При цьому ця культура висуває високі вимоги до родючості ґрунту та мінерального живлення. Це пов’язано з біологічними особливостями ріпаку озимого та підвищеними потребами в елементах мінерального живлення на формування одиниці врожаю.
Звісно, всі добрива, окрім азоту, повинні бути внесені восени під основний обробіток ґрунту або ж як підживлення позакоренево. Слід зазначити, що до настання стійких холодів ріпак озимий споживає 30% необхідного азоту та 15–25% інших елементів живлення. Завдяки цьому відбувається формування листкової розетки до 10 листків, кореневища — до 10 см, кореневої шийки діаметром — до 10 мм, а також накопичення потрібної для перезимівлі цукрів та інших пластичних речовин.
У стартовий період розвитку ріпак добре реагує на азотні добрива. Під передпосівний обробіток ґрунту їх вносять у дозах приблизно 30–40 кг/га у діючій речовині.
За нормального розвитку сходів озимого ріпаку вони засвоюють впродовж осені 60–70 кг/га азоту. Водночас внесення надмірних норм азотних добрив у цей період погіршує перезимівлю рослин. Підживлення ріпаку озимого азотними добривами пізніше 4–5 листка підвищує вміст води в тканинах, а перешкоджає нормальному процесу загартування рослин.
Слід також враховувати, що в тому разі, коли попередником озимого ріпаку виступають ранні зернові із високою урожайністю та великою кількістю приораної соломи, може виникнути потреба в додатковому азотному живленні. Ознакою цього може бути відставання рослин у розвитку та світло-зелене, аж до жовтого та червоного кольору, забарвлення листків рослин. У цьому разі необхідне термінове позакореневе внесення карбаміду або ж внесення у міжряддя КАСу чи селітри, якщо це дозволяє зробити вологість грунту.
Нормальне засвоєння азоту є неможливим без участі у цьому процесі сірки. Ріпак взагалі належить до найвибагливіших культур до сірки. У разі нестачі цього елементу живлення білок не утворюватиметься, а ріст рослин сповільниться. Також зменшиться кількість стручків і насіння у них, а також погіршиться його якість через зниження вмісту олії.
Оптимально запланувати внесення сірчаних добрив під основний обробіток ґрунту у нормі, котру краще вирахувати на підставі точних аналізів грунту. Як свідчить досвід та як рекомендують консультанти агрохімічних компаній, потрібно розраховувати на норму внесення сірки, яка становить 20–25% норми азотних добрив. Також наголосимо, що внесення сірки в ґрунт є більш ефективним у порівнянні з позакореневими підживленнями.
Із внесенням сірки зазвичай тісно пов’язане завдання забезпечення рослин ріпаку озимого магнієм, потреба в якому є доволі високою. Магній входить до складу хлорофілу, а восени сприяє транспортуванню цукрів із листя до коренів, внаслідок чого формується добре розвинена коренева система. Тому рекомендовано провадити основне внесення сульфату магнію. Він дуже швидко проникає до клітин навіть за низької температури, не токсичний для рослин, сприяє засвоєнню ними інших елементів живлення. Одночасно поліпшується живлення ріпаку сіркою.
НА ЗАМІТКУ!
На формування 1 т врожаю ріпаку озимому потрібно до 70 кг сполук азоту, 30–35 кг фосфору, 60–70 кг калію, 70 кг кальцію, 12 кг магнію та 20 кг сполук сірки. За врожайності 30 ц/га ріпак виносить із ґрунту 300–400 г бору, 1000–1800 г марганцю і 10–15 г молібдену.
Під час розрахунку мінерального живлення озимого ріпаку потрібно взяти до уваги той факт, що ця культура потребує значно більше фосфору, аніж зернові. Особливо зростає потреба у цьому елементі живлення у період поміж стеблуванням і цвітінням. Не менш аніж до 10% загальної потреби у фосфорному живленні ріпаку повинно бути задоволено впродовж осені. Як відомо, цей елемент не засвоюється кореневою системою рослин за температури грунту нижче 10°С. Тому у випадку ранніх холодів на цей момент варто звертати увагу, включно із тим, що дати певну кількість фосфору (як і калію) по листу. Та при цьому враховувати, що коренева система рослин ріпаку спроможна мобілізувати фосфор із важкорозчинних сполук ґрунту, на відміну від багатьох інших культур.
Засвоєння ріпаком калію суттєво випереджає утворення сухої речовини в рослинах, яке відбувається здебільшого лише наступного року. З усієї кількості калію, який потрібен ріпаку озимому, 35–40% засвоюється уже восени, причому у перші ж тижні після появи сходів. Ефективне забезпечення ним рослин озимого ріпаку сприяє підвищенню урожайності насіння на 2–3 ц/га і вмісту в ньому олії на 8–10%. Тому вельми бажано уважно підійти до внесення цього елементу живлення.
За вирощування кожної сільгоспкультури можна назвати один-два елементи живлення, від наявності яких залежить якщо не все, то дуже багато. В цьому плані, окрім сірки, ріпак є надчутливим до дефіциту бору.
Під впливом його сполук поліпшується синтез та транспортування вуглеводів, ростових речовин із листків до кореневищ рослин. Вони також потрібні ріпаку озимому для росту та розвитку меристемних тканин вегетативних органів і кореневої системи.
Сполуки бору забезпечують проростання пилкових трубок та сприяють заплідненню квіток, а також проявляють синергію щодо споживання кальцію. Окрім цього, за високого забезпечення ґрунту калієм потреби ріпаку озимого у сполуках бору теж різко зростають. І що особливо важливо, фізіологічні хвороби ріпаку озимого, викликані дефіцитом сполук бору, вже неможливо усунути, застосовуючи інші елементи мінерального живлення або фунгіциди.
Коротше кажучи, потреба цієї культури у борі є настільки критичною, а вміст доступного бору в грунтах зазвичай настільки низьким, що без позакореневого живлення тут годі обійтися. Тим більше, що рухливість його всередині рослин є майже нульовою.
Саме тому дуже бажаним є або внесення гранульованого боровмісного добрива під основний обробіток грунту, або ж дво-, а краще триразове листове підживлення рослин ріпаку бором. При цьому обов’язково одне в осінній період вегетації.
Існує потреба посівів ріпаку у забезпеченні молібденом та цинком. Потрібно взяти до уваги, що дефіцит молібдену спостерігається на кислих ґрунтах, особливо після внесення високих норм нітратних добрив, а брак цинку може спостерігатися на ґрунтах, близьких до нейтральних і під час посухи. Тому краще обробити посіви восени один раз мікроелементним коктейлем, до складу якого входять бор, цинк та молібден.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
