Вовчок соняшниковий лютує, із загрозливою регулярністю продукує нові раси, потихеньку поширюючись Україною. Багато в чому цьому сприяє низький рівень агросанітарної безпеки в господарствах, побудованої нерідко на принципі: «може, цього року пронесе…». Тим часом рослина-паразит перелазить від поля до поля, її насіння залягає у землі, де вичікує роками, поки знову на цьому місці висіють соняшник. Хоча довго чекати не доводиться: специфіка південної богарної сівозміни змушує переважну більшість господарств чергувати «квітку сонця» та озимі зернові. Це у кращому разі, бо буває рік за роком на тому самому полі висівається соняшник по соняшнику…
Коротше кажучи, проблема із вовчком соняшниковим не просто існує — вона зростає, загрожуючи новими неприємностями вже найближчим часом. Як відомо, найпоширенішими способами захисту посівів цієї культури від вовчка є сівба генетично стійких гібридів соняшнику та стійких до убивчих для вовчка гербіцидів, кількість яких є обмеженою.
Соняшниковий вовчок (Orobanche cumana)
Якщо говорити глобально, то проблема полягає у тому, що генетика соняшнику із суто об’єктивних причин програє змагання із рослиною-паразитом. Якщо раніше поява нових рас вовчка обраховувалася десятиріччями, то сьогодні, мабуть, ніхто не здивується, якщо нову расу фіксуватимуть раз на два-три роки. Не доведи, Господи, звичайно! Однак факт залишається фактом: якщо ми сіємо генетично стійкий соняшник до п’яти чи шести рас вовчка, то на полі цілком може з’явитися сьома чи ж взагалі досі невідома раса, котра помножить на нуль усі сподівання агронома… Відповідно, підбір генетично стійких до вовчка соняшникового гібридів є важливим заходом, однак він, на жаль, не гарантує стовідсоткового захисту від рослини-паразита.
Набагато більш певним є застосування технологій вирощування соняшнику, що передбачають застосування потужних і вбивчих для вовчка гербіцидів. Скажімо так, ці хімпрепарати винищують майже все, окрім спеціальних стійких гібридів соняшнику, і в тому числі вовчок. Усе по ділу, однак як песимістично наголосив один досвідчений агроном: «хімія поки що стримує цю рослину-паразита, однак невідомо як піде далі…». Тобто десь неправильно внесли, десь щось лишилося, десь щось витримало… Відповідно, реальну гарантію стійкості посівів соняшнику проти вовчка може забезпечити лише поєднання двох технологій захисту: використання гібридів, котрі водночас мають генетичну стійкість до якомога більшої кількості рас вовчка та можуть вирощуватися за системою Clearfield. Зазначимо, що на сьогодні у лінійці практично всіх відомих виробників посівного матеріалу присутні такі гібриди.
Знову ж таки це не завжди є можливим з огляду на цілу низку нюансів. Передусім люди воліють вирощувати різні гібриди соняшнику. Окрім цього, сліпо покладатися на такий подвійний захист, нехтуючи іншими способами боротьби з вовчком, не варто. Вочевидь, і на цьому наголошують провідні виробники насіння соняшнику, варто селекційні та хімічні підходи боротьби з цією рослиною-паразитом поєднувати з класичними агротехнічними засобами.
Для початку згадаємо про так звані культури-пастки для вовчка соняшникового. Їх особливість полягає у тому, що виділення кореневої системи провокують проростання насіння рослини-паразита, однак надалі вовчок не може живитися і гине.
Це культури, які вирощуються чи можуть вирощуватися в Україні — кукурудза, сорго та суданська трава. У кожної з них є свої переваги та застороги. Об’єктивно ми не можемо засівати сотні тисяч гектарів суданською травою — це, як мінімум, недоцільно. Сорго належить до тих культур, котрі лишень починають завойовувати серця українських аграріїв. Ще добре не доведена до пуття технологія його вирощування, особливо в тому, що стосується боротьби з бур’янами. Не все зрозуміло із перспективами збуту його, тому говорити про те, що ця культура здатна найближчим часом замінити кукурудзу, не варто.
Соняшник уражений вовчком
Натомість «королева полів» за всіма характеристиками мала б чудово вписатися у сівозміну із соняшником, провокуючи та нищачи значну частину насіння вовчка. Проте існує серйозна засторога — сумнозвісний лімітуючий фактор вологи. Там, де проблема із вовчком соняшниковим є найгострішою — на півдні, кукурудзу можна нормально вирощувати лише під зрошенням. Випадки отримання прийнятної урожайності її в Степу є, однак не можна говорити про їх масовий характер. Тому сіють соняшник по соняшник чи чергують його із озимою пшеницею, у кращому випадку горохом.
Відповідно, є усі підстави вважати, що розширення площ під кукурудзою у Степу і зниження загрози з боку вовчка соняшникового стане можливим лише у міру розвитку зрошення та, що важливо, — відродження тваринницької галузі. Саме там, де вноситься органіка, кукурудза почуває себе найкраще. Ми бачили господарства на півдні Одещини, де збирають до 80 ц/га саме завдяки тому, що вноситься гній. Ясна річ, і власне культура вирощування кукурудзи тут перебуває на висоті. Так само можливим є вирощування кукурудзи на силос.
Замало уваги відводиться і профілактиці поширення вовчка поміж полями. Мало хто турбується тим, аби провадити очищення коліс техніки та взуття персоналу у разі переходу від поля до поля. Разом з тим, така «дрібничка» може відігравати значну роль в «антивовчковій» безпеці. Можна поставити справу і таким чином, щоб маршрути техніки були побудовані від чистих від рослини-паразита полів до забруднених.
Нагадаємо також і про те, що улюблений агрозахід для проростання вовчка — оборотна оранка. Річ у тім, що насіння рослини-паразита може сидіти на глибині впродовж щонайменше 14 років. Плуг просто-напросто вивертає його у верхній шар, де воно навесні радо береться за соняшник. Тому мінімізація технології обробітку ґрунту суттєво знижує рівень зараженості майбутніх посівів вовчком. Ще раз нагадаємо і про сівозміну…
Наприкінці наголосимо на тому, що проблема із поширенням вовчка соняшникового може бути подолана передусім шляхом уже згадуваного вдосконалення технологій у рослинництві. Це стосується і кукурудзи, і сорго, і бобових культур, і ясна річ, соняшнику. Ми виграємо ключове єдиноборство, коли зможемо забезпечити нормальну сівозміну в Степу. Це може бути як на богарі, так і на зрошенні. Коли зможемо обрати правильну технологію обробітку ґрунту без обертання пласта. Коли налагодимо нормальну профілактику поширенню вовчка.
І, звичайно ж, не треба забувати, що основний вклад у протистоянні з цією рослиною-паразитом на посівах соняшнику вносять виробники насіння і гербіцидів. Є усі підстави сподіватися, що рано чи пізно вони запропонують кардинальне подолання цієї проблеми.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
