Потреба в світлі і теплі
Соя — світло- і теплолюбива культура. Для нормального росту і розвитку вона потребує значної кількості тепла. Сума ефективних температур за період вегетації становить від 1700 до 2000 °C для ранніх сортів і 2800–3300 °C для середньоранніх та середньостиглих. Особливо багато тепла соя потребує у фази цвітіння, утворення бобів і формування насіння.
Для інтенсивного росту сої необхідна висока температура, але не вище 30–32 °C. Бувають посушливі роки, коли температура сягає більше 37 °C, що на 7–9 °C вище оптимальної для сої, а на поверхні ґрунту до 68 °C. Це негативно впливає на розвиток рослин та призводить до розтріскування бобів і обсипання насіння, особливо скоростиглих і сортів із північних регіонів, таких як Єлена, Либідь, Танаїс, Прип’ять, Київська 98, Срібна Рута, Агат, Феміда, Хуторяночка, Ксеня, Іванка, Віжион, Омега Вінницька.
В жарке літо падіння нічної температури нижче 9–14 °C, що на 6–10 °C нижче оптимальної для сої, негативно впливає на її ріст. За вказаних погодних умов спостерігається таке явище, як абортивність квіток, бобів і насіння. Це відбувається в умовах сильної посухи, браку живлення деякими мікроелементами та пошкодження шкідниками, внаслідок токсичної дії та механічного ушкодження.
Забезпечення вологою
Соя достатньо посухостійка на початку росту та значно більш вимоглива до вологи у фази цвітіння, утворення бобів і наливу зерна. В цей час оптимальна вологість ґрунту повинна становити 70–80%. Бувають роки в липні, коли соя знаходиться у фазах утворення і наливу бобів, кількість опадів менше від середньобагаторічного показника (72 мм) на 25–70 мм. Досвід вирощування сої у наших умовах показує, що при високій культурі землеробства можливо збирати врожаї сої при кількості літніх опадів менше 200 мм, але за сприятливого їх розподілу.
Правильна сівозміна
В умовах Кіровоградської області, де опадів за вегетаційний період випадає порівняно мало, і розподіляються вони протягом року нерівномірно, сою краще розміщувати на полях чистих від бур’янів з оптимальними запасами поживних речовин та вологи. Кращими попередниками сої є пшениця озима, ячмінь ярий, кукурудза на силос, які рано звільняють поля, чим і створюють умови для накопичення вологи і зменшення забур’яненості. Розміщення сої після пізніх просапних культур (кукурудза на зерно, цукрові буряки, соняшник) знижує урожай на 0,2–0,4 т/га.
Своєю чергою, соя — добрий попередник для багатьох культур. Для господарств з обмеженими можливостями щодо формування багатопільних сівозмін створюються умови для запровадження економічно та агрономічно доцільної сівозміни короткої ротації пшениця озима — соя. Урожайність кукурудзи та ячменю ярого після сої на 0,3–0,4 т/га вище, ніж після інших просапних культур. Вирощування сої сприяє високій культурі землеробства, родючості ґрунтів, продуктивності інших культур.
Обробіток ґрунту
Технологія вирощування сої потребує виключно якісної підготовки ґрунту. Основний обробіток забезпечує загортання добрив, післяжнивних решток, нагромадження вологи, поліпшення структури посівного шару, якісне висівання насіння, боротьбу з бур’янами.
Основний обробіток включає у себе 1–2 лущення на глибину 8–10 см, внесення добрив та оранки на глибину 22–25 см після зернових попередників і 25–30 см після кукурудзи. На полях, де з осені ґрунт не підготовлений, слід застосовувати поверхневий обробіток із глибоким рихленням. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути мінімальним і водночас забезпечувати знищення паростків бур’янів, збереження вологи, додаткове вирівнювання поля, до внесення добрив. Передпосівну культивацію проводять на глибину 5–6 см з одночасним внесенням одного з ґрунтових гербіцидів. Також використовують бакові суміші цих препаратів у половинних дозах, залежно від видового складу бур’янів.
Добрива
Соя потребує великої кількості елементів живлення. Залежно від забезпеченості ґрунту орієнтовні дози фосфорних та калійних добрив мають становити (кг д. р./га): дуже низька — 80, 60; низька — 60, 40; середня — 40, 20; підвищена — 20.
Як правило, всі мінеральні добрива вносяться під оранку. При визначенні норм азотних добрив слід врахувати, що в середньому 60% своїх потреб в азоті рослини сої задовольняють за рахунок фіксації із повітря бульбочками, що утворюються на коренях рослин при застосуванні бактеріальних добрив. У сої фіксація азоту бульбочковими бактеріями і надходження його в рослину найбільш інтенсивно відбуваються у фазі цвітіння, формування і росту бобів. Таким чином, соя здатна накопичувати в ґрунті після збирання врожаю до 80–100 кг біологічного азоту, що рівноцінно внесенню 15–20 т гною. Крім того, біологічний азот покращує структуру і родючість ґрунту, є дешевим і, що дуже важливо зараз, — екологічно нешкідливим.
