Попри зростання посівних площ минулого року на 120 тис. га, до 2 млн га в Україні зібрано майже на 400 тис. т менше, ніж у 2016-му (3,9 млн т проти 4,3 млн т). При цьому середня урожайність сягала 1,96 т/га проти 2,31 т/га позаминулого року. Під дощі і низькі температури попали переважно сорти іноземної селекції та GM-соя. Іноземні компанії, рекламуючи свої сорти сої, називали врожаї по 5-6 т/га і навіть більше, неправдиво показували і тривалість періоду вегетації. Реалії зовсім не такі оптимістичні.
Звичайно, врожаї 5-6 т/га і навіть більше можна отримати, але за певних сприятливих умов та дуже високих доз добрив, чого насправді мало хто робить, бо нерентабельно.
У сої найбільш чутливими є період цвітіння, формування генеративних органів, налив насіння. Якщо в цей час буде сухо і висока температура (що ми часто і спостерігаємо), сподіватись на високий урожай не доводиться. У 2016 р. в період наливу насіння сої у наших умовах (Чабани, Київська обл.) пройшли невеликі дощі, що і призвело до того, що врожай насіння сортів Сузір’я, Вільшанка, Голубка, Устя, Сіверка, Хвиля, Ворскла, Переяславка, Вишиванка був на рівні 3 т/га, Муза — понад 4 т/га (недалеко до 5 т/га). І це на сірих лісових ґрунтах і удобренні N30Р60К60.
Торік, коли в цей період і раніше від сходів до кінця достигання не було зовсім ніяких опадів, урожай насіння знизився до 2,0-2,5 т/га, сої Муза — до 2,4 т/га. Урожай Арніки (2,5 т/га) зібрано 19 серпня, інших сортів — до 21 вересня, тобто до початку дощів і похолодання. Не менші врожаї насіння зазначених сортів в умовах тривалої і жорстокої посухи повітря, яка спостерігалась майже протягом усього вегетаційного періоду 2017 р., виростили в окремих господарствах Київщини, сої Арніка в сільськогосподарському підприємстві «Інтерагро Сквира» — по 2,9 т/га.
Вологість насіння у всіх вищезазначених сортів була 12%. Вологість же насіння пізніших сортів, які збирали в проміжках між дощами, досягала 20-30%. В окремих випадках воно просто не вимолочувалось і все травмувалось; частина сортів, які не визріли, залишились незібраними до настання зими. Хто може гарантувати, що такі умови не повторяться знову?
Попри те, що в 2017 році постраждали також посіви GM-сої, багато виробників знову незаконно її сіють в Україні, і це в той час, як уряди багатьох країн почали відмовлятись від виробництва GM-продуктів, або ввели жорстокі правила, які обмежують їх оборот для населення. У світі зростає невдоволення та опір людей застосуванню ГМО. У тій же Америці майже 30 % жителів вважають, що вживання ГМО може призвести до серйозної шкоди здоров’ю, 60 % кажуть, що якби знали про вміст ГМО, то не стали б їсти таку продукцію, а дев’ять із десяти хочуть запровадження її маркування.
В англійських школах заборонено вживати трансгенну картоплю та продукти з неї. У світі з’явилося багато зон і держав, вільних від ГМО. Так, міністри сільськогосподарських країн Африки (крім ЮАР) заборонили ввіз GM-продукції на свою територію. В Індії активно обговорюється питання про заборону використання трансгенних компонентів у продуктах. Проявив обережність і Китай, який встановив багатоскладну процедуру тестування і ліцензування. На сьогодні у 32 країнах світу створені зони, вільні від ГМО, а 6 країн — Польща, Греція, Швейцарія, Австрія, Венесуела і Чилі — оголосили себе повністю вільними від ГМО. У тих європейських країнах, де продаж продуктів із вмістом ГМО дозволено, маркування є обов’язковим, якщо вміст трансгенних компонентів перевищує 0,9 %. У Великобританії вступив в силу закон, який наказує продавати дітям тільки здорову їжу і забороняє реалізувати їм, крім GM-продуктів, і звичайні картопляні чіпси.
У США, основному виробнику і постачальнику ГМО і GM-продуктів, закону про маркування немає. Проте там діють інші правила. Наприклад, забороняється перевозити звичайні продукти разом із трансгенними. А для любителів модифікованих продуктів відкриті спеціалізовані магазини, де ціна на них на порядок нижча за звичайні. Більше того, штати Каліфорнія і Аляска оголосили себе зонами, вільними від ГМО і ГМП.
В Україні немає наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання ГМО людьми і сільськогосподарськими тваринами в довгостроковій перспективі, а також не розроблено процедури проведення експертизи ГМО щодо можливого негативного впливу на здоров'я людей та довкілля.
«У нашій державі не існує єдиного державного органу, який би координував усі питання, пов'язані із застосуванням ГМО. Хоча й було прийнято Закон «Про державну систему біобезпеки під час створення, випробування, транспортування та використання генетично модифікованих організмів» (№3595 від 31.05.07) та декілька постанов Кабінету Міністрів, які створені для регулювання ГМО, але відомча неузгодженість завдає шкоди інтересам держави», — вважають екологічні експерти.
За неофіційними даними, щороку в Україні зростають посівні площі під генетично модифікованими сільгоспкультурами, насіння яких у великій кількості нелегально завозиться на територію України з інших країн. Представники канадських компаній, намагаючись обдурити наших виробників, відкрито рекламують трансгенні сорти сої, завуальовано називаючи їх «соєю під раундап», і часто крадуть назви наших українських сортів, присвоюючи їх трансгенним сортам.
Дайте тільки можливість зареєструвати хоч один трансгенний сорт рослин в Україні, і тоді можна починати іноземним державам диктувати свої умови використання їхнього інтелектуального продукту. Тоді будемо робити те, що нам накажуть, якщо ми вже у ВТО (Україна із травня 2008 р. — член ВТО), і ми повинні будемо виконувати правила запровадження інтелектуальної власності. Судячи з всього, ці прогнози збуваються, оскільки збільшуються посіви трансгенних культур, особливо сої.
Трансгенна соя вже зараз наносить велику шкоду українським сортам, засмічуючи їх. На жаль, деякі відповідальні працівники вважають, що це вітчизняні сорти є генетично модифікованими, не розуміючи, що цього в принципі не може бути. Вони вимагають від українських виробників насіння (причому найбільше тиснуть на науково-дослідні установи) робити аналізи вирощуваного насіння на вміст ГМО, які коштують 600 грн за кожну партію. Як і треба було чекати, в насінні сортів сої науково-дослідних установ, де ведеться селекція і насінництво, ніякого ГМО не знайдено, а в насінні деяких виробників було виявлено. Це є результатом засмічення. При цьому знижується імідж українських сортів від такої «реклами».
Можливо, законопроект №7186 «Проект Закону про державний контроль за генетично модифікованою продукцією у сільському господарстві та харчовій промисловості», який зареєстровано в Верховній Раді України, дозволить хоч якось виправити ситуацію, звичайно, якщо він буде прийнятий.
В’ячеслав МИХАЙЛОВ, головний науковий співробітник ННЦ «Інститут
землеробства НААН», доктор с.-г. наук, професор, член-кореспондент НААН
