Внести добрива навесні означає створити максимально сприятливі умови для живлення рослин на весь вегетативний сезон. Активне зростання і розвиток рослинних культур забезпечують різні види добрив.
Найбільш поширеними є органічні та мінеральні. Першим кроком перед застосуванням добрив є зіставлення типу ґрунту, його механічні властивості, ступінь насиченості елементами, кліматичні особливості місцевості.
Від правильного розрахунку норм внесення залежить ефективність усієї посівної. І якщо недостатня кількість слабо вплине на склад грунту або ж зовсім нічого не принесе, то перебір може призвести до уповільнення зростання культур, а у випадку з мінеральними добривами і зовсім зіпсувати урожай.
Культури, залежно від умов перезимівлі, можуть мати різний ступінь ушкодження внаслідок дії осінніх і зимових несприятливих факторів. Навіть ті з них, що успішно перезимували, залежно від гідротермічних умов весни, мають різну продуктивність. Найбільше це стосується рослин із різним ступенем видимих або прихованих ушкоджень.
У цей період у грунті мінеральних поєднань азоту дуже мало, процеси іммобілізації його через низькі температури не відбуваються, а нітрати вимилися із коренезаселеного шару грунту разом з опадами протягом зими та рано навесні. Виникає потреба у підживленні озимої пшениці. Дозу азотних добрив для весняного підживлення треба розраховувати, виходячи із запланованої урожайності та коригувати відповідно до стану рослин після зимівлі.
Під час вибору сорту культури потрібно враховувати такі критерії:
- якість насіння,
- стійкість до вилягання, посухи або надмірного зволоження,
- висота рослин,
- кінцева якість товарного зерна,
- стійкість до осипання,
- остистість колоса,
- строки сівби,
- вибагливість до обробітку ґрунту,
- тривалість вегетаційного періоду,
- вимолочуваність колоса,
- реакція на норму висіву,
- коефіцієнт кущистості,
- потенційна врожайність,
- напрям використання продукції,
- урожайність побічної продукції.
Так, рослини пшениці озимої найінтенсивніше споживають азот і фосфор від фази весняного кущення до початку колосіння, тобто в період інтенсивного росту вегетативних органів. До настання фази колосіння пшениця озима може поглинати до 75% азоту, 73% фосфору та 95% калію. Тож навесні потрібно звернути увагу насамперед на азотне живлення, оскільки за нестачі азоту диференціація колоса закінчується передчасно. В результаті він формується вкороченим, із невеликою кількістю колосків та плюсклим зерном. Ось чому неправильно дібрані дози азотних добрив у цей період призводять до значного зниження врожаю, що неможливо компенсувати у наступні фази росту й розвитку культури.
Для отримання позитивного результату від підживлення пшениці озимої у фазі весняного кущення слід врахувати два важливі фактори: правильно встановити дозу мінерального добрива й дібрати відповідну форму азоту в ньому.
Відомо, що дозу азотних добрив можна встановити:
- за зовнішнім станом посівів — шляхом орієнтовного візуального визначення. Для слабких зріджених посівів варто вносити більшу дозу, для добре розвинених — меншу. За забарвленням листкового апарату також можна встановити умовну потребу рослин в азоті, проте ознаки нестачі цього макроелементу можуть бути схожі з подібним проявом щодо інших елементів живлення або зумовлені впливом інших факторів (погода, фізичні чи фізико-хімічні властивості ґрунту);
- на підставі даних аналізу ґрунту. Для визначення потрібної дози внесення добрив слід визначити показники азотного режиму залежно від обраних методик розрахункової дози. Так, у період весняного відновлення вегетації пшениці озимої доцільно визначити вміст мінерального азоту в шарі ґрунту 0–20 см. Саме цей показник вкаже агроному на стан забезпечення рослин доступними азотними сполуками у конкретний момент. Якщо вміст мінерального азоту високий, то ранньовесняне підживлення проводити недоцільно, тому що воно може спровокувати утворення непродуктивних пагонів. Посіви пшениці на ґрунтах із такою характеристикою за потреби підживлюють азотними добривами в період кінець кущення-початок виходу в трубку. Для встановлення рівня забезпеченості рослин цим поживним елементом на весь період вегетації визначають вміст легкогідролізованого азоту, який є найближчим резервом для поповнення мінеральних сполук.
Передпосівний обробіток ґрунту сприяє збереженню вологи в ньому, створює сприятливі умови для рівномірного заробляння насіння на потрібну глибину, його проростання і подальшого росту рослин. У разі потреби перед сівбою знищують бур’яни та вносять у ґрунт добрива й гербіциди. Цей комплекс прийомів зрештою дає змогу мати дружні повноцінні сходи сільськогосподарських культур.
Система передпосівного обробітку ґрунту під ярі культури складається із ранньовесняного його розпушування, обробітку перед сівбою, який, залежно від ґрунтово-кліматичних умов та біологічних особливостей вирощуваної культури, складається із культивації, глибокого розпушування, переорювання і коткування.
Основним завданням закриття вологи є збереження у ґрунті нагромадженої за осінньо-зимовий період вологи, яка навесні інтенсивно випаровується, особливо з ущільненого ґрунту.
Після весняного закриття вологи проводять передпосівну культивацію, основним завданням якої є створення сприятливих умов для загортання насіння і появи дружніх сходів. Для багатьох культур її, як правило, здійснюють на глибину загортання насіння, щоб воно під час сівби лягло на однакову глибину в ущільнений та вологий ґрунт, а зверху прикрилося пухким шаром ґрунту. У разі створення таких умов насіння буде забезпечене необхідними для проростання вологою і повітрям.
Під ранні ярі культури ґрунт культивують один раз. Під пізні застосовують, як правило, дві культивації: першу на більшу глибину і приблизно в ті самі строки, що й під ранні ярі культури, а другу — перед сівбою на глибину висівання насіння. Після кожної культивації під ранні і пізні культури ґрунт боронують. У районах достатнього зволоження на малоструктурних ґрунтах, які запливають, передпосівну культивацію проводять на глибину 8–10 см, а в районах надмірного зволоження, де ґрунт навесні дуже ущільнюється, глибину передпосівного обробітку доводять до 14 см і більше.
До прийомів передпосівного обробітку належить і коткування. При цьому ґрунт ущільнюється, що сприяє надходженню, вологи з його нижніх горизонтів у верхні. Передпосівне коткування ґрунту дає змогу якісно провести сівбу, особливо дрібнонасінних культур, насіння яких загортають неглибоко.
Передпосівний обробіток, як правило, в стислі строки, не допускаючи розриву між передпосівним обробітком та сівбою, оскільки це призводить до значних втрат ґрунтової вологи.
Обробіток ґрунту
Перше боронування зернових у разі потреби проводять до появи сходів через 4–6 днів після сівби. У цей час насіння уже проросло і почало вкорінюватись, а бур’яни з’являються на поверхні ґрунту або знаходяться у фазі білих ниточок. Одноразовим боронуванням можна знищити понад 60% пророслих малорічних бур’янів, а дворазовим — до 90%.
Післясходове боронування досить ефективне для знищення бур’янів та поліпшення фізичного стану ґрунту, проте при цьому можуть бути пошкоджуватись сходи культурних рослин. Для запобігання пошкодженню рослин посіви доцільно боронувати у другій половині дня, коли рослини мають понижений тургор клітин і стають менш крихкими.
Щоб мати гарантований урожай, необхідно висівати ті сорти, що пройшли в умовах кожної області всебічну оцінку під час державної експертизи на придатність до поширення та в післяреєстраційному вивченні занесені до державного Реєстру сортів рослин і рекомендуються до вирощування у конкретному регіоні.
До списку рекомендованих включені сорти різного типу як інтенсивні, так і екстенсивні. Тому за їх сівби необхідно дотримуватись сортової агротехніки, притаманної кожній культурі, яка визначена біологічними особливостями сортів.
Господарства нашої країни мають неоднаковий рівень ресурсної забезпеченості, що обов’язково слід враховувати під час підбору того чи іншого сорту озимих культур.
Так, потужним сільгосппідприємствам перевагу слід надавати сортам інтенсивного типу, вирощування яких потребує більших капіталовкладень, але й прибутковість таких сортів буде значно вищою.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин
