Сівба кукурудзи

Кукурудза належить до пізніх ярих культур, які сіють пізніше ярої пшениці, ячменю і вівса. Для проростання насіння необхідна сума ефективних температур, яка перевищує аналогічний показник для ранніх ярих культур. Так, для ранньостиглих гібридів вона становить 900-1000?С; середньоранніх -- 1100?С; середньостиглих -- 1150?С; середньопізніх -- 1200?С та пізньостиглих -- 1259-1300?С. Особливо висока і підвищена реакція біотипів кукурудзи на зміни температурного режиму відмічається у початковий період розвитку -- від сівби до появи сходів.

Кукурудза неефективно використовує запаси сонячної енергії, тепла та вологи в першій половині вегетації протягом двох місяців після сівби (третя декада квітня-середина червня) -- росте повільно, а в другу половину вегетації, коли площа листків досягає максимуму, притік радіації вже йде на спад, зменшується температура повітря і запаси вологи. Поліпшити ефективність використання кукурудзою агроекологічних ресурсів можливо варіюванням строками сівби, а відповідно й часом проходження фенологічних фаз розвитку рослин, а також добором гібридів із різними періодами вегетації.

У зонах кукурудзосіяння України склалися середні багаторічні календарні строки сівби. У південних районах Степу сівбу починають у середині квітня, в центральних -- наприкінці другої або на початку третьої декади квітня, а в північних районах Степу і в південних районах Лісостепу -- в третій декаді квітня. У районах північного Лісостепу та південного Полісся початок сівби співпадає з останньою п’ятиденкою квітня. У західний областях, які характеризуються різними ґрунтово-кліматичними умовами, кукурудзу висівають у другій половині квітня-першій декаді травня.

На Поліссі обмеженість весняного тепла змушує проводити сівбу в особливо стислі строки -- не більш ніж за 5-7 днів. Кращим строком сівби цієї культури на півдні Полісся вважається кінець квітня-початок травня, а на півночі -- середина першої декади травня.

За народною прикметою, фенологічною ознакою настання строків сівби є цвітіння черемхи, черешні.

Але все ж основним фактором, який зумовлює початок сівби, є температура ґрунту на глибині загортання насіння, при цьому насіння окремих гібридів може проростати за температури +6-8°С. Також є дані, що проростання насіння холодостійких гібридів може розпочинатися вже за температури ґрунту +5-6°С. Мінімальною температурою проростання насіння кукурудзи є +8-10°С, а появи сходів -- +10-11°С. Біологічний мінімум появи життєздатних сходів спостерігається у кремнистих гібридів при +10-11⁰С, у зубовидних -- +11-12⁰С. Але слід зауважити, що загортання насіння кукурудзи в недостатньо прогрітий ґрунт спричиняє не тільки подовження тривалості періоду сівба-сходи, а й призводить до загибелі частини насіння у ґрунті та нерівномірності розвитку рослин.

За результатами досліджень за температури ґрунту +11,8-12,4^оС на час проростання насіння сходи кукурудзи з’являються через 26-27 діб, при +13,6-14,7^оС -- через 13-16 діб.

Сівба насіння у непрогрітий ґрунт призводить до пошкодження їх дротяниками, плісеневими захворюваннями. Проте інкрустованим насінням можна сіяти кукурудзу на 5-10 днів раніше рекомендованих строків. На думку харківських вчених, інкрустація насіння зумовлює поліпшення польової схожості насіння, особливо при ранній сівбі, скорочення вегетаційного періоду на 5-10 днів та підвищення урожайності кукурудзи на 8,8-11,1 ц/га.

За узагальненими даними наукові установи сівбу кукурудзи пропонують проводити при настанні сприятливих температурних умов для проростання насіння +10-12°С і вище. За такого температурного фону створюються передумови дружної появи сходів, підвищення польової схожості, вирівняності рослин.

При наявності великої кількості рослинних решток, особливо коли проекційне покриття ними поверхні ґрунту становить 50% і більше, прогрівання верхнього шару у весняний період може затримуватись, і на 0,5-1,0^о буде нижчим, ніж на чистих від пожнивних залишків полях. У зв’язку з цим сівбу кукурудзи краще розпочинати на площах із мінімальною кількістю рослинних решток на поверхні, а закінчувати на полях із максимальним їх накопиченням.

