Зернові колосові культури частіше забур’янюються двосім’ядольними бур’янами — свиріпою звичайною, триреберником непахучим, волошкою синьою, талабаном польовим, підмаренником чіпким, гречкою березкоподібною, лободою білою, осотом (рожевим, польовим), берізкою польовою. Частина посівів забур’янена однорічними злаковими — курячим просом і мишіями, та багаторічними — пирієм повзучим. У посівах озимих культур збільшується чисельність метлюгу звичайного, фіалки триколірної, підмаренника чіпкого, осотів.
Допустима кількість бур’яну, яку можна залишити до збору врожаю пшениці (за Хаберландом, Haberland)
Боротьбу з бур’янами необхідно починати в літньо-осінній період, відразу після збирання попередника. Залежно від видового складу агрофітоценозу проводять 2–3-разове лущіння для знищення коренепаросткових бур’янів лемішними лущильниками та плоскорізними знаряддями (перше — на глибину 6–8 см, друге — через 2–3 тижні на 10–12 см, третє — на 14–16 см з появою перших проростків бур’янів). Кореневищні (пирій повзучий) знищуються пожнивним лущінням дисковими боронами на глибину 12–15 см у двох напрямках та оранкою на глибину орного шару у разі виникнення білих проростків.
За умов сильного забур’янення попередника багаторічними бур’янами краще застосовувати хімічне прополювання. Для цього використовують один із гербіцидів суцільної дії (Ураган Форте, Глісол, 36% в. р., Гліфоган 480, в. р., Раундап, в. р. тощо), які вносять під час відростання бур’янів, але не пізніше, як за 2 тижні до сівби культури.
Коли слід боротися з бур’янами, що проросли?
Ранні, невразливі до низьких температур, бур’яни, такі як гірчаки, лобода біла, гірчиця польова, самосіви ріпаку, підмаренник чіпкий, часто з’являються на полі ще в осінній період. Проростання їх розтягується у часі, тому необхідно здійснювати кілька заходів із обробки посівів гербіцидами.
Найлегше боротися з бур’янами тоді, коли вони найбільш вразливі до гербіцидів, тобто під час проростання. Найкращого ефекту можна досягти, якщо здійснити цей захід, коли бур’яни знаходяться у фазі від сім’ядолі («ниток») до першої пари справжніх листків. Використовуючи цю властивість бур’янів, можна обмежитися малими дозами гербіцидів незалежно від фази розвитку бур’янів.
Чи використовуються грамініциди для боротьби з бур’янами в посівах озимої пшениці?
В Україні протягом декількох років на посівах озимої пшениці, особливо у поліській зоні і в північній частині Лісостепу, реєструється наступ однодольних бур’янів. До найбільш грізних ворогів озимої пшениці належать мітлиця біла та пирій повзучий. Втрати, викликані цією групою бур’янів, надзвичайно серйозні. Протягом майже 20 останніх років для боротьби з ними застосовують грамініциди, але їх використання обмежене в часі. Грамініциди на посіви озимої пшениці можна вносити до початку виходу рослин в трубку. Застосування цих препаратів у пізніші фази розвитку рослин може призвести до пошкодження колоса рослин і зниження урожайності.
Як боротися із пирієм?
Пирій — дуже складний багаторічний бур’ян для озимої пшениці, особливо в умовах Полісся, який розмножується вегетативним і насіннєвим способами, даючи до 35–45 т/га зеленої маси. Шкідливість його полягає не тільки у тому, що він забирає із ґрунту поживні речовини і поглинає сонячну енергію, а також у тому, що його підземні пагони виділяють токсичні речовини, які гальмують ріст молодих рослин зернових культур. Найкращий ефект у боротьбі з пирієм дає застосування грамініцидів дрібними порціями, скажімо, двічі протягом 2–3 тижнів. Дози грамініцидів для боротьби з пирієм є більшими, ніж у випадку однорічних трав.
На полях, які готуються під посів озимої пшениці, кращі результати в боротьбі з пиріями дає застосування гербіцидів суцільної дії типу Раундап, Ураган Форте та інших у суміші з азотними добривами, що значно підвищує ефективність їх дії.
Яка ефективність весняного боронування посівів озимої пшениці в боротьбі з бур’янами?
Як свідчать дослідження останніх років, відносно невисока. Це пов’язано з тим, що до того періоду, коли весною наступає стиглість ґрунту, яка дозволяє ефективно працювати на полі боронами, бур’яни, які проросли в посівах, встигають укорінитись, і звичайними зубовими боронами їх знищити не вдається.
Дані досліджень показали неефективність цього агротехнічного захисту не тільки для збереження вологи в ґрунті (у фазі кінця кущіння пшениці через 10 днів після боронування як в орному, так і метровому шарі ґрунту кількість продуктивної вологи було майже однаковою як у варіантах із боронуванням, так і без), так і для підвищення урожайності. Прирости врожаю жодного року не перевищували рівня найменшої істотної різниці, а враховуючи значне підвищення цін на дизпаливо, проведення цього агрозаходу не окупається надбавкою урожайності.
Іван СВИДИНЮК, канд. с.-г. наук, агроном-технолог
