В умовах пізньої весни сіють за температури ґрунту 6–8 °C. Перевагу раннім строкам віддають у Північному Лісостепу з метою уникнення утворення великої вегетативної маси замість формування повноцінних генеративних органів. Проте на забур’янених полях ранні строки сівби можливі лише у разі застосування хімічного способу контролю бур’янів.
До найбільш небезпечних бур’янів у посівах культури належить і амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.).
Система зяблевого обробітку грунту після збирання врожаю стерньових попередників під вирощування соняшнику включає лущення стерні на глибину 6–8 см. Дворазове лущення стерні з інтервалами 15–20 днів рекомендовано проводити на забур’янених полях. Два-три дискових лущення стерні з подальшою оранкою доцільно здійснювати на полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами. Друге та третє лущення застосовують у міру відростання бур’янів на глибину 8–10 і 10–12 см відповідно.
Оранка на площах, засмічених кореневищними та коренепаростковими бур’янами, повинна бути здійснена на глибину 28–35 см.
Обробіток грунту після стерньових попередників і після кукурудзи на зерно і силос, а також незначної забур’яненості поля багаторічними бур’янами повинен включати два заходи лущення й оранку або безвідвальне розпушення на глибину 25–27 см.
За умов поширення на полях багаторічних бур’янів (будяк, осот, берізка, латук татарський, ластовець гострий тощо) рекомендовано застосовувати пошаровий обробіток грунту: раннє дискове лущення на глибину 8–10 см, після відростання бур’янів — лущення на глибину 10–12 см; після повторного відростання бур’янів здійснюють культивацію на глибину 8–10 см та оранку на глибину 27–30 см.
Напівпаровий обробіток грунту застосовують у районах достатнього зволоження після озимих та ярих колосових на полях, які не зазнають вітрової ерозії. У такому випадку поле ореться у липні-серпні. Бур’яни, що появляються, знищують культиваціями на глибину 8–10 см з одночасним боронуванням. Після напівпарового обробітку грунту вдвічі-втричі зменшується забур’яненість полів однорічними бур’янами.
Досліджено, що своєчасне лущення стерні підвищує урожай соняшнику на 0,2–0,3 т/га, а збільшення глибини оранки грунту із 22 до 32 см на площах, засмічених кореневищними і коренепаростковими бур’янами — на 0,2 т/га і більше.
У разі застосування безгербіцидної технології вирощування соняшнику під час фази 2–3-х пар справжніх листків необхідно провести післясходове боронування посівів упоперек рядків на малій швидкості агрегату (4–5 км/год) у денні години, коли падає тургор рослин. Бур’яни, які знаходяться у фазі проростків чи білих ниточок, знищуються зубами борін у фазі появи двох справжніх листків на 80–87% і чотирьох — на 60–68%. За умов вологості верхнього шару грунту до 18% краще застосовувати легкі борони, а за більшої вологості — середні.
Сіють соняшник пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см, за якого насіння розміщується рівномірно, через більші чи менші інтервали, згідно зі встановленою нормою висіву. Відстань між рослинами в рядку становить від 41–36 см (35–40 тис./га) до 16–14 см (90–100 тис./га).
Найдружніші сходи соняшнику з’являються за умов загортання насіння у вологий шар ґрунту на глибину 6–8 см (у сортів). Глибше загортання (8–10 см) є виправданим лише за недостатньої вологості верхнього шару ґрунту, зазвичай у разі запізнення із сівбою.
Насіння гібридів через менший розмір загортають на глибину 3–5 см. Важливо дотримуватися рівномірності загортання насіння на однакову глибину, на однаковій відстані одне від одного, що дозволяє одержати дружні, вирівняні сходи і рівновеликий розвиток рослин в агрофітоценозі впродовж вегетації.
Основною умовою одержання високого врожаю соняшнику є дотримання рекомендованої густоти стояння рослин перед збиранням. Вона становить 40–80 тис. рослин на 1 ґа.
Необхідно враховувати, що польова схожість насіння менша за лабораторну на 20–25%, а під час боронування по сходах гине приблизно 10% рослин. Тому страхова надбавка до норми має становити орієнтовно 30–40%.
Оптимальним строком сівби високоолійних сортів і гібридів є період, коли середньодобова стійка температура на глибині загортання насіння досягає 10–12 °C. За таких умов культура дає дружні сходи на 9–12 день.
У посушливих умовах норму висіву знижують. У Степу висівають 40–80 тис./га насінин, на поливних землях більше — 80–100 тис./га. Для ранньостиглих та низькорослих сортів і гібридів застосовують теж більшу норму висіву — до 80 тис./га насінин. За таких норм на 1 м рядка за міжрядь 70 см висівають від 2,8 насінин (40 тис./ га) до 7,0 насінин (100 тис./ га). Масова норма становить 3,5–8 кг/ га. Для середньоранніх гібридів оптимальна густота стояння рослин перед збиранням повинна бути: у Південному Степу — 35–40 тис. га, у Північному Степу — 50–55 тис./ га, у Лісостепу — 55–60 тис./ га. Страхова надбавка до передзбиральної густоти сягає на гербіцидному фоні 20–35%, без гербіцидів — 50–60%.
