Розвиток сільського господарства в Україні залежить від стабільного виробництва продовольчого і фуражного зерна. Кукурудза за потенційною продуктивністю займає у цій групі провідне місце. Технології вирощування її, що передбачають покращення агрофізичних властивостей, поживного та водного режимів ґрунту, фітосанітарного стану посівів в умовах постійного зростання цін, стають більш витратними. Отже, пошук шляхів скорочення витрат за умов зростання урожайності кукурудзи має першочергове значення.
Серед чинників, що впливають на отримання генетично обумовленої продуктивності гібридів кукурудзи на зрошенні, найбільше значення має формування оптимальної густоти стояння рослин, застосування науково обґрунтованої системи удобрення й обробітку ґрунту, раціональне використання поливної води та інтегрований захист рослин від шкідливих організмів.
Необхідна густота стояння обумовлюється висівом такої кількості насіння, за якої до моменту збирання на 1 га забезпечується густота стояння рослин: средньопізніх гібридів (Чонгар, Арабат, Приморський) 60–65 тис./га; средньостиглих (Азов, Асканія, Інгульський, Каховський) 65–70, середньоранніх (Сиваш, Скадовський) і 70–75 і ранньостиглих (Тендра) 75–80 тисяч рослин на гектар. Для забезпечення заданої густоти стояння рослин кукурудзи до збирання необхідно збільшити норму висіву за інтенсивних технологій, що базуються на глибокій зяблевій оранці на 10–15%, а на фонах чизельного глибокого і дискового мілкого обробітку норму висіву бажано підвищити, відповідно, на 15 та 20%.
Пізньостиглі гібриди кукурудзи (Наддніпрянська 50) рекомендується висівати на силос і зелений корм, зважаючи на пізнє звільнення ними полів у посіві на зерно. Густота стояння рослин у таких посівах повинна становити на 10–15% більше, ніж у середньопізніх гібридів. Сучасна технологія отримання високих урожаїв кукурудзи передбачає підбір гібридів, пристосованих до зональних ґрунтово-кліматичних умов. Крім того, вони повинні відповідати сучасним вимогам як за продуктивністю, так і скороченням енерговитрат на виробництво і післяжнивне доопрацювання зерна у зв’язку з добрим висиханням качанів на «корню» (низькою збиральною вологістю), що становить основу ресурсозберігання запропонованої технології.
Насіння кукурудзи господарства купляють на кукурудзокалібрувальних заводах. Воно має бути оброблене проти хвороб, шкідників і мікродобривами. Проте вітчизняне гібридне насіння не завжди відповідає вимогам, тобто маючи вдале калібрування, вони оброблені здебільшого від хвороб, а обробки від шкідників і добривами відсутні. Тому, за потреби, якщо поля значно заселені шкідниками і слабо удобрені, необхідно вжити заходів з усунення цього недоліку, тобто допрацювати насіння для конкретних умов.
З метою посилення росту рослин обробку проводять у поєднанні з будь-якими наявними комплексними водорозчинними добривами згідно з інструкцією їх застосування. З урахуванням стану посіву кукурудзи застосовують листове підживлення комплексними водорозчинними добривами у фазі 5–8 листків кукурудзи.
В умовах нинішнього року комплекс агротехнічних заходів під час весняного обробітку ґрунту під посіви кукурудзи повинен бути спрямований на максимальне збереження і накопичення вологи. У зв’язку з цим необхідно до мінімуму скоротити площі, де будуть застосовуватись глибокі ранньовесняні розпушування. Їх, за умов крайньої необхідності, виправдано проводити в нічний час, поєднуючи з боронуванням і тільки на полях, де зяблевий обробіток виконаний з утворенням великих грудок.
На більшості ґрунтів Півдня України річна доза добрив для одержання 12–14 т/га зерна на зрошенні має становити: азоту — не менше180–220, фосфору — 90–120 кг/га. На легких супіщаних ґрунтах необхідно також вносити калійні добрива з розрахунку 60–90 кг д. р. на гектар. Це середні дози, водночас аграрії за допомогою вчених Інституту зрошуваного землеробства НААН мають можливість їх уточнити на основі результатів агрохімічного аналізу зразків ґрунту для кожного поля окремо відповідно до фактичного вмісту елементів мінерального живлення.
Перед сівбою необхідно провести культивацію з одночасним внесенням ґрунтових гербіцидів. Кращий строк сівби — третя декада квітня за прогрівання шару ґрунту 0–10 см до 10–12 °C. Оптимальна глибина загортання насіння на важких за механічним складом ґрунтах сягає 6–8 см, на легких — 8–10 см, з одночасним внесенням 10 кг/га д. р. фосфорних добрив.
При дотриманні науково обґрунтованих режимів зрошення сучасні гібриди кукурудзи ранньої групи стиглості здатні формувати урожайність зерна 8,0–9,0 т/га, середньостиглої — 10,0–12,0, а пізньостиглої — 12,0–14,0 т/га.
На посівах зернової кукурудзи до утворення 12–13 листків у середньоранніх і середньостиглих гібридів та 14–15 листків у середньопізніх і пізньостиглих гібридів, а також після фази формування зерна вегетаційні поливи можна призначати за вологості ґрунту на 10–15% НВ нижче оптимальної, але фактична поливна норма не повинна перевищувати максимальних показників, рекомендованих для площ із різними рівнями ґрунтових вод.
У критичний період, який, залежно від скоростиглості гібридів, становить 40–48 діб, треба забезпечити підтримання оптимальної вологості у розрахунковому шарі ґрунту, оскільки протягом нього на кожні 100 м³ поливної води посів формує 0,27–0,33 т/га зерна.
Якщо після закінчення критичного періоду спостерігається бездощова погода з температурами повітря, які перевищують середні багаторічні показники, то до фази молочної стиглості зерна поливами слід підтримувати оптимальну вологість ґрунту на рівні 70% НВ у шарі ґрунту 0,5 м.
Кукурудза дуже чутлива до низької вологості повітря під час запилення рослин. Тому, якщо в цей період спостерігається повітряна посуха, то необхідно застосовувати освіжаючі поливи нормою 50–100 м³/га, які запобігають утворенню череззерниці у качанах і підвищують урожайність зерна на 1,5–1,8 т/га.
При вирощуванні кукурудзи на силос вегетаційними поливами слід підтримувати оптимальну вологість розрахункового шару ґрунту, починаючи з фази 9–10 листків (початок періоду інтенсивного листоутворення) і до закінчення критичного періоду. В подальшому, до початку молочної стиглості зерна, поливи можна призначати за вологості ґрунту на 10–15% НВ нижче оптимальної.
Анастасія МАЛЯРЧУК, канд. с.-г. наук
Інститут зрошуваного землеробства НААН
Володимир МАЛЯРЧУК, канд. с.-г. наук
Південно-Українська філія УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого
