Якщо на полі переважають однорічні бур’яни, а вологість грунту достатня, то найефективнішим буде напівпаровий зяблевий обробіток (післязбиральне лущення стерні, оранка в серпні та кілька поверхневих обробітків для зниження чисельності сходів бур’янів).
У посівах культури здійснюють дискування, культивації, кількість та глибина яких залежить від типу забур’яненості та його рівня. Підгортання посівів буряків дозволяє пригнітити вторинні бур’яни, що знаходяться у фазі сходів.
Норма висіву насіння залежить від забур’яненості полів. За умов слабкого забур’янення обмежуються нормою висіву 8–10 насінин на 1 м довжини рядка, середнього — 10–12, сильного — 13–15. Залежно від метеорологічних умов, календарні строки сівби буряків цукрових можуть наступати в кінці березня і закінчуватися не пізніше 25 квітня. Сівбу починають із настанням фізичної стиглості ґрунту за температури повітря 5–6 °C на глибині 8–10 см. Для одержання високої урожайності на 1 га необхідно перед збиранням мати 90 000–110 000 рослин, або 4,5–5,5 рослин на 1 м рядка. Рослини мають рівномірно розміщуватися у рядку, орієнтовно на відстані через 16–20 см.
Врожайність культури навіть за незначної забур’яненості зменшується на 15–50%. Завдаючи прямої шкоди посівам, бур’яни упродовж вегетації є також джерелом інфекції вірусних хвороб (жовтяниці, мозаїки) і кормовою базою у ланці трофічних зв’язків ряду шкідників. Отже, для отримання високих та стабільних урожаїв коренеплодів і насіння цукрових буряків захист від бур’янів є надзвичайно важливим елементом технології вирощування культури і має проводитися не лише в посівах цієї культури, а й на всіх полях бурякової сівозміни.
Максимальне зниження урожайності культурних рослин спостерігається від тих бур’янів, які проростають раніше або одночасно з культурними рослинами і мають високий темп нарощування вегетативної маси і кореневої системи, а також однаковий із ними період поглинання поживних речовин.
Під час появи сходів буряків цукрових одночасно з ними інтенсивно проростають ранні ярі бур’яни: підмаренник чіпкий, талабан польовий, грицики звичайні, суріпиця, гірчак березковидний і розлогий, лобода біла та інші.
Під час утворення у буряків цукрових добре розвиненої вилочки і до появи 2–3 пар справжніх листків проростають пізні ярі бур’яни: види щириць, проса курячого, мишію сизого і зеленого.
Вже за наявності 10 шт./м² бур’янів спостерігалося істотне зниження урожайності культури на 32,5% порівняно з чистими посівами. За рясності бур’янів 25 шт./м² урожай зменшувався на 37,3%, у разі появи 50 шт./ м² — на 58%, 100 — на 73,5%. За меншої рясності бур’яни мають можливість достатньо вільно формувати надземну частину. У цьому випадку відбувається явище реверсії: за меншої щільності бур’янів шкідливість значно вища, ніж за більшої їх чисельності, оскільки нечисленні бур’яни формують більшу вегетативну масу і цим посилюють шкідливий вплив на культурну рослину. Також чисельність бур’янів збільшується під час випадання опадів.
Знищення їх у посівах буряків цукрових повинно відбуватися із самих перших днів вегетації і майже до змикання рядків. Культура чутлива до конкуренції бур’янів, її гербокритичний період триває від перших двох днів до чотирьох тижнів вегетації. При цьому особливо важливо здійснити контроль бур’янів від сходів культури до утворення 4 справжніх листків.
Дослідженнями встановлено негативний вплив забур’яненості посівів на цукристість коренеплодів. Для контролю ефективним буде боронування, за якого знищується 40–60% бур’янів. Система суцільних до- і післясходових розпушень ґрунту боронами не виключає першого мілкого розпушування міжрядь, як тільки позначаться рядки сходів (фаза вилочки). Під час заходу в зоні знищується 95–100% бур’янів, що залишилися після досходових боронувань чи проросли після них, розпушується ґрунт у міжряддях.
На окультурених полях за високоякісної підготовки ґрунту і достатнього забезпечення вологою глибина загортання насіння становить 2–3 см. В умовах нестійкого і недостатнього зволоження її збільшують до 3–4 см. Важливо висіяти насіння на ущільнене ложе з незруйнованою капілярною системою. За таких умов навіть у суху погоду забезпечується доступ ґрунтової вологи до насіння. Розпушений верхній шар ґрунту повинен бути не дуже товстим (2–4 см), щоб крізь нього легко надходив кисень із повітря і тепло. Польова схожість насіння при цьому досягає 70–90% і більше.
Відхилення від заданої глибини повинно бути не більш як на ±0,5 см. Це забезпечить високу якість збирання. Будуть відсутні коренеплоди, де гичка обрізана недостатньо, або разом із нею відрізається значна частина головки коренеплоду.
Дуже важливо дотримуватися прямолінійності сівби та точного висіву тобто забезпечити однозернове розміщення насіння в рядку з дотриманням відстані між рядками 45 см. Зміщення відстані між рядками призведе до вирізання останніх під час міжрядних розпушень і до втрат урожаю коренеплодів під час збирання.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
