Разом із тим, «квітку сонця» багато де на Півдні і Сході України вирощують по декілька разів підряд, отримуючи прийнятні з точки зору рентабельності врожаї. Це не вельми вибаглива і доволі посухостійка культура, однак за її вирощування слід врахувати низку обов’язкових умов.
Річ у тім, що соняшник — це культура, яка потребує особливої уваги в плані сівозміни та обробітку грунту. І в тому разі, коли мова йде про інтенсивну технологію вирощування, і за умови сівби соняшнику в зоні Степу на богарі. В останньому випадку майже завжди попередником виступають озима пшениця та ячмінь, або ж у гіршому разі — той таки соняшник. У Лісостепу як оптимальний попередник для «квітки сонця» виступає кукурудза, озима пшениця чи навіть картопля, якщо така вирощується.
Кукурудза для соняшнику виступає як стратегічний партнер, і вельми бажано налагодити сівозміну таким чином, аби перед черговою сівбою на тому самому полі там принаймні разів два збирали врожай кукурудзи. Це актуально передусім для районів, де або вже є вовчок соняшниковий, або ж є підстави очікувати його появи. Як відомо, кукурудза виступає у ролі культури-пастки для вовчка, провокуючи його проростання і подальшу загибель. Таким чином, вдається знешкодити не менш ніж 20% рослин-паразитів на полі, тому в ідеалі не бажано повертати соняшник на те саме поле раніше ніж через 7–8 років, при цьому не забуваючи про сівбу таких культур-пасток, як кукурудза чи сорго.
Однак якщо ситуація із вовчком виглядає загрозливо, то без потужних гербіцидів (Євролайтнінгу, Гранстару) та генетично стійких гібридів соняшнику не обійтися, що зумовлює потребу в ретельно відпрацьованій технології вирощування. Разом із тим, не обійтися без додаткових захисних заходів на кшталт сівозміни чи дезінфекції техніки.
За умови відчутності вовчка соняшникового не менш ефективним є вирощування цієї культури за класичною технологією, котра також передбачає ретельну увагу до гербіцидного захисту посівів. Він починається з якісного передпосівного обробітку грунту, спрямованого на максимальне знищення бур’янів, а також створення належної структури верхнього шару.
Обов’язковим є формування дрібногрудкової структури верхнього шару грунту на противагу крупногрудковій. Інакше робочий розчин просто не покриє цілковито поверхню грудочок землі, що дасть змогу частині бур’янів пробитися назовні попри проведену хімічну обробку.
Як і на кожній просапній культурі, на соняшнику доречним є здійснення міжрядного обробітку грунту за допомогою просапних культиваторів. Він дасть змогу розправитися із більшою частиною бур’янів, а також ліквідувати кірку в посівах, забезпечивши кореневій системі сходів покращений доступ до вологи і повітря із верхнього шару грунту.
Гербіцидний захист соняшнику за класичною технологією передбачає внесення препаратів, котрі містять ацетохлор, пропізохлор та інші ефективні діючі речовини. Серед назв гербіцидів виділимо Примекстра ТЗ Голд, Гезагард, Харнес та ін. Наголосимо, що економія на якості тут не доречна, бо якщо ми «впустимо» котрусь хвилю бур’янів у посівах, то «наздогнати» її буде дуже складно і дорого.
Як і всі інші сільгоспкультури, соняшник потребує передусім азоту, фосфору та калію. Однак «квітка сонця» має власну особливість, оскільки для її нормальної вегетації необхідна підвищена норма калію. Відповідно, з осені вельми бажано внести достатню кількість цього елементу у вигляді NPK, або ж потурбуватися про придбання спеціалізованих добрив — хлориду калію чи краще каліймагнезії. Остання марка калійних добрив взагалі є оптимальним варіантом під соняшник, оскільки культура також чутлива до наявності магнію, який разом із сіркою входить до складу каліймагнезії. Втім, цілком ймовірно, що навесні доведеться вносити сульфат магнію розкидним способом.
Серед азотних добрив соняшник найкраще реагує на карбамід, у тому числі додатково — у вигляді позакореневих підживлень. Серед мікроелементів обов’язковою умовою для нього є внесення бору, котре здебільшого провадять по листу. До робочої суміші додають також уже згадуваний сульфат магнію, карбамід, і часто антистресові препарати. Як варіант можливе застосування такого комплексного мінерального добрива, як «Борофос», до складу якого, окрім бору, входять калій, фосфор та кальцій, причому у доступній формі.
Так чи інакше, враховуючи досить високу посухостійкість соняшнику, правильно проведений комплекс заходів для його вирощування дасть змогу отримати адекватний докладеним зусиллям та агрофону врожай. Однак для цього потрібно дотриматися ще таких обов’язкових умов, як правильний вибір гібридів соняшнику для сівби та передпосівну обробку насіння.
В принципі, практично усі фермери, котрі займаються вирощуванням соняшнику, чудово обізнані в тому, які гібриди показують себе найкраще і в яких умовах. Якщо відвідати кілька десятків господарств у різних регіонах України, обравши їх випадково, то можна бути певними, що 60–70% вирощуваних гібридів соняшнику співпадуть скрізь. Мова передусім про інтенсивні гібриди, так звані стабільні, і для південних господарств — про найбільш витривалі. І на нашу думку, найбільш відповідальним завданням для агронома є створення цієї лінійки гібридів на власних полях із розрахунку на декілька факторів: добрий реальний прибуток; підстрахування від ризиків; перспектива на наступний сезон.
У разі вибору насіння високопродуктивних гібридів обов’язковим є його передпосівна обробка препаратами та мікродобривами. Серед інсектицидів виділимо ті, котрі містять біфентрин, тіаметоксам, імідаклоприд, альфа-циперметрин, а серед фунгіцидів — тритіконазол, флудіоксоніл, тіабендазол, що забезпечують захист від основних загроз насіння та сходів соняшнику.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