Деякі вчені вважають, що найбільш дружні та повні сходи можна одержати за умови доброго зволоження верхніх шарів ґрунту та кращого прогрівання повітря і ґрунту на глибині загортання насіння. В умовах недостатнього зволоження на ріст, розвиток та продуктивність кукурудзи особливо негативно впливає дефіцит вологи. Коли атмосферна і ґрунтова посухи наступають одночасно, заподіяна ними шкода особливо значна. В Україні такі явища спостерігаються через кожні 2-3 роки. Тому при запізненні з сівбою насіння кукурудзи нерідко потрапляє у недостатньо вологий шар ґрунту, повільно вбирає вологу і в результаті польова схожість насіння помітно знижується.

Оптимальне поєднання вологості і температури ґрунту при різних строках сівби повинно вирішуватись комплексно, тобто при більш ранніх строках внаслідок меншого прогріву ґрунту висівати насіння потрібно на меншу глибину, а у пізні строки при пересиханні верхніх його горизонтів -- на більшу та обов’язково у вологий ґрунт.За ранніх термінів сівби запаси продуктивної вологи в ґрунті у фази викидання волоті і воскової стиглості зерна бувають, як правило, більші, ніж при пізніх.

Оптимальна глибина загортання насіння кукурудзи -- 5-7 см, але обов’язково у вологий шар ґрунту. При його пересиханні глибину можна збільшити до 8-10 см. Важливо, щоб насіння, яке висівається, рівномірно розподілялось як за глибиною, так і в рядку.

Ранні строки сівби створюють небезпеку пошкодження рослин пізніми весняними заморозками. Молоді рослини кукурудзи мають відносну холодостійкість, їх сходи гинуть при -1,1°С, за іншими дослідженнями кукурудза пошкоджується при -1,7, а гине при -4,1°С. Охолодження безпосередньо не впливає на 2-3-недільні рослини кукурудзи, але через 5-10 днів на листках з’являються світло-жовті смужки та іржаво-червоні контури. Якщо ураження листя сягає не більш ніж 25% поверхні, то рослина відновлюється.

Крім того, ранні посіви пошкоджуються кукурудзяним метеликом на 38-59%. Це пов'язано з тим, що до часу льоту метеликів і відкладання яєць рослини вже досить розвинені. Кукурудза, посіяна в оптимальний і пізній строк, у період масової кладки яєць менш розвинена, тому пошкодження коливаються у межах 14-22%.

При сприятливих умовах проростання насіння і відсутності бур’янів ранній строк сівби має переваги перед пізнім. Міжфазний період від викидання і цвітіння волоті до повної стиглості зерна скорочується, а при пізніх -- продовжується. Формування зерна відбувається у менш сприятливих умовах, ніж при ранніх строках сівби. В другій половині вегетації кукурудзи середньодобова температура різко знижується, інтенсивність сонячної радіації зменшується, підвищується відносна вологість повітря, що призводить до порушення руху пластичних речовин із зелених органів рослин у зерно і послаблюються процеси формування зерна.

Запізнення зі строками сівби відносно оптимальних на 10 днів спричинює зниження урожаю зерна на 6-8 ц/га. Також не повинно бути значної (більш ніж один тиждень) різниці між строками сівби.

При посіву кукурудзи необхідно враховувати індивідуальну реакцію гібридів. Скоростиглі і середньоранні форми кукурудзи, які належать до кременистої групи, відзначаються підвищеною холодостійкістю, у зв’язку з чим їх сівбу доцільно проводити в порівняно ранні строки, а посіви формуються менш зрідженими.

Гібриди кукурудзи з кременистим та напівкременистим насінням порівняно з зубоподібним зберігає здатність до проростання довше, проростає швидше та відзначається високою польовою схожістю. Такі гібриди можна висівати раніше завдяки підвищеній стійкості рослин до понижених температур і здатності формувати врожай на рівні з пізніми строками сівби.

