без високоефективних і різних за механізмом дії післясходових гербіцидів. Їх застосування вигідне тим, що ефективність дії цих препаратів не залежить від ґрунтових відмінностей і можливе поєднання захисту від бур’янів, шкідників та хвороб.
Збирання врожаю залежно від різних чинників
Строки та технологічні схеми збиральних робіт слід змінювати залежно від групи стиглості та рівня вологості зерна. Збирання кукурудзи на зерно необхідно починати: при збиранні у качанах — за вологості 30–35%, при збиранні з обмолотом зерна — за вологості 14–18%. Це дозволить суттєво зменшити витрати на досушування зерна, запобігти його пошкодженню та значно підвищити економічні показники виробництва кукурудзи на зрошуваних землях. Тривалість збирання не має перевищувати 15 днів, інакше різко збільшуються втрати продукції. Наприклад, на 25-й день вони становлять 12–13%, а на 30-й — 17% і більше. Післязбиральна доробка зерна складається з попереднього очищення від великих рослинних домішок, сушіння в шахтних, барабанних і бункерних сушарках, очищення від зернової й бур’янистої домішки на сепараторах. Режими сушіння й очищення встановлюють залежно від призначення та якості продукції — на продовольчі, кормові або технічні цілі.
Гібриди кукурудзи з високим потенціалом урожайності
Одним із визначальних критеріїв одержання високих урожаїв кукурудзи за дотримання й чіткого та своєчасного виконання регламенту технологічних схем, є добір гібридів кукурудзи різних груп стиглості з високим потенціалом урожайності та підвищеною адаптивністю до несприятливих абіотичних чинників Південного Степу.
_______________________
Найдієвішим заходом впливу на рівень зернової продуктивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості є застосування зрошення
_______________________
Склад гібридів, занесених до Реєстру сортів рослин України, постійно вдосконалюється, збагачуючись новими, урожайнішими з поліпшеними господарськими ознаками. Нові інтенсивні гібриди відрізняються не лише морфологічним типом, а й скоростиглістю, продуктивністю, стійкістю до хвороб, реакцією на агротехнічні заходи й умови вологозабезпеченості, здатністю до пришвидшеної вологовіддачі зерном або жаростійкістю тощо. В останні роки виробництвом доведено, що не лише високий рівень урожайності гібрида є визначальним у виборі гібрида, який буде вирощуватися, а й здатність утримувати високий нижній його поріг у несприятливих умовах вирощування, що визначається адаптивним потенціалом рослин. Виняткове значення має також якість посівного матеріалу. Вирівняне насіння з високою енергією проростання дає дружні сходи.
Таким чином, найдієвішим заходом впливу на рівень зернової продуктивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості є застосування зрошення, а одержання сталих урожаї зерна кукурудзи у Південному Степу України без зрошення практично неможливо. Тому розвиток зрошуваних меліорацій має бути пріоритетним напрямом державної аграрної політики, особливо в Південному Степу України. Усе це буде сприяти розв’язанню продовольчої проблеми в країні та світі й забезпеченню населення повноцінними харчовими продуктами.
Борис ВАРЕНИК, канд. с.-г. наук,
завідувач відділу СГІ-НЦНС
Ігор ТЕРЕЩЕНКО, мол. наук. співробітник
