При виборі строків сівби треба враховувати зональні особливості, а саме темпи наростання температур повітря i ґрунту навесні, їх рівномірність, строки i частоту заморозків, а також біологічні властивості вирощуваних гібридів та інші фактори.
Кукурудза належить до пізніх ярих культур, сіють її пізніше, ніж ранні ярі — пшеницю, ячмінь і овес тощо. Це пояснюється тим, що для нормального проростання вона потребує вищих температур, ніж ранні ярі культури.
Мінімальною температурою для проростання насіння кукурудзи є 8–10 °С, а мінімальною для появи сходів — 10–11 °C. Багаторічними дослідженнями відмічено, якщо висівати насіння гібридів кукурудзи в період початок-середина квітня, то до сходів 18–25 доби, при сівбі в першу декаду травня — до сходів лише 6–10 діб.
Біологічний мінімум появи життєздатних сходів відмічається у кременистих гібридів при 10–11 °C, у зубовидних — 11–12 °C. Рання сівба в холодний перезволожений ґрунт призводить до загибелі насіння та зрідження сходів. На підставі наявного досвіду, кращим терміном для сівби вважаються настання стійкої середньої добової температури повітря 13 °C. За біологічними особливостями кукурудзи найбільш сприятлива температура для росту рослин 25–30 °C до фази цвітіння волоті, вище, ніж у зернових колосових культур (20–25 °C).
Для гібридів кукурудзи різних груп стиглості впродовж вегетації необхідна для їх нормального визрівання сума активних температур, а також структура гібридного складу.
У виробничій практиці в зоні Лісостепу склались багаторічні середньо-календарні строки сівби цієї культури. Так, для південних районів Лісостепу — в третій декаді квітня. У районах східного та північного Лісостепу — початок сівби припадає на останні п’ять днів квітня. У західних областях, що характеризуються різними ґрунтово-кліматичними умовами, сівба кукурудзи проводиться у другій половині квітня-першій декаді травня. У зв’язку з районуванням нових гібридів та впровадженням їх у виробництво строки сівби необхідно уточнювати.
Результати досліджень Н. П. Калашникова показали, що гібриди ранньостиглої групи забезпечують урожайність при всіх строках сівби, а середньостиглої необхідно сіяти за ранніх та оптимальних строків.
За результатами факторного сортовивчення при різних строках сівби встановлено, що до вибору оптимального строку необхідно підходити з урахуванням агроекологічної пластичності гібридів.
Отже, строк сівби — це генотиповий фактор впливу на урожайність кукурудзи і залежить конкретно від вибору гібрида та його біологічних особливостей. Якщо висівати насіння гібридів у більш ранній строк, то польова схожість знижується, і є вірогідність потрапляння сходів в останні весняні заморозки, які можуть зашкодити нормальному росту і розвитку рослин, що також призводить до зменшення схожості, і зрештою до скорочення рівня урожайності.
При затягненні строків сівби подовжується вегетаційний період і є ймовірність того, що рослини можуть потрапити в перші осінні заморозки і при збиранні мати високу вологість зерна (рис. 1), що потребує додаткової витрати коштів на досушування зерна.
Рис. 1. Урожайність (т/га) та вологість зерна (%) гібридів кукурудзи за групами стиглості кукурудзи
Таким чином, висока врожайність зерна кукурудзи з мінімальними витратами енергії формується за її сівби при сталому прогріванні ґрунту з урахуванням біологічних особливостей кожного гібрида.
Катерина ПОПОВА, Наіль МУЗАФАРОВ
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН
