Шкідники еспарцету
Прикореневу частину стебла пошкоджують бульбочкові довгоносики, личинки пластинчатовусих жуків, сірий буряковий довгоносик. Проростаюче насіння пошкоджують личинки росткових мух. Сходи та молоді рослини пошкоджують жуки піщаного мідляка, гусениці підгризаючих совок (озимої, окличної).
Еспарцетовий зерноїд — жук яйцеподібної форми, чорний, зверху в густих тонких сірувато-коричневих і знизу світло-сірих волосках. Зимують личинки у насінні еспарцету. На півдні можуть зимувати і жуки. Заляльковуються в квітні-травні. Самки відкладають яйця на зелені боби еспарцету. Відроджуються личинки, які пошкоджують до 20-30 % насіння.
Еспарцетовий насіннєїд — поширений скрізь, де вирощують еспарцет. Дорослі комахи чорні, спинка опукла, в дрібних горбках. Довжина тіла самок 3-3,3 мм, самців — 1,9-2,5 мм. Зимують личинки в середині пошкоджених ними насінин у зерносховищах та на полі в падалиці. Заляльковуються у травні, а з кінця травня до липня вилітають дорослі комахи. Самки відкладають яйця в середину бобу або на зелене насіння еспарцету. В північному Степу шкідник розвивається в одному поколінні. В окремі роки насіннєїд пошкоджує до 40-50 % насіння.
Еспарцетовий квітковий комарик (галиця). Зимують личинки у верхньому шарі ґрунту в тонкому коконі. Заляльковуються навесні. Самки відкладають яйця в середину бутонів. В одному бутоні розвивається 3-8 личинок. Пошкоджені бутони бліднуть, в’януть і осипаються. За вегетаційний період розвивається у 4-5 поколіннях.
Хвороби еспарцету
Найбільш поширені хвороби еспарцету — іржа, аскохітоз, борошниста роса.
Іржа. Розвитку іржи сприяє дощова погода. Хвороба проявляється в літньо-осінній період. Весняне спороношення відсутнє. Джерела інфекції знаходяться на уражених післяжнивних рештках та уражених живих рослинах.
Аскохітоз. Найбільше розвивається на посівах другого й третього років вирощування у вологу прохолодну погоду. Уражує листки, стебла, насіння. У середині округлих світло-бурих плям з темною облямівкою утворюються чорно-бурі пікніди, які є також на бобах і насінні. Хвороба викликає передчасне засихання та обпадання листків, зниження схожості насіння.
Борошниста роса. Розвивається переважно в другій половині літа. Листя, черешки, стебла вкриваються білим борошнистим нальотом. Уражені рослини при сильному розвитку хвороби передчасно жовтіють і засихають. Джерела інфекції знаходяться на зимуючих рослинах.
Система захисту еспарцету дуже схожа із системою захисту люцерни. При безпокривному вирощуванні після появи сходів обстежують посіви і визначають кількість жуків довгоносиків, мідляків на облікових ділянках. У фазі бутонізації шкідників виявляють методом косіння ентомологічним сачком і підраховують їх кількість на 100 помахів (по 50 помахів у 2-х місцях поля).
Посіви еспарцету забур’янюють злакові та дводольні бур’яни. Найчастіше: осоти (польовий, жовтий, рожевий), гірчиця польова, латук дикий, лобода біла, плоскуха, мишій сизий, паразит — повитиця європейська. В посівах еспарцету застосовують ті ж гербіциди, що і в посівах інших багаторічних бобових трав.
На полях, призначених під посів еспарцету проти злакових та дводольних бур’янів, проводять обприскування по вегетуючих бур’янах весною за два тижні до висівання одним з гербіцидів на основі: ізопропіламінної солі гліфосату (360 г/л) 2,0-5,0 л/га;
Рекомендовані для застосування під посів еспарцету і ґрунтові гербіциди на основі трифлураліну (480 г/л).
Ці гербіциди застосовують з негайним загортанням до сівби покривної культури.
При вирощуванні еспарцету безпокривним способом у фазі появи першого трійчастого листка проти однорічних дводольних у т.ч. стійких до
2М-4Х та 2,4-Д бур’янів застосовують препарати на основі бентазону (480 г/л).
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач
науково-технологічного відділу селекції, насінництва
і трансферу інновацій Інституту СГС НААН, к. т. н.,
с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
Сергій ЧИПЛЯКА, начальник виробничо-господарського
відділу Інституту СГС НААН, експерт-дорадник з питань рослинництва
