«Яка там посівна — тут кукурудза ще в полі стоїть», — роздратовано кине аграрій і продовжить розмірковувати, де взяти ще комбайнів. Саме так, цьогоріч багато де пощастило із липневими дощами, а тому є що збирати і на соняшникових, і соєвих, і, звичайно ж, кукурудзяних полях. З одного боку, добре, та з іншого — маємо вічну проблему із зернозбиральною технікою. А відтак, запізнюємося не лише з термінами збирання врожаю, але й із підготовчими роботами на наступний сезон.
Якщо вдасться зібрати ту ж таки кукурудзу до морозів і встигнути пройтися бодай дисковою бороною по стерні — це ще добре. А якщо ні, то будуть у нас чергові березневі жнива і передпосівна лихоманка. Сумно, та іншої ради немає, аніж придбання додаткових комбайнів…
Так чи інакше, маємо принаймні частково підготуватися до весни вже зараз. Розпочавши із такого неочікуваного фактору, як… придбання комплектуючих до сівалок, передпосівних культиваторів, тракторів та обприскувачів. Річ у тім, що саме у жовтні-листопаді більшість виробників техніки пропонує на запасні частини найнижчу у році ціну — може бути на 5% дешевше, а може й на 15%. Тому бажано знайти декілька годин часу чи делегувати спеціаліста, аби встигнути скористатися можливістю заощадити кошти і підготувати техніку до весни, щоб не мати потім клопотів.
На тих полях, де ми вже зібрали врожай культури-попередника, варто потурбуватися про підготовку до посівної з огляду на обробіток грунту та мінеральне живлення. На сьогодні дедалі більшої популярності набуває такий підхід, який передбачає виконання усіх грунтообробних операцій з осені, аби навесні відразу запускати сівалку. Що це нам дає? По-перше, мінімальні втрати вологи, а по-друге, проведення сівби ярих культур в оптимальні агротехнічні терміни. Наскільки це реально? Знову ж таки впираємося в обмаль технічних засобів… Хоча господарств, котрі практикують такий підхід, досить багато.
За наявності великої кількості пожнивних решток, тим паче твердих, настійно рекомендовано застосовувати оборотну оранку зі спеціальними передплужниками. Як би нам того не хотілося, однак по тій же таки кукурудзі часто немає іншої ради, аніж добротний плуг. І після того — добрий культиватор здатний підготувати відразу поле до сівби.
Та не завжди. На практиці маємо купу варіантів: дискування, часто в два сліди; прохід потужного стерньового культиватора або ж глибокорозпушувача; застосування агрегатів для вертикального обробітку грунту тощо. Що є особливо важливим під час роботи на полі, де росла кукурудза? Правильно — забезпечення нормальних умов для сівби навесні, а отже, ефективно повестися із твердими пожнивними рештками, надто кореневищами. Себто потрібно їх або закопати «на той світ» або ж розтрощити і перемолоти. Із першим завдання впорається добротний оборотний плуг, а з другим — агрегати для вертикального обробітку грунту або ж конструктивно споріднені моделі.
У всякому разі доречним буде якісний прохід полем глибокорозпушувача з метою подолання ущільнень у грунті. Цю процедуру рекомендується здійснювати не рідше, аніж раз на три-чотири роки. При цьому звернімо увагу на те, що сьогодні глибокорозпушувачі дедалі частіше застосовуються у комплексі з бункером для добрив. Річ у тім, що за допомогою таких агрегатів можна загнати гранули на недосяжну навіть для оборотної оранки глибину, причому на декількох рівнях: умовно кажучи, на 25, 35, 45 см… У такому випадку коренева система рослин розвиватиметься вглиб у пошуках живлення, що позитивно вплине і на врожайність рослин, і на їх стресостійкість.
Листопад — чудова нагода «зарядити» грунт таким специфічним ефективним видом добрив, як безводний аміак. Сьогодні доступним є і ранньовесняне внесення безводного аміаку, однак ми радили б замовити його внесення саме зараз. Ефективність цього виду добрив є безсумнівною, оскільки доступний азот тут відіграє роль каталізатора засвоєння інших елементів живлення.
Загалом, враховуючи зміну кліматичних умов та перманентне подорожчання добрив, для кожного господарства з’являється сенс переглянути власну стратегію внесення мінеральних добрив, починаючи з осені.
По-перше, ми маємо орієнтуватися не просто на абстрактні математичні викладки, а на реальні і точні аналізи грунтів на різних полях. Агрономові в умовному 1975-му році було трішки простіше: він знав, що вирощуватиме врожай на десятиріччями угноєних полях, а тому не зважав на мікроелементи, і він завжди міг додати азоту: селітри і карбаміду не бракувало. Ми ж мусимо враховувати ймовірний дефіцит низки важливих мікроелементів і відповідно планувати підживлення посівів. Потреба в традиційних органічних добривах є настільки гострою, що рано чи пізно це вселить нове дихання у тваринництво.
По-друге, традиційне розкидання гранульованих добрив вагонами полем виглядає достеменним марнотратством. Значна їх частина йде на поживу бур’янам, провокуючи підвищені витрати на гербіциди та неминучу втрату вологи в грунті. Тому сьогодні є сенс якомога вищу частку добрив давати безпосередньо під час сівби, чи під корінь під час підживлень та позакоренево. Як варіант — перехід до смугового обробітку грунту та цільового підживлення посівів.
Дедалі більшої актуальності набувають і інноваційні види добрив — легкорозчинні багатокомпонентні гранули, які можна давати під час сівби разом із насінням, а також РКД (рідкі комплексні добрива). Ступінь засвоєння у таких видах добрив є набагато вищим у порівнянні з традиційними, а відтак, компенсується їх на перший погляд вища вартість.
Одним із найважливіших завдань у разі підготовки до весняної посівної є неспішний продуманий вибір насіння: сортів і гібридів зі специфічними властивостями, виробників і дистриб’юторів. Як свідчить досвід, такі ресурси краще обирати на випередження, аби встигнути взяти те, що користується найвищим попитом і за нагоди перевірити схожість насіння. Немає нічого гіршого, аніж купувати насіння за два дні до посівної, причому брати маловідомий і залежалий гібрид під гаслом: «Спробуйте, не пошкодуєте!»…
Так чи інакше, але весняного «воза» краще таки готувати навіть не взимку, а ще з осені. До цього спонукає неймовірно коротке агротехнічне вікно для сівби навесні і здоровий глузд. На той момент, коли у поле можна зайти трактором, найчастіше температура вже сягає рекомендованих поділок для сівби більшості ярих культур. Тому замість того, щоб гарувати культиваторами, боронами та котками, краще усе ж таки сіяти у вологий життєдайний грунт.
До речі, проблему з нестачею тракторів та широкозахватних агрегатів восени можна вирішити доволі несподіваним способом. Сьогодні відомі світові виробники грунтообробної техніки спеціально пропонують моделі, спроможні працювати із тракторами потужністю від 110 к. с. Тобто з тими машинами, котрі в листопаді здебільшого простоюють. Декілька десятків гектарів на день додатково — і підготовка до весняної посівної піде веселіше.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
