У світовому землеробстві нут посідає третє місце серед зернобобових культур за посівними площами, поступаючись лише сої і квасолі. Основні посіви зосереджені в Індії, Пакистані та Афганістані, а також у посушливих районах Європи, Америки та Африки.
Нут — найбільш посухостійка культура серед бобових. Завдяки міцній кореневій системі та раціональному використанню вологи, він найбільше пристосований для вирощування в умовах недостатнього зволоження. Це єдина бобова культура, яка дає сталі високі врожаї в засушливих та спекотних умовах. Разом із тим, він добре реагує на зрошення.
Впровадження нуту у сівозміну дає змогу збагатити ґрунт азотом, а також отримати добрий попередник для всіх зернових культур. Він потребує внесення невеликої кількості азотних добрив лише на початку вегетації, оскільки на його коренях утворюються бульбочки з азотфіксувальними бактеріями, які засвоюють азот із повітря, забезпечуючи потребу в ньому у період подальшого розвитку. До того ж після збирання цієї культури на кожному гектарі залишається 80–120 кг вільнодоступного азоту. Окрім посухостійкості, нут відзначається ще й морозостійкістю.
Біологічні особливості нуту
Сходи витримують заморозки до 6…8 °C, що дає змогу висівати культуру в ранні строки, забезпечуючи максимально продуктивне використання весняної ґрунтової вологи для отримання швидких дружніх сходів. Нут практично не має спільних із зерновими культурами хвороб та шкідників, якими зазвичай насичені зернові сівозміни. Він дозріває пізніше, ніж основні зернові культури, тому строки збирання не збігаються, що дає змогу ефективніше використати техніку. Дружнє дозрівання насіння нуту на рослині уможливлює збирання прямим комбайнуванням. За перестоювання на корінні культура не вилягає і не осипається, тому затримання зі збиранням не є критичним фактором.
Особливо привабливим є те, що, окрім агротехнічної користі, нут має ще й високу економічну перевагу. Залежно від сортів, умов вирощування та відповідної агротехніки, врожайність нуту може сягати від 20 до 40 ц/га. Оптимальними умовами для росту та розвитку рослин культури є:
- максимальне очищення полів від бур’янів механічним способом після збирання попередника та безпосередньо перед сівбою нуту;
- внесення ґрунтових гербіцидів до сходів культури;
- застосування страхових гербіцидів проти злакових бур’янів до початку цвітіння рослин нуту.
Найскладнішою проблемою є захист від бур’янів.
- Хоча застосування страхових гербіцидів і є основною передумовою для вирощування сталих урожаїв нуту, варто зазначити, що немає жодного надійного страхового гербіциду для широколистих бур’янів. За не провального застосування гербіцидів, які вносяться на інших бобових культурах (горох, соя), рослини нуту пригнічуються або повністю знищуються.
- Нут дуже чутливий до залишкової дії деяких гербіцидів, які застосовувалися під час вирощування попередніх культур.
- Наявність великої кількості вегетуючих бур’янів на період збирання може призвести до погіршення якості нуту. Вологі залишки бур’янів здатні не тільки підвищувати вологість бобів, але й фарбувати їх, що призводить до погіршення товарного вигляду.
Як мінімізувати вплив бур’янів?
- Нут потрібно розміщувати на найбільш чистих від бур’янів полях. Захист від них потрібно починати ще під час вирощування попередників. Але для цього не можна використовувати гербіциди з тривалою післядією.
- Найефективнішим прийомом у захисті нуту від бур’янів є боронування посівів. Перше проводять до появи сходів нуту. Приблизно на 4–5 день після сівби. При цьому треба стежити за проростанням насіння (щоб не було паростків близько від поверхні ґрунту). Таке боронування ефективне не тільки для того, щоб знищити перші ниткоподібні проростки бур’янів, але і вирівняти поверхню ґрунту.
Наступне бажано виконати після сходів, коли рослини нуту добре укореняться, і висота рослин буде достатньою, щоб їх не засипало (приблизно 5–6 см). Боронування бажано повторити через 7–10 днів. Його треба проводити поперек рядів або по діагоналі з мінімальною швидкістю. Боронування — ефективний прийом, який дозволяє у посушливих умовах повністю відмовитися від гербіцидів.
Завдяки плідній праці вітчизняних селекціонерів нині виведено низку високотехнологічних, високопродуктивних і стійких проти хвороб сортів, що прогнозує поступове зростання посівних площ під нут.
За рядкового способу в Південному Степу України рекомендують висівати 500–550 тис./га схожих насінин, за стрічкового — 400–450 тис./га, за широкорядного — 300–350 тис./га. Важливою умовою отримання дружніх сходів є рівномірне загортання насіння на однакову глибину та у вологий шар грунту.
Кращі сорти нуту для вирощування
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
