Сегетальна рослинність знижує урожайність культури до 20-25%, а надмірне забур’янення спричиняє й більші втрати.
Обробіток грунту під посів ріпаку ярого здійснюється диференційовано, залежно від попередника, типу грунту та його засміченості, метеорологічних умов. Так, після зернових і кормових культур його починають із лущення, а після просапних — із культивації та боронування важкими боронами. У першому випадку кращі результати матиме напівпаровий обробіток (рання оранка, наступні культивації у міру появи сходів бур’янів).
Глибина загортання насіння диференційована залежно від типу, механічного складу та вологості ґрунту: на легких за механічним складом ґрунтах глибина може бути у межах 2,5-3,0 см, на важких — 1,5-2,0 см.
Оптимальна норма висіву насіння ріпаку озимого становить 0,8-1,2 млн схожих насінин на 1 га (4,0-6,0 кг/га). Оптимальна густота посівів восени 80-120 рослин на 1 м². Занижені норми висіву призводять до підвищення забур’яненості, утворення недостатньої кількості стручків. Завищені сприяють витягуванню центрального пагона, що збільшує загрозу вимерзання рослин або їх вилягання під час вегетації, створює сприятливі умови для розвитку хвороб, знижує продуктивність посіву.
ПРАВИЛА ВИСІВУ РІПАКУ
Ріпак озимий необхідно висівати високоякісним насінням зі схожістю не нижче 90% високих репродукцій. Оптимальними строками є: у північних та західних областях — 15-25 серпня; центральних — 20-30 серпня; східних — 25 серпня — 5 вересня; південних — 10-20 вересня. Проте строки сівби залежать від наявності доступної вологи в ґрунті.
Норма висіву насіння ріпаку ярого залежить від скоростиглості сорту, погодних умов, строків сівби, внесених доз азотних добрив. Оптимальна норма висіву ріпаку становить 1-1,2 млн/га схожих насінин. У разі запізнення із сівбою культури необхідно підвищувати норму висіву до 1,3 млн схожих насінин. Цим дещо буде компенсовано зниження урожайності у порівнянні з оптимальними строками сівби. Підвищення норми висіву ріпаку ярого у порівнянні з ріпаком озимим пояснюються тим, що розвиток окремої рослини ріпаку ярого слабкіше, його розгалуження менше і конкурентоспроможність до бур’янів нижча. В результаті втрати врожаю ріпаку ярого можуть досягати 15% і більше.
Необхідно враховувати, що у зріджених посівах створюються сприятливі умови для росту і розвитку сегетальної рослинності.
Доцільно також враховувати, що ріпак належить до медоносних культур, тому під час вибору системи захисту культури, у тому числі і від шкідливості сегетальної рослинності, необхідно хімічні засоби захисту застосовувати з обережністю та в екстрених випадках.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