У симбіозі сої із бульбочковими бактеріями максимальної ефективності нітрагінізації можна досягти тільки за повної відповідності генотипів рослин і бульбочкових бактерій. Інокуляція при вирощуванні сої у більшості досліджень підвищувала врожай її зерна на 10–15%, у нових районах її вирощування — на 25–30% і більше. Висока інтенсивність азотфіксації спостерігається у регіонах зі сприятливою вологозабезпеченістю, а в регіонах із недостатнім зволоженням — лише в роки з достатньою кількістю опадів.
В роки зі сприятливим вологозабезпеченням прибавка врожаю від інокуляції сягала 0,25–0,31 т/га, в засушливі — 0,05–0,06 т/га. Кращі результати від інокуляції отримані у сортів із більшим періодом вегетації. Так, в ранньостиглого сорту — 8,7%, середньостиглого — 11,5%, пізньостиглого — 16,1%.
Внесення бактеріальних добрив не потребує додаткової техніки та обладнання. Насіння обробляють напіввологим способом у день сівби на критих майданчиках. До двох гектаропорцій бактеріального препарату додається 0,5 л води, прилипач.
Сівба
Сіяти сою потрібно, коли грунт добре прогріється, і на глибині загортання насіння середньодобова температура становитиме 11–12 °C. Це третя декада квітня-перша декада травня. Починають сіяти з більш пізньостиглих сортів, таких як Ізумрудна і Ювілейна і закінчують скоростиглими: Медея, Знахідка, Валюта.
Оптимальною нормою висіву насіння сортів сої Медея і Знахідка є 700 тис./га (120–140 кг/га), Ізумрудна і Ювілейна — 500 тис./га (80–100 кг/ га), Валюта — 600 тис./га (85–110 кг/ га).
Кращий спосіб сівби для сорту сої Ювілейна — звичайний рядковий (15 см). Збільшення ширини міжрядь від 15 до 70 см призводить до зменшення урожайності на 0,53 т/га (24%).
Глибина загортання насіння при достатньому зволоженні верхнього шару ґрунту становить 3–4 см, а при пересиханні посівного шару її доцільно збільшити до 5–6 см.
При недостатньому зволоженні ґрунту під час сівби обов’язковим технологічним заходом є прикочування. Його можна не проводити, якщо ґрунт достатньо вологий і планується досходове боронування для вирівнювання поверхні ґрунту після сівби, а також знищення паростків бур’янів. У подальшому проводять боронування по сходах та міжрядні обробки, оскільки без прикочування, при боронуванні по сходах та обробці міжрядь рослини сої пригортаються ґрунтом, значно зменшується густота їх у посіві.
Догляд за посівами
Під час догляду за посівами поряд із хімічним захистом технологія передбачає систему агротехнічних засобів боротьби з бур’янами: боронування до сходів (через 3–4 дні після сівби, враховуючи стан проростання бур’янів та стан ґрунту) і по сходах (краще проводити в другій половині дня — менше травмуються рослини сої) впоперек або по діагоналі до напрямку сівби зі швидкістю 3–4 км/год., та дві-три культивації міжрядь культиваторами КРН-4,2А, УСМК-5,4А.
Дуже забур’янені площі обробляються гербіцидами та їх сумішами, для знищення злакових і дводольних бур’янів залежно від їх видового складу. Обробку в період вегетації рослин проводять від фази першого трійчастого листка до 3–4 справжніх листків у рослин сої.
Найбільш поширеними шкідниками сої є павутинний кліщ і акацієва вогнівка. Критичною фазою розвитку культури щодо пошкодження акацієвою вогнівкою є початок утворення бобів. У більшості випадків соя дуже пошкоджується нею тоді, коли висівають насіння пізніх сортів, а також за пізніших строків сівби, що особливо характерно для степових районів, де в цей період у полі мало зеленої рослинності. Щоб не створювати вогнищ цього шкідника, не рекомендується розміщувати посіви зернових бобових поблизу акацієвих насаджень. Для знищення зимуючих гусениць вогнівки велике значення має своєчасне збирання врожаю і глибока оранка соєвої стерні на зяб плугом із передплужником, оскільки з коконів, приораних на глибину до 10 см, метелик на поверхню не вийде. Добрі результати дає застосування біологічного методу знищення вогнівки за допомогою трихограми (100 тис./га).
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-інноваційної
діяльності та розвитку експериментальної бази, канд. с.-г. наук
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, канд. техн. наук
Кіровоградська ДСГДС НААН
Тамара ШЕПІЛОВА, старший викладач кафедри загального
землеробства ЦНТУ, канд. с.-г. наук
