Щоб тривала і далі позитивна тенденція розвитку, важливо створити сприятливі умови. Сьогодні активно популяризується ідея кооперації у сільському господарстві. Наскільки цікавим є об’єднання серед козівників, ми поцікавились у заступника голови правління «ГС «Вівчарство та козівництво України» і члена ГС «Асоціація козівників України» Наталії ЯКИМЕНКО.
-
Пані Наталіє, розкажіть, будь ласка, про передумови створення кооперації. Які переваги об’єднання козівників?
— Фермерське господарство — поширена форма господарювання на селі. Проте потенціал малих та середніх фермерів використовується недостатньо ефективно. Індивідуальна діяльність фермерських господарств є обмеженою, адже самостійно достатньо складно вирішувати кошторисні й об’ємні роботи, пов’язані з забезпеченням засобами виробництва, матеріально-технічними ресурсами; із транспортним, ремонтним, будівельним, ветеринарним обслуговуванням; із племінною роботою тощо. Невеликі господарства поодинці не можуть успішно займатись реалізацією виробленої продукції, впливати на рівень цін, у зв’язку з малими обсягами виробництва, в яких не зацікавлені переробні підприємства.
За наявності умов зберігати і переробляти свою продукцію, можна реалізувати її досить вигідно. Але переважна більшість малих господарств не мають таких можливостей. Тому виникає потреба об’єднати зусилля фермерів задля підвищення конкурентоспроможності в ринковому середовищі. Кооперація створює додаткові можливості для досягнення ринкових переваг, дозволяючи уникати посередницьких послуг, спільно використовувати об’єкти соціальної та виробничої інфраструктури і за рахунок цього знижувати собівартість продукції. Це не лише економічно вигідно, а є соціально-екологічною формою господарювання, оскільки створює додаткові робочі місця, а також спонукає до раціонального використання природних ресурсів та піклування про навколишнє середовище членами кооперативу, які є не лише сільськогосподарськими виробниками, а й сільськими жителями, які працюють і мешкають у селі.
-
Розкажіть про перші кроки в створенні козячого кооперативу в Україні. Які переваги такого об’єднання?
— На ринку господарювання не тільки в козівництві, а й в цілому у вітчизняному агробізнесі відбувається певний інформаційний колапс серед виробників щодо переходу на європейські стандарти виробництва продукції. Спілкуючись як із виробниками, так і з представниками, наприклад, податкових органів, відчуваю, що радянська система була для них більш зрозумілою, ніж європейські НАССР чи GMP+. Відверто кажучи, мене турбує, що простий перехід від системи відповідальності державних органів за виробництво продукції, де крилась дуже велика ланка корупційної схеми, на систему особистої відповідальності викликає стільки проблем. Вірю, що час і практичний досвід, просвітницька інформація допоможуть усім учасникам ринку, державним спеціалістам швидше та ефективніше запрацювати за новими стандартами.
До речі, нова форма стандартів в Україні навпаки розв’язує чимало вузьких питань щодо переробки агропродукції. Наприклад, згідно з останніми редакціями законодавства відмінені ГОСТ, СЕУ та ТУ, що надає змогу виробляти продукцію за власними рецептами. Водночас у малих переробних господарствах ще не до кінця подолали незрозумілі старі вимоги, а тепер вчаться виконувати нові. Сучасна система прозора і зрозуміла, наприклад, багато великих підприємств впроваджують НАССР і мають час до 20 вересня 2018 року, а решта — до вересня 2019 року. На відміну від великих підприємств малі можуть впроваджувати НАССР у досить короткі строки та легалізувати виробництво швидше, ніж потужні виробники. Попри те індивідуальна діяльність фермерських господарств є досить обмеженою, адже самостійно достатньо складно вирішувати кошторисні й об’ємні питання, пов’язані з виробництвом та збутом, ланцюгом від виробництва до реалізації виготовленої продукції та маркетингу. Велике навантаження на МСП робочими процесами: забезпеченням засобами виробництва; матеріально-технічним ресурсом; логістичні питання (наявність холодильного обладнання); ветеринарним обслуговуванням; контролю якості з критичних точок, вже не кажучи про племінну справу. Словом, нові вимоги — це прослідкованість: якісна кормова база для худоби (GMP+), здоров’я тварини та медичні книжки виробника (членів родини, які мають прямий контакт із сільськогосподарською продукцією), переробка продукції, логістика готових товарів, оформлення супровідної документації та вихід продукції на полиці магазину. Безумовно, невеликі господарства поодинці можуть успішно займатись реалізацією виробленої продукції. Але переважна більшість їх не мають таких можливостей. Тому виникає потреба об’єднати зусилля задля підвищення конкурентоспроможності в ринковому середовищі.
-
Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створення першого козячого кооперативу в Україні?
— Розкажу історію про спадщину від моєї бабці Наталії Афанасіївни, яка залишила дві кози, котрі мігрували до батьків. Утримувати тварини та робити продукцію — це півсправи, а от забезпечити якісну логістику, зібрати відповідний пакет документів виявилось куди складніше, ніж я могла уявити. Почали впроваджувати нову систему якості, знаючи, що вже за рік муситимемо переробити все на новий рівень. Тому тимчасово припинили виробництво продукції. Так виникла думка, що кооперація козівників має бути і для українських фермерів. Далі пошуки відповідного місця, плани, перемовини, і спільно з Антоном Дундієм на базі старого тваринницького комплексу кооперативу «Родинний добробут», зваживши всі за і проти, визначивши переваги світового досвіду кооперації у козівництві, почали нову справу! Я із заплющеними очима перевезла перші 22 тварини в новий формат. Наразі кооператив запрацював у пілотному режимі, і вже за кілька тижнів плануємо провести офіційну його презентацію.
Кооперація — потужний інструмент, який надає додаткові можливості для досягнення ринкових переваг, дозволяючи уникати посередницьких послуг, спільно використовувати об’єкти соціальної та виробничої інфраструктури, і за рахунок цього знижувати собівартість продукції. Кооперація для МСП — це потужний інструмент, який надає можливість створювати додаткові робочі місця, де членами кооперативу можуть бути не лише малі сімейні підприємства. Сюди входять інвестиційні програми, аутсорсинг тварин, розвиток ветеринарного контролю, робота в напрямі селекції та генетики. Також ми ставимо перед собою план розвитку козячого кооперативу повного циклу від тваринництва, переробки молока та логістики. Зокрема, родина, яка утримує 50 кіз, може отримувати прибуток від 15 тис. грн на місяць. І це цілком реальні розрахунки в місцевих умовах.
-
Що гальмує розвиток кооперації у вітчизняному сільському господарстві. Які Ви пропонуєте шляхи усунення цих перешкод?
— Проблемою є недостатня поінформованість серед населення про переваги об’єднання, відсутність ініціативних керівників господарств, які б спонукали до дій, недовіра до новаторства. Додається ототожнення кооперації із колективізацією, хоча це процеси, які суттєво різняться, недосконала законодавча база. Тому необхідно проводити просвітницьку роботу серед аграріїв про переваги такої діяльності безпосередньо на селі. І бажано б забезпечити підтримку на державному рівні. Сподіваємося, що нам допоможе у наступному році постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018–2020 роки». Документ підготовлений Мінагрополітики в співпраці з Асоціацією фермерів та приватних землевласників. У ньому передбачається закласти в держбюджеті рекордну суму на підтримку фермерських господарств — 1 млрд грн. Крім того, продовжують діяти й інші напрями підтримки, зокрема, надання пільгових кредитів, часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання, здешевлення кредитів. Концепція стимулюватиме набуття господарствами статусу фермерів та об’єднання їх у кооперативи.
