Чого потребує озимина

Забезпечення рослин збалансованим живленням, не тільки основними елементами (азотом, фосфором та калієм), але і сіркою, магнієм, кальцієм та мікроелементами дасть можливість отримати високий урожай.

Ці добрива придатні для будь-яких ґрунтів, вони є водорозчинні і практично не змінюють їх фізіологічну кислотність. Основна проблема агрохімії пов’язана з визначенням балансу поживних речовин у ґрунті. Адже систематичне підвищення родючості ґрунтів безпосередньо впливає на рівень урожайності та якість отриманої продукції сільгоспкультур. Оскільки використання мінеральних комплексних добрив змінюють баланс поживних речовин грунту.

На вітчизняному ринку комплексні добрива представленні двох видів: рідкі і гранульовані. Відповідно до способу виробництва, комплексні мінеральні добрива поділяються на:

• змішані (суміш простих добрив, що отримується шляхом сухого змішування);
• складно-змішані, або комбіновані (комплексні добрива, які отримуються у єдиному технічному процесі, в одній гранулі містять два або декілька основних елементи живлення рослин);
• складні (отримують у разі хімічної взаємодії вихідних компонентів).

Мінеральні добрива виготовляються для усіх сільськогосподарських культур, враховуючи наступні фактори:

• хімічний склад ґрунту і гранулометричні характеристики;
• вид добрив;
• особливості фази розвитку рослинної культури.

Застосування змішаних добрив дуже поширене. В загальному балансі виробництва мінеральних добрив у високорозвинених країнах вони становлять більш як третину. В Англії, США, наприклад тукосумішей, випускають 60-70 % загального виробництва добрив.

Спектр дії комплексних добрив:

• поліпшити врожайність;
• підвищити опірність рослин до змін клімату;
• покращити імунітет культур;
• поліпшити смак, аромат і зовнішній вигляд одержуваного продукту.

Такий широкий спектр дії досягається за рахунок того, що в складі туків кілька основних компонентів, кожен з яких відповідає за ту чи іншу функцію. Калій, наприклад, прискорює появу сходів, впливає на якість стебла, фосфор позначається на розвитку підземної частини культури і плодів. Крім цих елементів, добрива також містять магній, залізо, сірку, цинк, марганець, бор, мідь, азот у різних кількостях, тобто величезний спектр корисних речовин, які позитивно впливають на культуру.

Допустимі варіанти змішування різних форм добрив

До недоліків комплексних добрив відносять те, що пропорції у вмісті NPK в них варіюють у нешироких межах. Тому під час внесення, наприклад, необхідної кількості азоту, інших поживних елементів вноситься менше або більше, ніж потрібно.

У невеликій кількості застосовують і багатофункціональні добрива, що містять, крім основних живильних елементів, мікроелементи і біостимулятори, що роблять специфічний вплив на ґрунт і рослини.

Детально про добрива

Почнемо з амофосу. Це моноамонійфосфат, хімічна формула його — NH₄H₂PO₄. Добриво висококонцентроване, являє собою гранули, які містять азот (N) і фосфор (P). При цьому азот у ньому знаходиться в амонійному вигляді. Добриво добре тим, що не поглинає вологу і може зберігатися у звичайних приміщеннях, у разі внесення не утворює пилову хмару, під час тривалого зберігання не відбувається його злежування, отже, не потрібно перед внесенням його дробити. Відсутність гігроскопічності ніяк не впливає на розчинність добрива у воді.

Взявши за основу амофос, можна приготувати велику кількість змішаних добрив. Воно вважається високоефективним і цілком універсальним. Вносити амофос можна в різні типи грунту і використовувати як для головного удобрення, так і для додаткових підживлень. Гарний амофос і для добрива грунту теплиць та парників. Найбільший ефект у разі використання амофосу досягається в зонах, де часто трапляються посухи, відповідно, азотних добрив потрібно менше, ніж фосфорних.

Наступне широко поширене комплексне добриво — це сульфоамофос (NH₄)₂SO₄ + (NH₄)₂HPO₄. Воно вважається універсальним і прекрасно розчинним у воді. Зовні — це гранули, в складі яких є азот (N) і фосфор (P).

На відміну від амофосу сульфоамофос має у своєму складі фосфор, краще розчинний у воді, до всього іншого, співвідношення цих двох речовин більш збалансоване. Азотна складова має форму амонію, отже, азот вкрай повільно вимивається із грунту, і суттєво більша його частина буде поглинатися рослинами. У складі сульфоамофосу присутня сірка (S), вона, якщо удобрювати грунт, наприклад під пшеницю, сприяє збільшенню рівня клейковини. У разі удобрення грунту під соняшник, ріпак і сою він збільшує вміст у насінні олії.

Добре тим, що не злежується у процесі зберігання, перед внесенням не потребує подрібнення. Воно також не гігроскопічне, отже, зберігатися може в звичайних приміщеннях, крім того, під час внесення і пересипання не утворює пилу.

У невеликих кількостях, приблизно по піввідсотка, в цьому добриві міститься магній (Mg) і кальцій (Ca), вони необхідні для повноцінної життєдіяльності рослин.

