Найбільш радикальним, екологічно безпечним і економічно вигідним заходом є вирощування у господарстві стійких сортів та гібридів соняшнику. Високою польовою стійкістю до білої гнилі та більшості інших захворювань характеризуються гібриди соняшнику: Алан, Арена ПР, Атлет, Бонд, Голдсан, Дарій, Джазі, Зеллко, ЗУ Кларіса, Тамара КЛ, ЕС Бамбіна, ЕС Бесана, ЕС Тундра, КВС Драгон, Заклик, Ізюмський, Імпакт, Капрал, Курсор, Ларісса, ЛГ 5550, МАС 83ІО, МАС 90СП, НК Армоні, НК Делфі, НК Долбі, НК Камен, Карлос 105, НК Конді, НК Ферті, Опера ПР, Патріція КЛ, Первісток, Планета, ПР64Г34, ПР64Г46, Рембо, Український F1, Суперсол, Трубіж, Тутті, Федот, Форвард, Франческа, Фрігат КЛ, Фушія КЛ та ін. Сучасні гібриди соняшнику з комплексною стійкістю проти гнилей здатні реалізувати свою потенційну продуктивність не менш як на 70–80%.
З метою запобігання епіфітотійного розвитку кошикової форми білої гнилі доцільно вирощувати не менше двох-трьох гібридів соняшнику з різною тривалістю вегетаційного періоду, з підвищеною стійкістю до вовчка та інших захворювань, що дасть змогу уникнути напруги під час збирання урожаю та суттєво знизити шкідливість хвороб. Практика показує, що найбільш оптимальним співвідношенням у південних районах частка середньоранніх гібридів повинна становити 50–60%, середньостиглих — 10–15%, решта — ранньостиглі гібриди; у північних районах частка гібридів ранньої стиглості повинна займати 60–70% і середньоранніх — 30–40%.
Дотримання науково обгрунтованої сівозміни. Основною вимогою під час вибору попередників під соняшник є наявність у ґрунті вологи. Кращими попередниками є озимі та ярі зернові культури; в зонах достатнього зволоження — кукурудза на зерно і силос, після яких ураження рослин білою гниллю та іншими хворобами є незначне порівняно з іншими попередниками. До кращих попередників слід віднести також ярі колосові, які не використовують вологу глибоких шарів ґрунту і не уражуються одними і тими ж самими хворобами, що і соняшник. Недоцільно використовувати як попередник соняшнику цукрові буряки, суданську траву, а в Степу — ячмінь і овес.
Оптимізація структури посівних площ культур. Раніше соняшник займав не більше 10% площ, що давало змогу його повертати на попереднє місце через 8–10 років, це суттєво зменшувало ураження рослин білою гниллю. Як відомо, в останнє десятиріччя частка посівів соняшнику у більшості сільськогосподарських підприємств зросла до 20–25%, а в окремих господарствах до 40–50% від загальної структури посівних площ. Порушення системи сівозмін і зменшення ротації культур призвело до інтенсивного ураження рослин білою гниллю та іншими хворобами, суттєвого зростання їх шкідливості. У разі запровадження короткоротаційних сівозмін доцільно використовувати гібриди соняшнику з високою польовою стійкістю, передусім до білої гнилі. Після ріпаку, сої, гороху, гречки, льону, коноплі та інших культур, які уражують збудниками білої і сірої гнилей, соняшник необхідно висівати через 3–4 роки.
Своєчасне і якісне проведення основного обробітку ґрунту, дотримуючись зональних систем землеробства, чим забезпечується максимальне накопичення вологи та поживних речовин у ґрунті, прискорюється гуманізація рослинних решток, розпушується ґрунт, знищуються бур’яни, серед яких є багато видів, які уражуються білою гниллю та іншими хворобами і сприяють поширенню цих захворювань. Слід зауважити, що активність ґрунтової мікрофлори передусім залежить від умов зволоженості орного шару, внесених мінеральних добрив, біологічних препаратів та аерації ґрунту. Численними дослідженнями встановлено, що більшість склероціїв збудника білої гнилі гине після їх заорювання у ґрунт. За відносної вологості ґрунту 50–100% і температури в межах 18–200С близько 70–80% склероціїв руйнується через місяць після їх потрапляння у ґрунт. Значну роль у їх руйнуванні відіграють ґрунтові гриби-антагоністи (Coniotirium minitans W. A. Campb.).
Передпосівний обробіток ґрунту зазвичай направлений на розпушення і вирівнювання поверхні землі, знищення бур’янів — резерваторів інфекцій багатьох збудників хвороб, створення умов для рівномірного загортання насіння соняшнику і швидкого їх проростання, появи дружніх та рівномірних сходів, що підвищує їх стійкість до білої і сірої гнилей, пліснявіння та інших захворювань.
Збалансоване живлення рослин є гарантом високої стійкості рослин до хвороб та інших несприятливих погодних чинників. Дозу та співвідношення елементів мінерального живлення встановлюють за результатами агрохімічних аналізів ґрунту. Слід пам’ятати, що одностороннє внесення високих доз азоту викликає інтенсивне ураження рослин соняшнику білою, сірою гнилями та іншими хворобами. Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, за його дефіциту в ґрунті суттєво знижується стійкість рослин до грибних і бактеріальних хвороб. Необхідну дозу бору вносять у ґрунт або проводять листове підживлення. Обґрунтоване застосування мікроелементів у формі комплексонатів, їх поєднання із мікробіологічними препаратами і регуляторами росту рослин суттєво підвищує імунітет рослин до хвороб, мобілізує потенційні можливості гібриду для формування максимальної урожайності.
Сівбу соняшнику доцільно проводити лише високоякісним насінням. В насіннєвому матеріалі не допускається наявність склероціїв збудника білої гнилі, насіння, ураженого сірою, бурою і рожевою сухою гнилями та іншими хворобами.
Проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій білої гнилі насіннєвий матеріал слід протруїти одним із дозволених препаратів на основі діючих речовин: карбендазиму, в. с.; карбендазиму, к. с.; металаксилу-М, т. н.; тираму, в. с. к.; тираму, к. с.; тираму + металаксилу-М + тіабендазолу, тн.; флудиоксонілу + металаксилу- М, т. к. с.; флутриафолу + тіабендазолу, к. с. Вибір протруйника проводиться на основі даних фітоекспертизи насіннєвого матеріалу.
Протруювання насіння або його інкрустацію варто поєднувати з обробкою насіння рідкими добривами та регуляторами росту рослин. Така обробка насіння соняшнику підвищує стійкість молодих рослин до хвороб та інших стресових чинників, суттєво зростає урожайність, покращується якість продукції.
Сівбу соняшнику розпочинають за умов, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне позначки 10–12°С.
Найкращий фітосанітарний стан посівів соняшнику і високий урожай гібридів буде досягнутий за умов дотримання рекомендованої густоти стояння рослин на 1 га залежно від гібриду та зони вирощування. За даними досліджень Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, оптимальна густота рослин соняшнику перед збиранням врожаю для гібридів скоростиглої групи становить 60–65 тис./га, ранньостиглих — 50–55 тис./га, середньоранніх — 40–45 тис./га.
Систематичний нагляд за фітосанітарним станом соняшникових полів та здійснення необхідних захисних заходів проти бурянів та шкідників соняшнику.
Після фітопрочищення проти білої гнилі та інших хвороб ділянки гібридизації соняшнику (фаза 3–4 пари справжніх листків) обприскують одним із рекомендованих фунгіцидів на основі діючих речовин: азоксистробіну + дифеноконазолу, к. с.; азоксистробіну + тебуконазолу, к.с; азоксистробіну + ципроконазолу + епосиконазолу, к. с.; дімоксістробіну + боскаліду, к. с.; карбендазиму, к. с.; пікосістробіну, к. с.; пікосістробіну ципроконазолу, к. с., металаксилу + цимоксанілу, з. п.; протіоконазолу + флуопіраму, с. е.; тебуконазолу + азоксистробіну, к. с.; тебуконазолу + прохлоразу, ев; тебуконазолу +тіабендазолу, к. с.; тіофанат-метилу, к. с.; фенамідону + пропамокарб гідрохлориду, к. с.; цимоксанілу + фамоксадону, в. г. Вибір фунгіциду здійснюється за даними моніторингу фітосанітарного стану посівів і спектра захисної дії препарату.
У разі прогнозу епіфітотійного розвитку білої гнилі, для обмеження інфекції в осередках виявленої хвороби і запобігання її подальшого поширення, посіви соняшнику необхідно обприскати одним із рекомендованих фунгіцидів.
За необхідності через два тижні обприскування посівів фунгіцидами повторюють. Цю обробку слід поєднувати з позакореневим підживленням рослин добривами.
Своєчасно знищувати падалицю соняшнику в полях сівозміни, резерватора інфекції білої гнилі та інших хвороб.
Іван МАРКОВ, професор НУБіП України
