Про сьогоденні і перспективи «живого компасу», як часто називають цю сонячну культуру, розповідає головний науковий співробітник Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН, доктор сільськогосподарських наук, професор Володимир Троценко.
Наразі Україна є одним із провідних виробників та експортерів соняшникової олії. Разом із тим такий стан не був постійним і є результатом низки суспільних та природних процесів.
Історично саме слобідська частина України має найбільш давні традиції вирощування соняшнику, оскільки тут проходив етап його формування як городньої культури. Пізніше під час перетворення соняшнику на польову олійну культуру відбулося зміщення основного ареалу вирощування в зону Степу та південного Лісостепу. Наразі у зв’язку з глобальними процесами потепління клімату та успіхами селекції (особливо помітними на етапі 1990-2010 рр.) у створенні скоростиглих гібридів відбулося «повернення» соняшнику в найбільш прохолодну частину України.
Станом на 2024 рік частка посівів цієї культури в структурі орних земель Сумської області склала близько 25%, а середньорічний обсяг виробництва перевищує 0,5 млн. т, або від 4 до 7% валового урожаю держави. Вищий, порівняно з іншими регіонами рівень волого забезпечення створює передумови для більш швидкого розкладання пожнивних решток, що забезпечує задовільні умови вегетації культури в умовах чотирипільних сівозмін.
Наразі в промислових посівах області переважають гібриди з тривалістю періоду «сходи-цвітіння» до 60 днів та календарними термінами технологічного дозрівання у середині другої – початку третьої декад вересня. Основна частка вирощується за традиційними технологіями, однак відносно поширеними є посіви (та гібриди) за технологією «Експрес». Менш представленими (фактор низького розповсюдження вовчка соняшникового та висока вартість насіння) посіви (та гібриди) що вирощується за «Кліафілд» технологіями. Незважаючи на економічну привабливість та майбутні перспективи, вирощування високоолеїнового соняшнику залишається мало поширеним та ситуативним.
Найбільш уніфікованим підходом, що характеризує стан та перспективи культури в окремому регіоні, є аналіз показника урожайності культури порівняно до середніх та максимальних у державі (рис. 1).
Рис.1 Середня урожайність соняшнику в Україні та Сумській області (за даними відкритих джерел)
Так, середнє за 10 років значення показника урожайності соняшнику в Україні склало 2,25 т/га з діапазоном від 2,2 до 2.58 т/га. Для Сумської області показник середньої урожайності склав 2,76 т/га з діапазоном від 2,38 до 3,28 т/га. При цьому значення найвищих показників (у розрізі областей) знаходилися на рівні 3,3-3,4 т/га. Таким чином Сумщина входить до регіонів із найбільш сприятливими умовами вегетації культури. Незважаючи на деяке зниження середньої урожайності за 3 останні роки високі показники урожайності в 2019 та 2020 роках передбачають можливість стабілізації середніх показників урожайності на рівні 3,0 т/га.
Більш складним є питання середньострокової перспективи соняшнику. У глобальному аспекті існуюча тенденція до підвищення середніх показників урожайності більшості сільськогосподарських культур підтримується завдяки низці факторів, а саме їх селекційної та технологічної модернізації та змін клімату. Щодо останнього та зміни, які наразі спостерігаємо (зростання середньодобових температур та концентрації вуглекислого газу) у більшості природніх зон України, все ще сприяють реалізації генетичного потенціалу соняшнику.
Більш прагматичною підставою для прогнозування є дані щодо урожайності культури на сортодільницях та демонстраційних полігонах. У нашому випадку це демонстраційний полігон Інституту СГПС НААН за 2015-2021 р. де щороку проходили екологічне тестування 31-55 вітчизняних та закордонних гібридів орієнтованих на умови північно-східного Лісостепу України. На жаль у 2022-2024 роках кількість гібридів, що тестуються, мінімальна та недостатня для можливостей прогнозування (таблиця 1).
Таблиця 1. Урожайність соняшнику на демонстраційному полігоні Інституту СГПС НААН, т/га
* відповідає середньорічним календарним датам настання технологічної стиглості: 0 – до 20 серпня; 1 – до 1 вересня; 2 – до 10 вересня; 3 –до 20 вересня; 4 – після 20 вересня
Залежно від календарних термінів достигання гібриди аналізувалися в 5 групах виділених за датами технологічного дозрівання. Незважаючи на деякі відмінності у динаміці урожайності окремих років середні значення чітко вказують на залежність між рівнем урожайністю та тривалістю вегетації.
У межах виділених груп (5-10 гібридів) різниця в урожайності між окремими гібридами, як правило, не перевищувала 12-17%. Таким чином отримані результати вказують на відносну вирівняність сучасного асортименту гібридів та відсутність (на даний час) генотипів, здатних забезпечити суттєве збільшення середніх показників урожайності за рахунок активної сортозаміни.
Збільшення у посівах частки гібридів із більш пізніми термінами достигання також не обіцяє суттєвого зростання урожайності, оскільки пов’язане з десикацією, що вимагає низки додаткових технологічних та організаційних заходів. Додатковим обмежуючим фактором є збільшення ризиків втрати врожаю за несприятливих умов осіннього періоду.
Щодо цінових, короткострокових, річних перспектив культури. Для соняшнику маркетинговий рік розпочинається 1 вересня. Пізній (порівняно з традиційними зонами вирощування соняшнику) початок збирання в області дає змогу виробникам прийняти обґрунтовані рішення у плануванні продажу урожаю. Саме початкові ціни значною мірою будуть визначати їх динаміку протягом року. Основним фактором формування початкових цін є обсяги урожаю, зібраного в південній півкулі, де основним виробником є Аргентина, дещо меншою мірою ПАР.
Розміщені у відкритому доступі дані вказують на незначне (+ 6-9% до урожаю 2024 року) збільшення обсягів виробництва насіння соняшнику у цих країнах. Таке збільшення не матиме катастрофічних наслідків (для формування початкової ціни) як, наприклад, світове перевиробництво сої, що спостерігається кілька останніх років. Таким чином фермерам Сумщини варто очікувати наближеної до багаторічного рівня початкових цін на урожай.