Тепло та сонце для сої
Соя — світло- і теплолюбива культура. Для нормального росту і розвитку вона потребує значної кількості тепла. Сума ефективних температур за вегетаційний період сої становить від 1700 до 2000 °C для ранніх сортів, таких як Медея та Знахідка, і 2800–3300 °C для середньоранніх та середньостиглих, як Валюта, Ізумрудна й Ювілейна. Особливо багато тепла соя потребує у фази цвітіння, утворення бобів і формування насіння. Для інтенсивного росту їй необхідні високі температури, але не вище 30–32 °C.
Бувають посушливі роки, коли температура сягає більше 37 °C, що на 7–9 °C вище оптимальної для сої, а на поверхні ґрунту до 68 °C. Це негативно впливає на розвиток культури та призводить до розтріскування бобів і обсипання насіння, особливо скоростиглих і сортів із північних регіонів, таких як Єлена, Либідь, Танаїс, Прип’ять, Київська 98, Срібна Рута, Агат, Феміда, Хуторяночка, Ксеня, Іванка, Віжион, Омега Вінницька. В жаркі дні літа падіння нічної температури нижче 9–14 °C, що на 6–10 °C менше оптимальної для сої, негативно впливає на її ріст.
Соя достатньо посухостійка на початку росту та значно більш вимоглива до вологи у фазі цвітіння, утворення бобів і наливу насіння. У ці фази оптимальна вологість ґрунту повинна становити 70–80%.
Підготовка грунту та попередники
Досвід вирощування сої у наших умовах показує, що за високої культури землеробства можливо збирати врожаї сої, коли літніх опадів менше 200 мм, але вони сприятливо розподілені.
Кращими попередниками сої є озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на силос, які рано звільняють поля, чим створюють умови для накопичення вологи і зменшення забур’яненості. Розміщення її після пізніх просапних культур (кукурудза на зерно, цукрові буряки, соняшник) знижує урожай на 0,2–0,4 т/га. Так само соя — добрий попередник для багатьох культур. Для господарств з обмеженими можливостями щодо формування багатопільних сівозмін створюються умови для запровадження економічно та агрономічно доцільної сівозміни короткої ротації озима пшениця-соя. Урожайність кукурудзи та ярого ячменю після сої на 0,3–0,4 т/га вище, ніж після інших просапних культур. Вирощування сої сприяє високій культурі землеробства, родючості ґрунтів, продуктивності інших культур.
Підготовка грунту
Технологія вирощування сої потребує виключно якісної підготовки ґрунту. Основний обробіток включає у себе 1–2 лущення на глибину 8–10 см, внесення добрив та оранки на глибину 22–25 см після зернових попередників і на глибину 25–30 см після кукурудзи. На полях, де з осені ґрунт не підготовлений, слід застосовувати поверхневий обробіток із глибоким рихленням. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути мінімальним і водночас забезпечувати знищення паростків бур’янів, збереження вологи, додаткове вирівнювання поля, до внесення добрив. Передпосівну культивацію проводять на глибину 5–6 см з одночасним внесенням одного з ґрунтових гербіцидів.
Живленння сої
Соя потребує великої кількості елементів живлення. Залежно від забезпеченості ґрунту орієнтовні дози фосфорних та калійних добрив мають становити, кг д. р. на 1 га: дуже низька — 80, 60; низька — 60, 40; середня — 40, 20; підвищена — 20.
Як правило, всі мінеральні добрива вносяться під оранку. За визначення норм азотних добрив слід врахувати, що в середньому 60% своїх потреб в азоті рослини сої задовольняють за рахунок фіксації із повітря бульбочками, що утворюються на коренях рослин у разі застосування бактеріальних добрив. У сої фіксація азоту бульбочковими бактеріями і надходження його в рослину найбільш інтенсивно відбуваються у фази цвітіння, формування і росту бобів. Таким чином, вона здатна накопичувати в ґрунті після збирання врожаю до 80–100 кг біологічного азоту, що рівноцінно внесенню 15–20 т гною. Крім того, біологічний азот покращує структуру і родючість грунту, є дешевим і, що дуже важливо зараз — екологічно нешкідливим.
У симбіозі сої із бульбочковими бактеріями максимальної ефективності нітрагінізації можна досягти тільки за повної відповідності генотипів рослин і бульбочкових бактерій. Інокуляція під час вирощування сої у більшості досліджень підвищувала врожай її зерна на 10–15%, у нових районах — на 25–30% і більше.
Внесення бактеріальних добрив не потребує додаткової техніки та обладнання. Насіння обробляють напіввологим способом у день сівби на критих площадках. До двох гектаропорцій бактеріального препарату додається 0,5 л води, прилипач (Тренд 90 або рідке мило, відвійки, желатин).
Сівба
Сіяти сою потрібно, коли грунт добре прогріється, і на глибині заробки насіння середньодобова температура становить 11–12 °C — третя декада квітня-перша декада травня.
Глибина заробки насіння за достатнього зволоження верхнього шару грунту становить 3–4 см, а у разі пересихання посівного шару її доцільно збільшити до 5–6 см.
За недостатнього зволоження грунту під час сівби обов’язковим технологічним заходом є прикочування. Його можна не проводити, якщо ґрунт достатньо вологий, і планується досходове боронування для вирівнювання поверхні грунту після сівби, а також знищення паростків бур’янів. У подальшому боронують по сходах та здійснюють міжрядні обробки, оскільки без прикочування під час боронування по сходах та обробки міжрядь рослини сої пригортаються ґрунтом, значно зменшується густота їх у посіві.
Хвороби та шкідники сої
Найбільш поширеними шкідниками сої є павутинний кліщ і акацієва вогнівка.
Щоб не створювати вогнищ цього шкідника, рекомендується не розміщувати посівів зернових бобових поблизу акацієвих насаджень. Для знищення зимуючих гусениць вогнівки велике значення має своєчасне збирання врожаю і глибока оранка соєвища на зяб плугом із передплужником.
Для покращення фітосанітарного стану посівів сої слід виконувати наступні заходи:
- дотримання сівозміни, сою повертають на те саме поле через 3–4 роки; кращі у фітосанітарному відношенні попередники сої — озимі та ярі зернові культури; не варто розміщувати сою ближче 500 м від насаджень акації;
- на початку масового відродження гусені акацієвої вогнівки посіви сої обприскують одним з інсектицидів на основі діючої речовини диметоат (400 г/л) фозалон (350 г/л). ЕПШ для акацієвої вогнівки становить 1–2 гусені/м².
Проти кліща використовують засіб із діючими речовинами диметоат (400 г/л) у дозі 1,0 л/га та фозалон (350 г/л) — 2,0–2,5 л/га. Проти аскохітозу, церкоспорозу, переноспорозу, бактеріозів, сірої гнилі та інших хвороб посіви сої на початку формування бобів обприскують фундазолом, 50% з. п. (1,6–2,4 кг/га).
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-інноваційної
діяльності та розвитку експериментальної бази, завідувач
науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів
та контролю якості продукції ІСГС НААН, к. с.-г. н.,
експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач
науково-технологічного відділу селекції, насінництва
і трансферу інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с., експерт-дорадник
з питань механізації сільського господарства та економіки
сільськогосподарського виробництва