Використовують його на будь-яких типах грунту та підходить для будь-якої культури. Добриво вносити в грунт можна як основне, так і додаткове. Доведено успішність його використання у теплицях і парниках, особливо в поєднанні з азотними. З використанням сульфоамофосу можна виготовляти найрізноманітніші змішані добрива.

Діамонійфосфат — це гідрофосфат амонію, його хімічна формула NH₄H₂PO₄. Це добриво є концентрованим, воно не має нітратів, добре розчиняє­ться у воді і являє собою гранули, основними елементами яких є азот і фосфор. Безперечні плюси його — відсутність гігроскопічності, злежуваності й утворення пилу під час внесення у грунт і пересипання. Крім основних елементів, у добриві є сірка (S).

Аммофоска (NH₄)₂SO₄ + (NH₄)₂HPO₄ + K₂SO₄ містить всі три найважливіших елементи. Це досить складне добриво. Азот у його складі практично не вимивається з грунту. Крім трьох основних елементів, ще є сірка (S), присутній також магній (Mg) і кальцій (Ca). З огляду на відсутність у складі хлору, його можна сміливо застосовувати на грунтах, що мають засолення, а також як основне або додаткове на будь-яких типах грунту і під всі культури. Особливо добре застосовувати його на плодових та ягідних культурах, а також на картоплі. Аммофоска є гарним добривом для теплиць і парників.

Калієва селітра — KNO₃ — складне фізіологічно нейтральне добриво. Містить азот у швидкозасвоюваній рослинами нітратній формі.

Калієва селітра має низьке співвідношення між N:К₂О=1:3,5, що робить її більш ефективною для використання у період вегетації культур. Швидко розчиняється у воді без осаду, без вмісту хлору та важких металів. Застосовується локально для прикореневого та позакореневого підживлення.

Калієва селітра особливо ефективна для застосування у закритому ґрунті та в системах крапельного поливу за вирощування овочевих культур. Вона покращує якісні показники та прискорює дозрівання, а також підвищує стійкість рослин до несприятливих факторів середовища. Може змішуватися з більшістю водорозчинних добрив та засобів захисту рослин.

Рідке комплексне добриво

Добриво рідке комплексне (РКД) є водним розчином фосфатів амонію, містить два живильні елементи: азот і фосфор.

Рідке комплексне добриво — це прозора, зеленувато-голубувата рідина, яка практично не містить нерозчинних залишків, суспензій. Окрім фосфатів, має сірку та магній. Всі живильні речовини знаходяться у розчині, тому доступні рослинам. РКД володіє високою ефективністю під час посіву будь-яких культур, у всіх регіонах, особливо на карбонатних ґрунтах. Використання РКД має безперечні переваги перед твердими комплексними: забезпечується висока рівномірність внесення поживних речовин; знижуються їх втрати.

Підживлення розчинами РКД можна поєднати з обробітком ґрунту мікроелементами, засобами захисту рослин. Застосовувати рідкі добрива слід тими ж способами, що і тверді: суцільним розподілом по поверхні ґрунту перед оранкою і культивацією, локально під час посіву, а також для підживлення культур. РКД використовуються для капсулювання і дражування насіння, перед передпосівною обробкою. Рідке добриво не містить шкідливих домішок і повністю відповідає підвищеним вимогам екології, може вноситися з іншими добривами, пестицидами і гербіцидами.

Правила внесення добрив

Існують два способи внесення добрив: суцільний та локальний. Залежно від часу і призначення розрізняють: основне удобрення (до посіву), припосівне (під час сівби), підживлення (внесення добрив у період росту рослин).

Основне удобрення проводять розкидним способом на повну глибину. Припосівне — під час посіву в рядки, лунки разом із насінням рядковими сівалками. Підживлення виконуються рядковим (у рядки, міжряддя) культиваторами-рослинопідживлювачами чи розкидним способом.

Основна частина мінеральних добрив (70-80%), як правило, вноситься у грунт способом допосівного внесення. Інші — припосівного, привисадкового чи післяпосівного внесення, призначеного для кореневої і позакорневої підгодівлі рослин в окремі критичні періоди їх розвитку.

Такі добрива, як карбамід, аміачна селітра, сульфат амонію, рідкі азотні добрива, суперфосфат, калієві, що містять поживні речовини в легкорозчинній формі, в районах достатнього зволоження вносяться під ярі культури у повній нормі весною під час передпосівного обробітку ґрунту. Під озимі зернові культури фосфорні і калієві добрива доцільно вносити з осені під оранку в повній нормі, а азотні — у разі боронування ґрунту в половинній, з тим щоб другу половину норми азоту внести ранньою весною у підгодівлю озимих.

Зро­зуміло, що рівень за­сто­су­ван­ня та використання міне­раль­них до­б­рив суттєво відрізняється у кон­крет­них сільсько­го­с­по­дарсь­ких підприємствах. Нині агроформування ко­ри­с­ту­ють­ся ре­­ко­мен­даціями на­уко­вих ус­та­нов щодо раціональних до­з вне­сен­ня до­б­рив під ок­ремі куль­ту­ри. Про­те для до­­сяг­нен­ня більшої віддачі ре­­ко­мен­до­вані до­зи їхньо­го вне­сен­ня по­­трібно ко­ре­гу­ва­ти згідно з да­ни­ми про фак­тич­ний вміст NРК у ґрунті в до­ступній для рос­лин формі.

Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН