Кожен елемент мінерального живлення має специфічне значення. Нестача будь-якого макро- або мікроелемента призводить до порушення обміну речовин і фізіологічних процесів у рослин, погіршення їх росту і розвитку, зниження врожаю та його якості. За гострої нестачі елементів живлення у рослин з’являються характерні ознаки голодування.
Так, фосфор відіграє важливу роль у процесах обміну енергії у рослинному організмі. Енергія сонячного світла в процесі фотосинтезу і та, яка виділяється під час окислення раніше синтезованих органічних сполук у процесі дихання, акумулюється в рослинах у вигляді АТФ. Накопичена енергія використовується для всіх життєвих процесів росту і розвитку рослин, поглинання поживних речовин із ґрунту, синтезу органічних сполук та їх транспортування. Фосфор стимулює ріст кореневої системи, особливо кореневих волосків, через які проникають бульбочкові бактерії. Нестача цього елементу в ґрунті змінює формування репродуктивних органів, затягується період достигання зерна, порушується обмін енергії і речовин у рослинах.
Особливо різко дефіцит фосфору проявляється у всіх рослин під час утворення репродуктивних органів. Його дефіцит затримує розвиток і дозрівання, викликає зниження урожаю і погіршення якості продукції. Рослини різко сповільнюють ріст, листки їх набувають сіро-зеленого, пурпурного або червоно-фіолетового забарвлення. Ознаки фосфорного голодування проявляються уже на початкових етапах розвитку рослин, коли вони мають слаборозвинену кореневу систему і нездатні засвоювати важкорозчинні фосфати ґрунту.
Калій бере участь у процесах синтезу і відтоку вуглеводів у рослинах, обумовлює водоутримувальну здатність клітин і тканин, впливає на стійкість їх до несприятливих умов зовнішнього середовища та ураження хворобами, підвищує посухостійкість, покращує обмін і пересування вуглеводів, стимулює інші функції живого організму.
Кальцій сприяє підвищенню кількості зеленої маси, коренів та бобів. Магній входить до складу хлорофілу, позитивно впливає на життєдіяльність бульбочкових бактерій, бере участь у багатьох ланках обміну речовин.
Важливим елементом живлення бобових культур, у тому числі і гороху, є азот. Він входить до складу білків, ферментів, нуклеїнових кислот, хлорофілу, вітамінів, алкалоїдів. Рівень азотного живлення визначає розмір та інтенсивність синтезу білків та інших азотистих органічних з’єднань у рослині і, відповідно, її ріст. Нестача азоту особливо негативно позначається на розвитку вегетативної маси. Слабке формування фотосинтезувального листкового та стеблового апарату внаслідок дефіциту азоту, своєю чергою, обмежує утворення органів плодоутворення та призводить до зниження врожаю і зменшення кількості білка в продукції.
Характерною ознакою азотного голодування є пригнічення росту вегетативних органів рослин і поява блідо-зеленого або навіть жовто-зеленого забарвлення листків внаслідок порушення утворення хлорофілу. Азот повторно використовується (реутилізується) у рослинах, тому ознаки його нестачі проявляються спочатку у нижніх листків. Пожовтіння розпочинається із жилок і розповсюджується до країв листкових пластинок. За гострого і тривалого азотного голодування блідо-зелений колір листків рослин перетворюється на жовтий, оранжевий та червоний, потім вони засихають. У разі нормального надходження азоту листки темно-зелені, формують потужний асиміляційно-стебловий апарат і повноцінні репродуктивні органи. Надлишкове, особливо однобічне споживання азоту може викликати уповільнення їх розвитку (дозрівання) та погіршити структуру врожаю. Рослини утворюють велику вегетативну масу у збиток господарській частині врожаю.
Дефіцит елементів живлення
Компенсувати нестачу в ґрунті елементів живлення, і азоту зокрема, можна передусім завдяки використанню повного мінерального добрива. За вирощування гороху мінеральні добрива слід вносити в обґрунтованих дозах з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті. На суглинкових чорноземах під осінню оранку рекомендовано давати 30 кг/га д. р. фосфору та калію. На сірих опідзолених та дерново-підзолистих дози внесення збільшують до 45 кг д. р. на 1 га. Під передпосівну культивацію на бідних ґрунтах досить ефективним є внесення азотних добрив у кількості 20–30 кг/га д. р., що забезпечує підвищення урожайності на 0,15–0,20 т/га.
Мінеральні добрива, які вносили під час сівби, в дозі N10–30P20–30–60K20–45–60 позначалися на прирості урожаю від 0,28 до 0,79 т/га. Під час вирощування гороху в зерно-паро-просапній сівозміні на чорноземах південних 1 кг діючої речовини азоту в середньому забезпечує 3,64 кг, фосфору — 7,04 кг, калію — 4,50 кг зерна. Одиниця повного мінерального добрива за співвідношення N: P: K = 1:2:2 формує 4,19 кг зерна. Залежно від умов зволоження протягом вегетаційного чи критичного для розвитку культури періоду ефективність мінеральних добрив може змінюватись у декілька разів.
Під культивацію доцільно локально вносити мінеральні добрива в дозі N30P60K60, що забезпечує приріст врожаю гороху сортів різних морфотипів в умовах Лісостепу від 0,23 до 0,37 т/га.
ВАРТО ЗАУВАЖИТИ!
Горох досить вимогливий до умов родючості ґрунту. Для формування 1 ц насіння і відповідної кількості соломи він використовує 4,5–6,0 кг азоту, 1,7–2,0 кг фосфору, 3,8–4,0 кг калію, 2,5–3,0 кг кальцію, 0,8–1,3 кг магнію та ряд мікроелементів, передусім молібден та бор.
За вирощування гороху на родючих ґрунтах, які містять більше 15 мг на 100 г ґрунту доступних форм фосфору та калію, він здатний забезпечувати досить вагомі врожаї без внесення добрив. На бідних ґрунтах за низького (менше 10 мг на 100 г ґрунту) вмісту фосфору та калію необхідно вносити ці елементи для задоволення повної потреби на плановий урожай, а азотні — з урахуванням рівня симбіотичної азотфіксації. За рахунок біологічних особливостей горох здатний компенсувати приблизно 70% загальної потреби в азоті.
Ефективність використання мінеральних добрив під час вирощування гороху сорту безлисточкового (вусатого) типу в умовах північного Степу України змінювалася залежно від погодних умов, які складаються у період вегетації культури. В середньому за 2006–2008 рр. приріст від використання добрив становив від 0,16 до 0,39 т/га за урожайності на фоні без добрив 1,83 т/га.
При цьому ефективність використання одиниці діючої речовини мінеральних добрив різко знижується із підвищенням дози внесення їх із N40P40K40 до N60P60K60. Тому в умовах енергозбереження за недостатнього забезпечення ресурсів у разі вирощування гороху безлисточкового (вусатого) типу в умовах недостатнього зволоження північного Степу на чорноземах звичайних важкосуглинкових вносити мінеральні добрива в дозі N60P60K60 недоцільно.
Віталій ІЩЕНКО, заступник директора з наукової роботи,
завідувач лабораторії селекції зернових і технічних культур
ІСГС НААН, к. с.-г. н.; експерт-дорадник з питань рослинництва
Галина КОЗЕЛЕЦЬ, завідувач лабораторії науково-інноваційного
впровадження, первинного та елітного насінництва ІСГС НААН,
к. с.-г. н.; експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій ІСГС НААН,
к. т. н., с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