Ранні строки сівби кукурудзи забезпечують більшу продуктивність ранньостиглих і середньоранніх гібридів завдяки кращій адаптації до умов вирощування, більш повному використанню продуктивної вологи орного шару ґрунту. Цвітіння та налив зерна цих гібридів відбувається до настання посушливого періоду. Проте за іншими рекомендаціями слід розпочинати сівбу з пізньостиглих форм, а закінчувати ранньостиглими, позаяк рослини гібридів із тривалим періодом вегетації при запізненні з сівбою можуть пошкоджуватись ранньоосінніми заморозками, особливо в північних регіонах країни. Крім того, вирощене зерно з високою вологістю потребує значних витрат на його доробку. Тому строки сівби в конкретних екологічних умовах потрібно визначати окремо для кожного гібриду кукурудзи.

Від строків сівби та погодних умов у період вегетації значною мірою залежить продуктивність різних за скоростиглістю гібридів і збиральна вологість зерна. Кукурудза -- енергоємна культура, тому питання зменшення витрат енергоресурсів при різних технологіях вирощування набуло винятково актуального значення. У структурі енерговитрат велику частку займає післязбиральна обробка, за якої 60-70% припадає на витрати палива від необхідних для вирощування кукурудзи і становлять 40-60 кг на сушіння 1 т качанів та 30-35 кг -- 1 т зерна. Тому добір гібридів слід проводити, враховуючи інтенсивність вологовіддачі і низьку збиральну вологість зерна.

Важливим фактором при вирощуванні ранньостиглих гібридів кукурудзи є те, що повна стиглість зерна настає в кінці серпня-на початку вересня. Уцей період завдяки високому температурному режиму зерно швидко втрачає вологу, що значно зменшує витрати на його сушіння. Найнижча вологість зерна спостерігається при ранній сівбі, а найбільш висока -- при пізній.

Тому практичне вирішення питання про строки сівби кукурудзи завжди необхідно узгоджувати з умовами, які формуються у весняний період з урахуванням біотипу гібриду.

В сучасних технологіях вирощування кукурудзи важлива роль належить оптимальній густоті стояння рослин. Саме цей прийом визначає умови вирощування гібридів і впливає на ростові процеси та розвиток рослин. Густота рослин -- один з основних факторів, які визначають ефективність використання родючості, температурного і водного режимів ґрунту, сонячної енергії та інших складових життєдіяльності агроценозу.

Слід враховувати, що гібриди різної скоростиглості неоднаково реагують на зміну густоти рослин. Тому врожайні можливості гібридів різних груп стиглості можна правильно встановити тільки при диференційованій, відповідно до гібрида, густоті стояння рослин стосовно агроекологічних умов.

Рекомендована густота для умов України коливається у межах 40-80 тис. рослин на 1 га перед збиранням (табл. 1). Для ранньостиглих сортів і гібридів густота рослин може зростати до 85-90 тис./га і більше.

Оптимальна густота змінюється за роками і залежить як від біологічних особливостей гібридів, так і від погодних умов другої половини вегетації, коли наступає період інтенсивного водоспоживання рослин і часто спостерігається повторюваність посух. Встановлено, що з підвищенням густоти стеблостою гібридів зростає загальна площа листової поверхні, що своєю чергою позначається на рівні надходження фотосинтетичної активної радіації в посіви.

Таблиця 1. Орієнтовна густота рослин, різних за скоростиглістю гібридів, тис. шт./га

Зона	Ранньостиглі	Середньоранні	Середньостиглі	Середньопізні і пізньостиглі
Центральний і Північний Лісостеп	60-80	55-75	45-65	-
Степ	-	40-50	35-45	40-45
Західний Лісостеп	75-85	65-75	55-70	-
Полісся	75-85	65-75	55-70	-
Закарпатська низовина	-	70-75	65-70	55-60
Придністровська зона (Чернівецька та Івано-Франківська області)	60-70	60-65	55-60	50-55

 

При розміщенні кукурудзи після кращих попередників доцільно орієнтуватись на верхню межу оптимальної густоти, у решти випадків -- на нижню.

