Сучасні технології обробітку ґрунтів із використанням засобів захисту рослин та добрив сприяють зростанню урожайності та якості продукції. Завдяки цьому споживачі отримують різноманітну їжу за помірну ціну. Проте значні темпи збільшення населення на Землі є викликом для сільського господарства. Очікується, що до 2050 року населення планети зросте приблизно до дев’яти мільярдів чоловік. Це означає збільшення потреби в продуктах харчування. Не менш важливим є зміна клімату і забруднення водних ресурсів, що спонукають до раціонального використання природних багатств. Агроспільноті варто знайти компроміс між збереженням екобалансу і виробництвом потужним промисловим виробництвом.
Зважаючи на ці фактори зрозумілий інтерес до зернобобових культур, які є одними з найважливіших у раціоні людства. Завдяки своєму цінному хімічному складу бобові мають велике промислово-сировинне значення, тому в світі їх розглядають як важливу складову споживчого кошика.
На захисті біогеохімічного циклу
Бобові культури є посухостійкими (нут, чина, соя) і холодостійкими (сочевиця, люпин, горох, боби) рослинами. Їхня особлива здатність забезпечувати продовольчу безпеку значної частини населення, а також позитивні екологічні наслідки посприяли тому, що Генеральна асамблея ООН проголосила 2016 рік «Міжнародним роком бобових культур», що стимулювало інтерес до них і підвищило обізнаність громадськості про цінність цих культур. Стрімкий розвиток виробництва бобових в Україні підтверджується низкою заходів, що відбулися нещодавно. Так, 23 листопада пройшла ІІ Міжнародна конференція «Бобові культури. Назустріч викликам глобального попиту». Серед учасників були і керівники двох господарств Микола Малієнко та Олексій Дон, які спеціалізуються на вирощуванні бобових. Ось їхнє бачення перспективи розвитку цього сегменту сільськогосподарського виробництва.
Горох у сівозміні
Розповідає Микола Малієнко, директор СТОВ «Перемога»:
«Вітчизняне сільське господарство покладається на родючість ґрунтів, яка повною мірою формується тими культурами, що використовуються у сівозміні. Для отримання гідних урожаїв сільськогосподарських культур в ґрунті має бути достатня кількість поживних речовин. Щороку у світі промисловістю виробляється понад 80 т азоту у різних формах. Разом із тим із тим, завдяки бобовим культурам і бактеріям, які утворюються на їхньому корінні, в природі щорічно з’являється від 90 до 140 млн т цього елементу. Науково обґрунтована сівозміна передбачає участь бобових культур до 25%, але в Україні сьогодні ця цифра становить майже 7,2%. З них приблизно 6% соя і 1% горох.
На жаль, чимало агрохолдингів і фермерів орієнтовані на рентабельність без належної зміни культур. Це негативно позначається на родючості ґрунтів. Позитивна тенденція спостерігається останніми роками, посівні площі під горохом збільшуються, адже ця культура дає високі врожаї і є рентабельною. Лідером з вирощування гороху є Канада, непогані результати у Франції. В Україні цьогоріч отримали врожаю майже 1 млн т.
У нашій компанії з 2010 по 2017 роки горох домінує над соєю. Сьогодні господарство орієнтоване на вітчизняні сорти. Найвищий показник, навіть у порівнянні з іноземними, у насінні українського походження Оплот.
Гороху потрібно 66 кг азоту для того, щоби сформувати тонну зерна. Під час вегетаційного періоду посіви культури отримують його з повітря за рахунок бульбочкових бактерій. Технологія його вирощування має багато нюансів, але головний — захист від брухуса. До прикладу, в 2010 році тричі доводилося вносити інсектициди проти цього шкідника. Нині є потужні засоби захисту системної дії, які достатньо внести один раз за сезон при появі першої квіточки посівів. Як наслідок, маємо прекрасні результати, а саме наявність брухуса менше 10 одиниць на один кілограм зерна. Також важливо зазначити, що були такі випадки, коли ми зовсім не вносили азоту, а отримували пшеницю майже 60–70 ц врожаю на круг, класність зерна — не менше другого класу. Після пшениці сіяли соняшник і отримували в межах 4 т/га, також без застосування азотних добрив. Це підтверджує те, що горох забезпечує наступні культури азотом і дає можливість отримувати сталі й високі врожаї».
Органічні бобові
Зі слів Олексія Дона, керівника фермерського органічного господарства «Дон», що у Вінницькій області, з екологічними проектами також можна вдало працювати.
Інтенсивна форма землекористування з належним ставленням до природного середовища забезпечить процвітання і високу продуктивність фермерів. Цей аспект дуже важливий, особливо в органічному сільському господарстві. Коли «Дон» починав вирощувати бобові культури, було обмаль інформації. Наразі тут мають набагато більше можливостей для отримання необхідних знань. Але поінформованість не є запорукою успіху.
Вирощують нут, маш, а також зелену і червону сочевицю. Хочуть культивувати і таку маловідому культуру, як вігна — дуже довгі боби. «Постійно провадимо експерименти з різними сортами бобових. Спочатку випробовуємо їх вирощування на маленькій площі, а потім переносимо на більші, промислові. Однак ніяких гарантій при цьому не існує, адже органічне виробництво — це великі ризики. Цього року, наприклад, вперше зіштовхнулись із тим, що нут осипався. Імовірно посприяли невдалі погодні умови, адже раніше з таким не стикалися», — розповів Олексій Дон. У порівнянні з нутом маш — невибаглива культура. Загальний захист забезпечує добрі врожаї її зерна.
Теж саме можна сказати і про сочевицю. Вчасна її сівба — 90% успіху, навіть за відсутності опадів. Якщо засіяти з запізненням, то велика ймовірність, що вона потрапить під попелицю. Єдина складність для машу і сочевиці — потреба у роздільному збиранні комбайнами. Тому сьогодні варто вдосконалювати технологію виробництва, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Для співтовариства фермерів важливо знати, які заходи призводять до високої продуктивності сільськогосподарських культур зі збереженням здорового грунту.
Анна ГОРОБЧУК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
