Серед мишоподібних гризунів переважають полівки (скрізь звичайна, у південному Степу гуртова) та миші (скрізь лісова і хатня, польова здебільшого в Поліссі та Лісостепу, курганчикова в Степу та в південному і центральному Лісостепу. Звичайні місця резервацій мишоподібних — це багаторічні трави, лісосмуги, скирти.
Сірі полівки найплодючіші, що зумовлено раннім статевим дозріванням. Протягом року вони здатні давати до 10 приплодів (від 5 до 10 мишенят у приплоді). Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом'яків. Уся їхня енергія, спрямована на відтворення собі подібних. У їх живленні перше місце займає зелений корм, вони підривають зерно, виїдають сходи. Також пошкоджують буряки, картоплю, моркву, посіви конюшини, перегризають стовбури молодих дерев.
Хатня миша поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги тощо.
Лісова зустрічається у лісах, лісосмугах, чагарниках, на полях.
Жовтогорла мешкає у лісах Карпат, гірського Криму, Полісся і Лісостепу.
Польова миша (житник) найпоширеніша на Поліссі та Лісостепу, на півдні — в річкових заплавах. Розмножуватись здатна тримісячна самиця.
Курганчикова миша більш поширена на сході і півдні. Вона здатна восени збирати великі запаси корму на зиму і споруджувати над ними земляні курганці. Останні спостерігаються переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів. В дощову погоду запаси в курганці проростають і зелені горбики видно здалеку. Під час зяблевої оранки курганці руйнуються. У їжі курганчикової миші переважає насінний корм.
Водяна полівка, або криса в Україні поширена скрізь, немає лише в Криму, сухих приморських степах і гірських Карпатах. Значної шкоди завдає полівка садам, зокрема молодим насадженням. Вона обгризає кору саджанців і знищує кореневу систему, яку перегризає біля кореневої шийки. На картопляних полях восени полівка виносить бульби з-під кущів.
Живляться вони переважно зеленим рослинним кормом, якщо лише зерном — швидко гинуть.
Миші ж основну енергію отримують завдяки насінню, а у разі харчування тільки зеленою рослинністю гинуть через 2-3 дні (хатня, лісова), а польова — через 8 днів.
У кожного виду гризунів є свої певні місця (стації), які поділяються на резервації і місця розселення. У резерваціях (лісосмуги, узбіччя доріг, неугіддя, що межують із полями, скирти соломи тощо) гризуни переживають несприятливі умови. В місця розселення вони мігрують у пошуках їжі і кращих умов існування та розмноження. Свої гнізда вони влаштовують в шарі 15-35 см. У жаркий або безсніжний холодний період гнізда розміщують на більшій глибині. Життєдіяльність мишоподібних гризунів забезпечується регулюванням виробленого в організмі тепла. Температура тіла підтримується за рахунок поживних речовин, які гризуни споживають разом із кормами.
Для захисту озимих культур необхідно систематично обстежувати поля, визначати видовий склад мишоподібних гризунів для проведення ефективного та вчасного захисту, що забезпечить збереження посівів та урожаю озимих культур.
Хто поселився на полі?
Визначити видовий склад мишоподібних гризунів можна за характером пошкодження рослин і розселенням їх у посівах.
Ділянки «стриженої» рослинності в полі, де діаметр нір не перевищує 5 см, і у нори затягнуті зелені стебла, є екскременти розміром із рисове зерно, вказують на те, що в угрупованні гризунів переважають сірі полівки. На присутність водяної підказують погризені залишки стебел і кореневищ, діаметр нір понад 5 см, екскременти завбільшки 8-10 мм. Викиди землі з нір водяної полівки схожі на кротовини, але не тягнуться рівним рядочком, а розподілені по площі нерівномірно. На присутність мишей вказують жилі нори невеликого діаметра, в місцях скупчення гризунів є залишки зерна і насіння, а зелені, соковиті рослини в нори не затягнуті.
Облік чисельності мишоподібних гризунів проводять, підраховуючи кількість колоній і нір на визначеній ділянці 0,25 га (100 х 25 або 50 х 50 м — за високої чисельності) або на прямолінійних маршрутах по діагоналі поля 1000 м завдовжки (1200 чоловічих або 1400 жіночих кроків) та 5 м (0,5 га) завширшки за малої кількості гризунів. На кожному полі до 200 га закладають один маршрут або ділянку. У другій половині дня притоптують усі виходи в колоніях, а вранці наступного підраховують відкриті виходи та визначають кількість жилих колоній і нір.
Захист від гризунів
Захист посівів озимини, багаторічних трав від мишоподібних гризунів проводять восени за наявності в Степу 3, в Лісотепу — 5 колоній на гектар.
Найважливішими профілактичними заходами є агротехнічні: дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів (у лісосмугах та на узбіччях доріг і зрошувальних каналів), своєчасне й без втрат збирання врожаю, своєчасна та якісна оранка. Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища. Поряд із цим особливу увагу слід приділити посівам озимої пшениці, не допускаючи заселення їх полівками з осені. Для цього перед сівбою озимини треба знищувати гризунів на попереднику й прилеглих угіддях.
Родентициди застосовують, враховуючи видовий склад гризунів на кожному полі, а також пору року. Так, найкращою принадою для мишей, що харчуються насінням рослин, є зерно пшениці; для полівок узимку — лише зерно, проте влітку, у спекотну погоду більш ефективними є соковиті рослинні принади. Однак в окремих випадках (особливо взимку на озимій пшениці з густим і високим травостоєм) ефективність зернової принади у боротьбі проти полівок в окремих випадках може бути дуже низькою, тому що молоді полівки, які народилися взимку, зерном не харчуються і уникають зернової принади. У такому разі застосовують аміачну воду. Проти польової миші зернові отруєні принади неефективні, адже польова миша (і лише вона), поїдаючи зерно (зокрема пшеницю), завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить у собі найбільше отрути. В таких випадках у зерновій принаді 10-15 % зерна замінюють на свіжу подрібнену моркву або буряк. Ефективним проти цього гризуна є й застосування аміачної води.
Т.М. НЕВЕРОВСЬКА,
О.О. БАХМУТ,
А.В. ФЕДОРЕНКО
