Анатолій Бойко із села Лемешівка Яготинского району Київської області вирощує сою, соняшник, кукурудзу… А ще він — фанат гороху. Відводить під нього 60 га із тих 502, що має в обробітку.
Ми зустрілися щойно після того, як він зібрав новий урожай. Перед тим, як їхати в поля, почали розмову у селі Лозовий Яр — на обійсті, яке раніше належало «Сільгоспхімії». Бойко працював там начальником механізованого загону. Але з 1993 року став фермером, заснував господарство «Зернівка».
Ще не перевіяний горох купками лежить під навісом. Цього року Анатолій Бойко посіяв 60 га. Вподобав вже давно вітчизняний сорт «Зіньківський», а також використовує «Готівський», виведений у Чехії. «Хтось, може, скаже, що я — старомодний. Навіщо горох? — каже він. — Зараз фермерові великого розуму, мовляв, не треба. Купив німецьку техніку, французьке насіння, тоді лий у землю безводний аміак — і прибуток забезпечено! А земля тоді що?.. Стає якимось субстратом…».
Але не тільки турбота про землю, на який виріс і живе, є причиною інтересу до цієї бобової культури. Фермер пояснює: «Горох я сію із тієї причини, що кращого попередника, ніж він, просто немає — це однозначно. У мене бракує коштів, щоб купляти багато міндобрив. За рахунок правильної сівозміни ми й отримуємо нормальні врожаї».
Звісно, будь-який агроном знає, що бобові — чудове джерело азотизації ґрунту. Але наскільки горох цікавий з точки зору бізнесу? В усьому світі на нього великий попит. Бізнесмени з Індії й Африки шукають, де можна купувати великі партії цієї культури… Та в Україні горох поки що не такий уже й чемпіон із прибутків, вважає Бойко. «Беремо 2016 рік: за тонну гороху давали 8–10 тис. грн. А от у 2017-му ціна впала до 5 тис. І нині десь на тому ж рівні тримається. Торік з нього рентабельність у мене була усього 6%».
Однак попит відчувається. Поки ми спілкуємося, Анатолієві Борисовичу кілька разів дзвонять трейдери з пропозицією продати щойно зібраний горох. А потім один із них під’їжджає на тік — представник трейдингової компанії «Манат». Питає дозволу оцінити якість нового врожаю. «Подивися, тільки ж ми його ще не чистили. А як збирали, був вологий, то це трохи підсохнув».
Прошу трохи докладніше розповісти про цьогорічну погоду й умови збирання. Непроста ситуація склалася — влітку майже протягом місяця настирливо лили дощі. А це ж не рис, йому стільки вологи не треба. Горох поліг… Але Бойко вдало озброївся технікою — придбав комбайн «Сампо». До минулого року ФГ «Зернівка» зернозбиральні комбайни орендувала, власного не було. Нарешті Анатолій Бойко вирішив скористатися можливістю і купив машину у кредит на чотири роки, внісши лише 30% вартості. Його продала компанія «Астра», а гроші надав «Піреус-банк». Крім того, він також виділив фермерові обігові кредитні кошти під новий фінансовий інструмент, який з’явився у вітчизняному АПК — аграрні розписки. Це такий документ, після підписання якого сільськогосподарський товаровиробник отримує у кредит гроші чи матеріально-технічні ресурси під заставу майбутнього врожаю.
«Сампо» — маневрений, надійний, саме такий, як треба. Так каже фермер Бойко. Хоча дебют фінського комбайна на українських полях, де поліг мокрий горох, виявився нелегкою справою. «Після збирання врожаю він вийшов із поля, як після Курської дуги. Ремені порвало… Дзвонимо у техсервіс в «Астру», вони — до фінів-виробників, а ті неймуть віри: «Найн! Такого не може бути!». Але ж є… Однак комбайн добрий — в цілому витримав випробування».
Виходимо на подвір’я, де сушаться під серпневим сонцем купи гороху. Анатолій Бойко і трейдер фірми «Манат» оцінюють якість продукту, торгуються. Очевидно, що Бойко продає урожай «із коліс», як і багато інших українських фермерів. Пояснення теж типове: «Я вимушений так діяти. Бо треба платити зарплату й податки, внески за кредити, за землю й інші платежі».
Склади для зерна у ФГ «Зернівка» наразі відсутні, довго тримати горох немає де. Діє у Яготині новий елеватор, але він належить холдингові «Кернел», проте той зберігає там насамперед своє. Ще є неподалік старе бетонне зерносховище, з яким працювати можна, однак це складнення логістики… І знову ж таки як вгадати з ціною? Не факт, що вона сильно підніметься, а за зберігання й перевезення треба платити.
«От такий вам горох: то перемерз, то затопило, то після дощів бур’ян пре… Але я своє вихопив, — вважає Анатолій Бойко. — Як би там не було, горох будемо й надалі сіяти. Він зараз дешевший за пшеницю, так. Але, на мою думку, більше заслуговує на увагу. З урожайності ми не набагато відстаємо від холдингів… Але ж вони міндобрив кладуть стільки, що й вуха в’януть. Без гороху не буде ні молока, ні м’яса. Ну ще й соя зараз є — теж боби, протеїн. Якщо у сівозміні бобові — земля у нормі».
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
