Перший — для нормальної вегетації і для того, щоб сформувати високий урожай, кукурудзі потрібна волога. Набагато більше ніж іншим традиційним культурам.
Другий — якщо кількість опадів є достатньою, то на арену виступає такий малоприємний чинник, як підвищена збиральна вологість зерна «королеви полів». У такому разі починає клацати лічильник, котрий рахує тонно-проценти під час сушіння і множить їх на дедалі зростаючі тарифи на газ чи вартість рідкого пального. Альтернативне паливо — також штука небезкоштовна. Відповідно, ми маємо правильно обрати гібриди для конкретного господарства, і при цьому навчитися їх вирощувати.
Ясна річ, що наші вимоги до гібридів кукурудзи не обмежуються винятково посухостійкістю та високою вологовіддачею. Велике значення мають терміни дозрівання, стійкість до захворювань, власне, потенціал урожайності та маса інших чинників. При цьому ми обов’язково враховуємо агрофон, де буде вирощуватися той чи інший гібрид, а отже, обираємо ступінь інтенсивності технології вирощування. Усе має сенс, беручи до уваги потенційно привабливу, з фінансової точки зору, рентабельність цієї культури. А от результати можуть бути різними, при цьому, так би мовити, на одній широті…
Своєю чергою, його тернопільський колега так само стишено (аби менше хто чув), однак задоволено називає цифру понад 150 ц! Ще один аграрій із Київщини розповідає, що якщо молотити менше 110 ц/га, то сенсу вирощувати кукурудзу немає. Може, й лукавить, то вже така справа, однак очевидно, що і стрімкі провали, і рекордні врожаї з «королеви полів» серед причин своїх мають вибір гібридів та вміння їх вирощувати, з огляду на специфічні особливості.
Гайнемо в Степ, і ми побачимо, що кукурудзу на зерно там вирощують нині без зрошення винятково сміливі люди. Однак при цьому переважно кваліфіковані, оскільки зібрати по 70–80 ц/га в посушливому куточку Одещини потрібно зуміти. «Як так у вас виходить? — запитую і у відповідь чую: — Ну, спочатку слід підібрати правильні гібриди…».
РОЗМОВА З АГРАРІЄМ
— А яка ж у вас цьогоріч урожайність «на коло? — цікавлюся в агронома відомої аграрної компанії на Київщині. Той озирається, аби переконатися, що ніхто не чує, і стишує голос: — Ну… я б не хотів розповідати про результати цього року… Вони не показові для нас.
— А все ж скільки?
— Приблизно 55–57 ц…
Що таке посухостійка кукурудза в принципі, якщо не вдаватися у мантри і містику? Це гібрид, який, будучи посіяним у ще холодну ранньовесняну землю, замість того, щоб маніжитися та «розкочегарюватися», відразу ж формує потужну кореневу систему, пускаючи «промінці» навсібіч та витягуючи із ґрунту максимум вологи та поживних речовин. Його завдання — закріпитися і створити потужні запаси енергії всередині рослини та налагодити ефективну логістику вологи й поживних речовин із найпотаємніших нижніх шарів грунту.
Зрозуміло, що чудеса трапляються нечасто, і якщо із квітня по серпень не впаде ані краплинки, то про якийсь бодай поганенький урожай годі й мовити. Однак у сучасних посухостійких (широко кажучи, стресостійких) гібридів інше завдання: протриматися до кінця червня-початку липня, коли вже традиційно починають випадати дощі. Як цього літа у багатьох регіонах України, коли довгоочікувані щедрі опади у липні-серпні дали змогу нагнати декому аж за 150 ц/га…
Трапляється краще, а бува й гірше. Накопиченої із ранньої весни вологи нашій кукурудзі недостатньо, однак добротний посухостійкий гібрид зіграє «у довгу». Десь та й пощастить з опадами, проте для цього рослинам потрібно допомогти. Це означає, що у нас не повинно бути бур’янів, не має бути кірки у міжряддях і видимих проявів роботи збудників захворювань та шкідників. Як можна нарікати на недостатню кількість опадів і при цьому утримувати постійний «гербарій» у міжряддях?
Те саме можна сказати і про живлення посівів, у якому має бути врахований елементарний винос поживних речовин. А також: задоволена потреба посівів цієї культури в таких стратегічних елементах, як калій та фосфор, і потреба в низці мікроелементів, таких як цинк тощо.
Можна без перебільшення сказати, що сьогодні врожайність та стійкість посівів кукурудзи багато в чому залежить від ефективного азотного живлення «королеви полів». Річ у тім, на початкових етапах вегетації кукурудза може спожити не більше, аніж чверть необхідного їй азоту. Усе інше їй бажано дати додатково згодом: частково по листу, частково в міжряддя або ж під сам корінь. Рекордні врожаї американських фермерів, здобуті впродовж останніх років, — результат саме такого от роздільного продуманого азотного живлення. Відповідно, давши під корінь необхідну дозу азоту у рідкому вигляді чи у міжряддя, ми гарантовано даємо поживу рослинам навіть у сухому ґрунті. Загалом саме РКД є чудовим способом підтримати посіви у посушливій зоні вирощування, причому їх можна вносити як під час ґрунтообробних операцій, так і сівби та подальшої вегетації рослин кукурудзи.
Ще однією затребуваною властивістю гібридів кукурудзи є швидка вологовіддача зерна. Себто нижча збиральна вологість і, відповідно, суттєва економія енергоресурсів під час сушіння врожаю. З одного боку, це дає змогу заощаджувати чималі кошти, з іншого — спрощує сам процес сушіння, оскільки набагато легше і швидше висушити зерно вологістю, скажімо 18–19%, аніж 25–26%.
Знову ж таки такі гібриди є нині у лінійці фактично кожного виробника, і є особливо затребуваними у західних та північних регіонах України. Втім, сьогоднішні кліматичні умови у нас виглядають таким чином, що вгадати досить складно. На тій же Рівненщині чи Тернопільщині рік від року може сильно різнитися: одного сезону будуть актуальними гібриди зі швидкою вологовіддачею, а наступного — посухостійкі, бо до середини липня може не випасти жодного пристойного дощу…
Відповідно, фермери потребують гібридів, що мають і ті, й інші ознаки. Однак це в принципі неможливо, оскільки мова йде про поєднання протилежного: посухостійкі гібриди тяжіють до максимального накопичення вологи у тканинах, а зі швидкою вологовіддачею — навпаки. Тому об’єктивно варто в цьому плані підстраховуватися, підбираючи лінійку гібридів у посіви кукурудзи таким чином, аби не прогадати: щось «вистрелить», а все інше — дасть нормальний стабільний результат.
Наприкінці констатуємо, що вітчизняні аграрії впродовж останніх 5–6 років об’єктивно вдосконалили мистецтво вирощування кукурудзи. І такі собі «скромні» 130–150 ц/га у забезпечених вологою регіонах — це далебі не межа. Є усі підстави сподіватися, що, опираючись на ефективний підбір гібридів та вдосконалені технології захисту й живлення кукурудзи, наші фермери невдовзі можуть орієнтуватися на вищі, цілком американські показники. Підтвердженням цьому може бути приклад з озимою пшеницею, оскільки у багатьох господарствах стабільно отримують «німецьку» врожайність, яка раніше здавалася недосяжною.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
