Надалі ми вестимемо мову передусім про такі поширені види рідких добрив, як аміачна вода і КАС, і менш популярні, однак перспективні РКД — рідкі комплексні добрива. Безводний аміак — тема окрема, і не зовсім, так би мовити «рідинна».
Аміачна вода
Це один із найефективніших видів азотних добрив у співвідношенні «ціна/якість». Аміачна вода має прийнятну вартість, легко засвоюється рослинами, а технологія її внесення є досить простою. На сьогодні цей вид рідких добрив застосовується приблизно на 10% оброблюваних площ в Україні, що є красномовним показником у порівнянні з тим же безводним аміаком, який вносять заледве на 1,5–2% усієї площі полів в Україні.
Вартість одиниці діючої речовини в аміачній воді майже вдвічі нижча, аніж у гранульованій аміачній селітрі. Ну а вартість транспортування, зберігання та приготування є приблизно порівнюваною. Вміст діючої речовини в аміачній воді становить лише 20%, іноді 16–17%. Усе інше — це вода, яка потребує ємкостей відповідного обсягу.
Ще один показовий аспект, який вигідно підкреслює доцільність внесення аміачної води — відсутність залежності від погодних умов та вологості. На відміну від гранульованих добрив.
Завважимо, що аміачна вода безпосередньо сприяє нарощенню зеленої маси в рослинах та підвищенню вмісту білків у зернових. Цей вид добрив бажано заробляти в грунт на глибину 10–12 см, аби запобігти випаровуванню. Оптимальний час його внесення — осінній обробіток землі, хоча досить часто його вносять і навесні, вичікуючи не менше 10 днів перед сівбою.
На відміну від безводного аміаку чи меншою мірою КАС аміачна вода не потребує якихось особливих умов для зберігання у господарстві. Власники мають обладнати резервуари з розрахунку кількамісячне зберігання аміачної води. Як відомо, добрива краще купувати в «несезон». Це може бути металева герметична тара, наприклад ємкості для зберігання пального. Це повинні бути герметичні сталеві ємкості зі справним рівнеміром та манометром, де обов’язково мідні елементи мають бути замінені на чавунні чи виготовлені з інших стійких матеріалів.
На відміну від КАС аміачну воду слід вносити винятково під грунт. Культиватори, які можуть проводити такі операції, оснащені робочими органами, які підрізають шар рослинного покриву чи шматок поверхні грунту. Це можуть бути сошники, диски, лапи чи плоскорізи, розташовані внизу рами. Після цього з трубопроводів, через систему розподілення (барабан) та спеціальні трубки всередину в грунт спрямовується робоча рідина.
В принципі дати повну норму азоту на поле таким чином навряд чи можливо, інакше культиватор довелося б заправляти на кожному гектарі, однак у випадку із більшістю культур це і не потрібно. Та ж кукурудза вимагає більшу частину азоту вже у другій половині вегетації. Тому головне завдання внесення аміачної води — допомогти мікроорганізмам «перетрубити» пожнивні рештки та дати доступний азот посівам на старті.
КАС
Карбамідно-аміачна суміш, яку скорочено називають КАС, належить до найбільш ефективних видів азотних добрив і є незамінним під час проведення підживлень посівів. Це суміш водних розвиднів карбаміду та аміачної селітри, в якій вміст діючої речовини становить до 32%. Воно має досить тривалу дію, при цьому активна речовина в КАС майже не втрачається. Діюча речовина в КАС міститься у трьох формах: нітратній, амонійній та амідній. Перша відразу ж засвоюється рослинами, друга спочатку переходить у нітратну форму, а потім діє, і нарешті амідна форма переходить в амонійну, а потім у нітратну. Тобто, внісши одноразово КАС, можна бути певним, що протягом досить тривалого проміжку часу рослини отримуватимуть доступний азот.
Робота із цим рідким добривом є набагато простішою та безпечнішою для персоналу у порівнянні з іншими видами рідких азотних добрив. Також правильне внесення КАС є фінансово більш вигідним у порівнянні з більшістю видів гранульованих азотних добрив завдяки його доступності та пролонгованості дії.
КАС є одним із найпроблемніших видів добрив у плані закупівлі та зберігання. Як правило, коли воно потрібне, то його немає у постачальників, тому карбамідно-аміачну суміш ліпше закуповувати заздалегідь. А для цього необхідно мати спеціальні ємності для зберігання, які можна заповнювати не більш аніж на 80–85%. До речі, в них всі крани та деталі із кольорових металів слід замінити елементами, виготовленими зі склопластику, полівініл-хлориду чи нержавіючої сталі. В якості прокладок застосовують пластинчасту гуму на основі стирольного каучуку.
Завдяки мінімізації втрат діючої речовини після внесення карбамідно-аміачна суміш чудово підходить для осіннього внесення у грунт. Головна вимога тут: провести обробіток ґрунту (основний чи мінімальний) та використовувати ті форми КАС, які не кристалізуються за помірних морозів. Це КАС-28 (витримує до -17оС) та КАС-30 (до - 9оС).
Підживлення посівів КАС оптимально виконувати за допомогою обприскувачів чи навіть переобладнаних цистерн. При цьому слід пам’ятати, що підживлення рослин, які перебувають у стані вегетаційного спокою, є недопустимим.
Оптимальним способом внесення КАС під час сівби є лінійно-стрічковий, який забезпечує найстійкіші результати, оскільки азот потрапляє у верхній шар грунту в оптимальний момент. Втім, лінійно-стрічковий спосіб не дасть бажаного ефекту за нестачі вологи.
Підсумовуючи, слід наголосити, що сьогодні саме КАС є найбільш ефективним варіантом підживлення рослин з точки зору простоти внесення та фінансових витрат.
РКД (рідкі комплексні добрива)
Хоча основою рідких комплексних добрив найчастіше є саме карбамідно-аміачна суміш, ми навмисне виділяємо їх в окремий вид. Річ у тім, що на сьогодні їх застосування шириться і за правильного підходу саме РКД, до складу яких можуть входити, окрім азоту, фосфору і навіть калію (у вигляді суспензій), усі необхідні рослинам мікроелементи.
РКД — товар штучний і недешевий, особливо якщо проаналізувати вартість кількохлітрових ємностей із готовими сумішами, що пропонуються на ринку. Тому застосовуються вони найчастіше для операцій, які передбачають максимальну точність внесення та ефективність. Це позакореневе підживлення у критичні моменти вегетації та припосівне внесення. Як правило, це можливість дати рослинам дещицю легкодоступного азоту і фосфору разом із, наприклад, бором, цинком і молібденом, залежно від культури.
Однак РКД цілком можуть використовуватися для основного внесення елементів живлення у разі застосування специфічних технологій, скажімо, стрип-тілл. У цьому разі посилена норма добрив може даватися безпосередньо у лінію, де буде висіяне насіння. Як варіант, може застосовуватися прикореневе підживлення окремих культур або ж внутрішньогрунтове внесення у міжряддя за допомогою аплікаторів.
Слід наголосити, що впродовж останніх років в Україні поширюються технології приготування рідких комплексних добрив безпосередньо у господарствах. В цьому разі вартість їх виготовлення суттєво здешевлюється — в окремих випадках у десятки разів. Однак для цього необхідно інвестувати кошти у спеціальне обладнання для приготування РКД та підібрати правильні агрегати для внесення. Це все обійдеться у чималі кошти, проте, як свідчить досвід, правильне застосування РКД дає змогу підвищити реальну врожайність кукурудзи чи озимої пшениці на 10–15%.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