Необхідно враховувати, що надмірне загущення посівів спричинить значну витрату вологи з ґрунту, підвищить конкуренцію рослин за світло, що призведе до слабшого наливання зерна, збільшення кількості дрібних качанів, запізнення зі строками збирання урожаю. Ранньостиглі гібриди можна сіяти густіше, ніж пізні, оскільки вони формують менші рослини.

У загущених посівах формується менше генеративних органів, у зачатках майбутніх качанів і волотей зменшується число квіток, що негативно позначається на продуктивності рослин. У сприятливі за зволоженням роки з підвищенням густоти стояння рослин збільшується приріст рослин у висоту та врожайність для гібридів всіх груп стиглості. Особливо великий приріст урожайності спостерігається при переході від 40 до 60 тис./га. Це загальна тенденція для більшості гібридів, але окремі з них мають схильність до ще більшого загущення. У несприятливих умовах темпи лінійного приросту послаблюються, спостерігається раннє відмирання нижніх листків та зменшення урожайності. В той же час зріджені посіви здатні забезпечити високу індивідуальну продуктивність рослин, але внаслідок недостатньої щільності стеблостою на одиниці площі не відбувається підвищення урожаю.

Поряд зі змінами показників індивідуальної продуктивності рослин під впливом густоти стояння відбувається трансформація ознак структури врожаю, при чому при відхиленні густоти від оптимальної до зріджених посівів вони зростають, а при загущенні -- зменшуються. Загущення посівів до певного рівня сприяє накопиченню сухої речовини надземної маси з одиниці площі, але при цьому зменшуються кількість качанів.

Загущення посівів, своєю чергою, є провокуючим фактором, який збільшує вилягання рослин та поникання качанів, що ускладнює комбайнове збирання і призводить до втрат урожаю.

Ефективність загущення при підвищенні норм добрив збільшується, тобто зростають показники оптимальних густот і урожайність кукурудзи, при цьому велике значення має рівень вологозабезпечення рослин.

Для одержання максимальних урожаїв кукурудзи в роки з достатньою кількістю опадів, на зрошенні або на добре удобрених фонах доцільно збільшувати густоту стояння рослин. До того ж, оптимальний її рівень для кожної кліматичної зони встановлюють залежно від запасів вологи, суми опадів і біологічних особливостей гібридів.

Дослідження з екологічного і виробничого випробування гібридів кукурудзи в різних ґрунтово-кліматичних зонах свідчать, що з метою стабільного виробництва зерна цієї культури, створення збирального конвеєра, а також запобігання втрат урожаю від несприятливих погодних умов, які складаються в окремі періоди вегетації, у господарствах кожної зони слід проводити добір і висівати гібриди різних груп стиглості в певному співвідношенні структури посівних площ. Для цього слід вирощувати декілька гібридів з різною тривалістю вегетаційного періоду, пристосованих до умов господарства, технічної його озброєності, задач, що виконуються, та інших факторів.

Щоб забезпечити передзбиральну густоту рослин, встановлюють страхові надбавки насіння. Вони можуть сягати від 5-10% до 30-40% залежно від рівня технології, зокрема якості насіння, підготовки ґрунту, класу сівалки.

Дуже важливе значення має не тільки оптимальна кількість рослин, а й рівномірне розміщення їх на площі. Зменшення ширини міжрядь до 50-60 см при вирощуванні кукурудзи на зерно призводить до рівномірного стояння рослин, але негативно впливає на ріст качанів і особливо на формування зерна в них після цвітіння. Тому необхідно рівномірно, на однаковій відстані розміщувати насіння (рослини) у рядку.

Добір високопродуктивних гібридів, толерантних до загущення посівів, і оптимізація внутрішньої структури їх посівів зумовлюють формування загальної кількості качанів на площі, які за оптимального поєднання густоти стояння рослин, індивідуальної продуктивності і структури урожаю визначають рівень урожайності зерна. Зональне розміщення посівів кукурудзи різних груп стиглості і умови вологозабезпечення суттєвим чином позначаються на рівні оптимальної густоти стояння рослин кожного гібриду. Відхилення від оптимальної густоти стояння рослин може сприяти значному недобору зерна, особливо в посушливі роки.