Сорт має значення
Виведення і впровадження у виробництво стійких до хвороб сортів. Для цього використовують віддалену статеву і клітинну гібридизацію.
Слабо уражуються збудником чорної ніжки сорти картоплі Арізона, Беллароза, Бетіна, Взірець, Водограй, Кобза, Луговська, Пікассо, Предслава, Роналдо, Руссет, Слов’янка, Случ, Таїсія, Українська рожева, Фея, Чарівниця та ін. Підвищена стійкість до кільцевої гнилі у сортів Адретта, Божедар, Бородянська рожева, Дніпрянка, Довіра, Житомирянка, Зов, Імпала, Кобза, Королева Анна, Лєтана, Либідь, Обрій, Поліська рожева, Поляна, Пролісок, Світанок Київський, Слаута, Слов’янка, Солоха, Фантазія, Фламенко тощо.
Дотримання сівозміни, за якої повернення картоплі на те ж саме поле повинно бути не раніше трьох-чотирьох років.
Правильні попередники
Кращими попередниками картоплі є озимі зернові, багаторічні трави, бобово-злакові сумішки, льон, зайнятий пар, буряк, кукурудза та інші просапні культури. Добрі результати дає садіння картоплі по сидератах — люпину, озимому житі, сераделлі, ріпаку, мікрофлора ризосфери коренів яких проявляє антагоністичну дію по відношенню до збудника фітофторозу та інших збудників хвороб картоплі і тим самим зменшує їх резервацію в ґрунті.
Який ґрунт любить картопля?
У кожній ґрунтово-кліматичній зоні слід дотримуватися рекомендацій, що стосуються підготовки ґрунту до вирощування картоплі, яка направлена на створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин, одержання максимального врожаю бульб. Слід пам’ятати, що картопля є культурою пухкого ґрунту. Вона має потребу в кисні у 5-10 разів більшу, ніж інші сільськогосподарські культури. Тому обробіток ґрунту під неї повинен сприяти створенню глибокого розпушеного шару ґрунту.
В сучасних інтенсивних технологіях вирощування картоплі передбачається лише однин міжрядний обробіток із формування високооб'ємних гребенів. Але слід зауважити, що мінімальне число їх повністю виправдовує себе на багатих гумусом, заплавних землях і вкрай негативно позначається на важких ґрунтах і за неглибокої оранки. На таких полях міжряддя швидко ущільнюються, після інтенсивних опадів вода застоюється. В результаті регламенти робіт із захисту картоплі від шкідливих організмів порушуються, терміни збирання врожаю відкладаються на пізніший строк, підвищується ураженість бульб фітофторозом, мокрою бактеріальною гниллю та іншими хворобами, зростає удушення бульб. Щоб уникнути цих негативних наслідків, на глинистих ґрунтах слід проводити глибоке його розпушування культиватором зі стрілчастими лапами, приблизно за тиждень до зімкнення бадилля у міжряддях.
Удобрення
Використання науково обгрунтованої системи добрив із підвищеним внесенням калійних добрив та мікроелементів з урахуванням агрохімічних показників ґрунту.
Вирощування здорового насіннєвого матеріалу
Якість його залежить від умов вирощування. За незадовільної агротехніки знижуються сортові якості та стійкість картоплі до хвороб, і навпаки, висока агротехніка забезпечує підвищення стійкості рослин.
Правила зберігання картоплі
Збирання врожаю проводять у теплу суху погоду за середньодобової температури не нижче 5-7°С, але не раніше, ніж за два тижні після знищення бадилля, коли шкірка на бульбах затвердіє. Викопану картоплю обов'язково просушують. Слід додержувати запобіжних заходів від механічних пошкоджень бульб, через які проникають збудники бактеріальних хвороб. Обов’язкове просушування і світлозагартування насіннєвих бульб перед закладкою їх на зберігання.
Бульби, зібрані навіть у суху погоду за температури нижче 4°С і вище 25°С, інтенсивно ушкоджуються і уражуються грибними і бактеріальними хворобами, від яких може загинути до 50% урожаю. Щоб уникнути додаткових втрат, бульби, зібрані за несприятливих погодних умов, потребують лікувального періоду, перші 10-12 діб їх слід витримати за температури близько 15°С і відносної вологості повітря 90%. Надалі температуру повітря необхідно знизити до 2-4°С.
Для зменшення розвитку сухої гнилі, ризоктоніозу, звичайної парші, фомозу, мокрої гнилі насіннєві бульби перед закладанням на зберігання протруюють препаратами на основі діючих речовин: імазаліла сульфату, к.е. (Фунгазіл 100 SL, 150 мл/т); іпродіону, к.с. (Ровраль Аквафло, 0,38-0,4 л/т); флудіоксонілу, тн (Максим 025 FS, 0,75 л/т).
Якість зберігання картоплі багато в чому залежить від температури, вологості і доступу повітря. Можна зберігати тільки здорові бульби. Під час зберігання у них продовжуються процеси дихання, випаровування води, у зв'язку з чим перебігають негативні біохімічні процеси (розклад запасних речовин і їх втрата). Порушення обміну речовин знижує стійкість бульб до патогенних мікроорганізмів. Якщо картопля уражена збудниками різних хвороб у полі, то її відразу не можна закладати на зберігання. Бульби складають окремо, двічі перебирають і видаляють уражені: перший раз — після збирання, другий — через 2-3 тижні. До другого перебирання бульб ураження збудниками фітофторозу і мокрої гнилі стане помітним, тоді їх краще видаляти.
Зберігати картоплю слід за температури 1-4°С, відносної вологості 85-90% і задовільному повітряному режимі. У випадках підвищення температури і відносної вологості повітря у сховищах під час зберігання бульби додатково перебирають. При цьому розрізняють чотири фракції: здорові, уражені, але придатні для харчування чи на корм худобі, придатні тільки для технічних цілей, і гнилі (непридатні для використання).
З метою обмеження поширення хвороб на бульбах під час їх зберігання необхідно завчасно підготувати картоплесховища. Їх заздалегідь слід очистити від сміття, решток бульб. За 1-1,5 місяця до закладання картоплі приміщення дезінфікують комовою сіркою. Її спалюють із розрахунку 40-60 г/м3. Іноді приміщення обприскують 2%-им розчином хлорного вапна, з розрахунку 1 кг на 100-200 м².
За 10-15 днів до закладання бульб картоплі на зберігання сховище білять вапняним молоком (2-3 кг свіжогашеного вапна на 10 л води) з розрахунку 0,5 л робочого розчину на 1 м². Після цього приміщення обов’язково провітрюють.
Температура в сховищі, де зберігають насіннєві бульби, повинна бути в межах 3-5°С, а відносна вологість повітря — 85-90%. Взимку перебирання бульб без крайньої потреби проводити недоцільно.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
