Попередники
Кращими попередниками є горох, озимий ріпак, багаторічні та однорічні трави, кукурудза на силос та інші ранні ярі культури, що залишились після посіву озимої пшениці. Це єдина серед зернових колосових культур, яка здатна за потреби переносити монокультуру, але вже через 2–3 роки знижує урожайність.
Обробіток ґрунту
Після однорічних трав, гороху та кукурудзи на силос економічно вигідно застосовувати поверхневий або мінімальний обробіток ґрунту, який проводиться дисковими знаряддями, чизельними та плоскорізними культиваторами або комбінованими агрегатами. Після інших попередників поле орють на глибину 20–22 см з одночасним прикочуванням котками 3ККШ-6 і подальшим доведенням поля до готовності агрегатами БІГ-3А, КПС-4.
Система передпосівного обробітку ґрунту повинна бути спрямована на вирівнювання та розпушування поверхневого шару, очищення від бур’янів. Найбільш економічним та продуктивним є застосування комбінованих агрегатів типу «Європак», РВК-3,6 та АКГ-4 «Борекс». Ці агрегати за один прохід забезпечують високу якість підготовки ґрунту та значну економію пального.
Удобрення
Озиме жито має добре розвинену кореневу систему, яка характеризується підвищеною засвоюваною здатністю. Вона краще інших культур використовує фосфорну кислоту фосфоритів і калій з ґрунту. Порівняно з озимою пшеницею, жито дає значно вищий приріст урожаю на одиницю внесеного азоту і менше, ніж пшениця виносить його з урожаєм.
На чорноземних ґрунтах слід вносити Р60К45 в основному удобренні і N30–60 навесні в підживлення. Фосфорні і калійні добрива — під основний обробіток ґрунту, оскільки вони найбільш інтенсивно використовуються рослинами в перші місяці вегетації. Максимальне споживання азоту житом припадає на фази трубкування-колосіння. Тому його вносять переважно у ранньовесняне підживлення.
За дефіциту мінеральних добрив їх використовують для припосівного внесення у рядки у вигляді комплексних добрив із нормою 10–15 кг NPK. Підживлюють озиме жито за тією ж схемою, що й озиму пшеницю. Слаборозвинені рослини, переважно пізніх строків сівби, слід підживлювати азотом по 30 кг/га д. р. рано навесні, навіть по мерзлоталому ґрунті.
Сорти
Для вирощування в агрокліматичних умовах Кіровоградської області рекомендуються високоврожайні сорти: Боротьба, Харківське 95, Харківське 98, Інтенсивне 95.
Сівба
Для висіву застосовують кондиційне насіння рекомендованих сортів. Протруювання посівного матеріалу є обов’язковим профілактичним заходом, який зменшує ураження проростків грибковими хворобами. Найбільш ефективними протруйниками є Вітавакс 200 ФФ (2,5–3,0 л/т), Фундазол (2,0–3,0 кг/т).
Озиме жито менш вимогливе, ніж пшениця до строків сівби. Проте краще сіяти його з 20 по 30 вересня. Допустимий пізній строк сівби — 5 жовтня. До припинення осінньої вегетації рослини повинні утворити 2–3 стебла.
Норма висіву залежить від ґрунтово-кліматичних умов, строків сівби, попередників, системи добрив та біології сорту.
Оптимальна норма становить 3,5–4,0 млн/га схожих насінин. Глибина загортання насіння — 3–5 см.
Догляд за посівами
Після сівби поле обов’язково прикочують кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6.
Для захисту сходів від озимої совки, хлібних жужелиць та злакових мух, за порогового заселення ними проводять обприскування посівів тими ж препаратами, що й озиму пшеницю. Восени борються із мишовидними гризунами.
Весняний догляд за посівами озимого жита передбачає підживлення азотом N30, використання рекомендованих хімічних засобів для боротьби з бур’янами, хворобами та шкідниками. Для попередження вилягання посівів озимого жита ефективним є застосування ретардантів.
Боротьбу з бур’янами, хворобами та шкідниками виконують за такою ж схемою, як і озимої пшениці.
Збирання врожаю
Жито доцільно збирати методом прямого комбайнування. Необхідно мати на увазі, що ця культура дуже схильна до вилягання, осипання і проростання зерна, тому її збирають у короткі строки (за 5–8 днів).
Полеглі і забур’янені посіви збирають роздільним способом у фазі воскової стиглості, коли вологість зерна становить 25–30%. Пряме комбайнування проводять у фазі повної стиглості, коли вологість його становить 14–15%.
На токах господарств зерно відразу ж доводять до базисних кондицій.
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-інноваційної діяльності
та розвитку експериментальної бази, завідувач науково-технологічним
відділом збереження родючості ґрунтів та контролю якості продукції,
канд. с.-г. наук, експерт-дорадник із питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач науково-технологічним
відділом селекції, насінництва і трансферу інновацій, канд. техн. наук,
с. н. с., експерт-дорадник із питань механізації сільського господарства
та економіки сільськогосподарського виробництва.
Кіровоградська ДСГДС НААН
