Хвороби сої — один з основних факторів, які дестабілізують виробництво продукції в Україні. У світовому рослинництві для її захисту все частіше застосовують препарати біологічного походження. Біопрепарати порівняно з пестицидами хімічного походження мають високу окупність, нешкідливі для людства, тварин і навколишнього середовища. Серед високоефективних і найменш витратних розробок вітчизняної аграрної науки за останні роки вагоме місце належить впровадженню вітчизняних регуляторів росту рослин.
Одним зі способів стимуляції росту і розвитку рослин, підвищення урожайності, якості насіння сої, а також стійкості рослин до шкідників і хвороб є застосування регуляторів росту. Широке використання регуляторів росту рослин, які мають різнобічний спектр дії, сприяє значному зниженню обсягів застосування засобів захисту рослин від шкідників і хвороб. Крім того, володіючи антистресовими властивостями, регулятори росту підвищують стійкість рослин до низьких і високих температур, надлишку води, посухи та заморозків.
Застосування регуляторів росту забезпечує:
- підвищує польову схожість;
- розвиток розгалуженої кореневої системи;
- прискорює ріст і розвиток кореневої системи, яка забезпечує ефективне засвоєння поживних елементів, у тому числі малорозчинних сполук фосфору;
- зменшення вилягання посівів;
- підсилює розвиток поверхні листа, підвищує вміст фотосинтетичних хлорофілів;
- посилює стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища, таких як високі температури, нестача або надлишок світла і вологи;
- підвищення врожайності на 15–20%;
- покращує якість продукції.
Виробники пропонують великий спектр хімікатів, у тому числі і регулятори росту рослин, інокулянти, які могли б суттєво збільшити врожай культури. Проте нестача фінансових ресурсів іноді стримує впровадження у сільськогосподарське виробництво наукових розробок, які передбачають застосування цих хімікатів.
Успіх застосування сучасних технологій вирощування сої залежить не тільки від якісного і своєчасного виконання усього комплексу технологічних заходів, але значною мірою від конкретно взятого агротехнічного прийому, який повинен відповідати як агрокліматичним умовам виробництва, так і сортовим особливостям сої.
Невід’ємною частиною інтенсивних технологій вирощування є використання регуляторів росту рослин.
Підтверджено необхідність обробки насіння сої регуляторами росту, які сприяють значному підвищенню продуктивності культури за незначних економічних витрат. Виведення нових сортів сої викликає необхідність проведення досліджень ефективності використання регуляторів росту рослин як в чистому вигляді, так і за інших умов.
Сучасні регулятори росту рослин об’єднані в три великі групи:
- гормональні інгібітори росту — етилен, абсцизова кислота (АБК);
- гормональні стимулятори росту — ауксин, гібберелін, цитокінін та їх синтетичні аналоги;
- стимулятори та інгібітори росту: ендогені — феноли, кумарин, вітаміни; екзогені — ретарданти, морфактіни.
Вони різняться специфічністю дії, обумовленою різною хімічною природою, яка визначається типом гормону. Кожний клас фітогормонів має певний характерний вплив і, залежно від об’єкту або концентрації, може впливати на різні ростові процеси. Потрібно відмітити, що молекулярна природа та механізм дії більшості фітогормонів остаточно не вивчені, що пов’язано з широтою спектра фізіологічної їх дії та подібністю складу препаратів. Серед хімічних речовин, які застосовують для підвищення продуктивності рослин, важливе місце посідають фізіологічно активні форми гумінових кислот.
Існує дві точки зору відносно ефективності гумінових кислот. Одні вчені вважають, що вони покращують фізико-хімічні властивості ґрунту і через них створюють більш сприятливі умови для росту і розвитку рослин. Встановлено, що гумінові кислоти позитивно діють на рослину завдяки ауксинам, які регулюють ріст і розвиток рослин, посилюють розвиток кореневої системи та надземної маси, суттєво впливають на фотосинтез і утворення хлорофілу. Гумат натрію у малих дозах стимулює ріст рослин і підвищує опір до несприятливих факторів, але у великих пригнічує рослини.
На противагу існують і протилежні думки щодо обробки насіння регуляторами росту. Окремі вчені вважають, що використання регуляторів росту для оброблення насіння є неефективним, тому що до 90% препарату залишається у ґрунті з оболонкою насіння.
Регулятори росту рослин сприяють підвищенню біологічної, господарської ефективності рослинництва, зниженню вмісту в кінцевій продукції нітратів, іонів важких металів, радіонуклідів. Регулятори вирізняються значною антистресовою дією, що доведено численними дослідами.
Слід враховувати, що регулятори росту рослин потрібно використовувати у відповідних дозах згідно зі строками і способами застосування. Порушення цих вимог може призвести до зниження очікуваного ефекту.
Що стосується сої, то в сучасних технологіях її вирощування особливе значення має правильний добір мікробіологічних препаратів, так званих інокулянтів, та їхнє поєднання із регуляторами росту рослин. Завдяки останнім інтенсифікується розвиток азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих бактерій.
Ефективність рістрегулювальних препаратів значною мірою залежить від способу їхнього застосування (обробка насіння чи обприскування посіву). Регулятори росту рослин використовують не тільки під час обробки насіння — ними обприскують посіви у відповідні фази розвитку рослин, критичні за умовами вирощування й елементами живлення. Для сої — це фази бутонізації та цвітіння. Обприскування посівів регуляторами росту доцільно об’єднувати з внесенням пестицидів у бакових сумішах, а також рідких комплексних добрив і мікроелементів. Найефективнішим методом є поєднання мікробних препаратів із регуляторами росту рослин під час обробки насіння та обприскування посівів сої.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
